В Україні не вистачає якісного зерна

В Україні, що історично вважається “житницею Європи”, виникла неочікувана й серйозна проблема – брак жита й пшениці найвищих сортів, що загрожує звуженням асортименту та зростанням цін на хлібопекарську та, особливо, макаронну продукцію. Про це повідомляє Уніан, пише agronews.ua.

Тема “макаронної кризи” з’явилася для пересічного українця дуже зненацька. Ще минулого року було повно заяв про рекордні врожаї, та й зараз ми постійно бачимо новини про те, як зростає наш зерновий експорт завдяки відновленню морських поставок. А тут раптом – зернова криза. Як це взагалі можливо? 

Виявляється, що в нас виник дефіцит жита й пшениці найвищих класів. Через це виробники макаронів та хлібу підіймають паніку у ЗМІ, а деякі телеграм-канали тиражують “апокаліптичні” прогнози. Але чи дійсно у “житниці Європи” все настільки погано з зерном, чому так сталося, і чи змінить ситуацію новий врожай?

Згадки про зернову кризу виринули у медійному просторі після повідомлення журналіста Євгена Плінського на його сторінці у Фейсбуці, де він повідомив про брак в Україні якісного зерна пшениці і, відповідно, якісного борошна. 

“Для виробників хліба – це не велика проблема, адже за допомогою хімічних домішок якість борошна компенсується, а от для виробництва макаронів треба лише якісне борошно пшениці з високим вмістом клейковини”, – зазначив журналіст.

Після цього тема пішла “гуляти” соцмережами та каналами у Телеграмі, обростаючи новими “жахливими” подробицями, яких у першоджерелі не було. 

Гучні заголовки лякали пересічного українця словом “дефіцит”, не уточнюючи, до чого він призведе – чи-то до голоду, чи-то лише до зростання цін. Писали, зокрема, що в нас нестача як твердих, так і м’яких сортів пшениці – причому одразу всіх трьох класів харчової групи. 

Деякі виробники макаронів повідомляли про те, що їм скоро практично ні з чого буде робити свою продукцію, а хлібопекарі скаржилися, що зникає якісна сировина, а тому хліб буде менш смачним, але більш дорогим (проте, повністю не зникне). 

Наприклад, Юрій Дученко, президент “Всеукраїнської асоціації пекарів” та директор ТОВ “Київ Хліб” повідомив про “відсутність” зерна одразу 2-го і 3-го класу (а 1-го й раніше в нас практично не було). 

“Не розумію, як ми будемо працювати до нового врожаю. Нам терміново потрібно говорити з усіма учасниками процесу, під егідою профільного міністерства підписувати меморандум з аграріями та експортерами, адже борошномели на сьогодні вже не можуть знайти зерна, щоб сформувати помольні партії. Саме борошно піднялося також у ціні на 25-30%”, – поскаржився він. 

За словами директора ТОВ “Київ Хліб”, через проблеми з зерном, відключення світла та мобілізацію працівників галузі ціна на хліб вже зросла на 10%, а в наступні місяці зросте ще на 20 відсотків. 

У свою чергу, Родіон Рибчинський, директор громадської спілки “Борошномели України” та експерт зернового сектору Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО ООН) погоджується з існуванням проблеми, але, водночас, запевняє, що ситуація не така критична, як може здатися з деяких коментарів учасників ринку. Адже єдине, що нам загрожує – звуження наявного асортименту та зростання цін, але аж ніяк не голод, бо проблеми в Україні виникли виключно з найякіснішим сегментом зерна на ринку. 

Так, в нас практично немає пшениці твердих сортів, з якої, головним чином, виготовляють найдорожчу “італійську” пасту. Але, за словами Рибчинського, зерно цього класу й раніше мало вироблялося в Україні, тому це не є основною проблемою.

“Це нішева культура, яка лише в останні роки стала потроху вироблятися в країні. Але говорити про її недостачу некоректно, оскільки в Україні переважна більшість макаронних виробів виробляється зі звичайного хлібопекарського борошна вищого сорту”, – розповідає УНІАН експерт ФАО ООН.

У свою чергу, хлібопекарське борошно виготовляють із суміші м’якої пшениці 2 та 3 класів у співвідношенні 70% на 30% відповідно. І, за словами фахівця, головна проблема наразі криється саме у нестачі пшениці другого класу.

“На жаль, через дощі в період формування якості зерна в колосі в 2023 році клейковину суттєво вимило, і загальний обсяг пшениці 2 класу становив у врожаї минулого року плюс-мінус 7%. А пшениці 3 класу – біля 20%, – пояснює фахівець. – При загальному обсязі пропозиції пшениці врожаю 2023 року у 22,5 млн тонн це склало, відповідно, 1,5 млн та 4,5 млн тонн. Тобто, пшениці 3 класу більш ніж достатньо, а присутній дефіцит пропозиції саме пшениці 2-го класу, що й призвело до її здороження”.

Є ще зерно 4 класу, яке вважається фуражним, бо має найменший вміст клейковини. Його наразі в нас найбільше, але у макаранному виробництві воно не використовується. І ось у цьому і полягає основна суть “хлібо-макаронної кризи”, що виникла в Україні.

На вартість хліба та макаронів в Україні впливають багато факторів: не лише вартість самого зерна, але й тарифи на енергоносії, ціна палива, витрати на зарплати співробітників, а також співвідношення попиту та пропозиції на ринку. 

“Не треба забувати, що всі підприємства по ланцюгу “борошно-хліб-макарони” працюють на електроенергії, і перебої з її постачанням призводять до переходу на генератори, – каже Родіон Рибчинський. – При цьому кіловат енергії, виробленої на генераторах, у 2-2,5 рази більше, за ту, що постачається по мережі, і ця різниця також лягає на собівартість готової продукції”.

На внутрішній ринок збіжжя (тобто, сировини, з якої виробляють борошно, хліб та макарони) впливають як суто внутрішні фактори, так і світова кон’юнктура. Серед внутрішніх ключовий – це обсяг врожаю та рівень запасів зерна. І, дійсно, рівень перехідних запасів пшениці зараз зменшується значно швидшими темпами, ніж минулого року. У травні 2024-го залишки пшениці становили менше 5 мільйонів тонн, тоді як минулого року у цей же час було 8 млн тонн.

Така ситуація склалася, бо уряд не ухвалив квоти на продаж зерна минулого врожаю, й експортери його вільно вивозять з країни навіть зараз. Раніше такої необхідності не було, бо наші транспортні шляхи блокували або росіяни (на морі), або поляки (на суходолі). Зараз же торгові шляхи відкриті. А на експорт, традиційно, йде найкраща та найдорожча продукція – та, якої в нас обмаль. 

Обсяги експорту ілюструє й звіт Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке повинно процес регулювати. З початку 2023-2024 маркетингового року й станом на 12 червня 2024 року з України вивезли 17,8 мільйонів тонн пшениці, тоді як роком раніше було 16 мільйонів тонн.

Активний експорт найкращого зерна після поганого за якістю врожаю й спричинив дефіцит на внутрішньому ринку, що впливає на ціни. 

“Оскільки пропозиція пшениці 2-го класу на ринку невелика, це спричинило зростання цін. Особливо навесні. За останній місяць така пшениця подорожчала на 2 тис. грн і коштує зараз 10,3 тис. грн за тонну. А ще місяць тому ціна була 8-8,5 тис грн, – розповідає Родіон Рибчинський. – Здороження сировини призвело до здороження борошна, а далі – здороження макаронів та хліба. Це пов’язані між собою процеси, оскільки у собівартості борошна вартість пшениці займає 90%. А в собівартості готової продукції ціна борошна складає не менше 40%”.

Примітно те, що ціни в Україні на пшеницю зростають, тоді як по світу, навпаки, знижуються. Тобто, наш внутрішній ринок увійшов у протиріччя зі світовим трендом.

Ще 4 червня єгипетська державна компанія GASC закуповувала українську пшеницю за середньою вартістю 302,2 долари за тонну. А вже на тендері 11 червня ціна для української пшениці впала до 243 доларів або 9836 гривень за тонну (з урахуванням фрахту – 269,65 дол./т). Тобто, лише за тиждень українська пшениця втратила в ціні приблизно 30 доларів з урахуванням перевезення. 

Причина у тому, що у світі вже почали з’являтися перші партії нового врожаю, який виявився більшим, ніж очікувалося. Виняток складає лише Європа, де через несприятливі погодні умови врожаї пшениці будуть меншими. Після позитивної статистики зі США світові ціни втратили 13% лише за останній місяць.

Крім того, свої перехідні запаси активно продають румуни та французи, які були нашими головними конкурентами на тендері у тому ж Єгипті. Росіяни теж конкурують, але останній тендер вони програли, бо не захотіли знижувати ціни. Якщо на європейському ринку росіяни демпінгують, то у Азії та Африці, навпаки, заробляють, і не так схильні скидати ціни. А ось українці зараз борються за повернення на ринок далекого закоржоння й готові демпінгувати. 

До речі, за один лише останній тендер єгиптяни купили в нас 120 тисяч тонн пшениці. До того аналогічні обсяги закуповувалися 4 червня, 16 квітня, 15 лютого і т. д. Тобто, це відбувається періодично і у значних обсягах. 

Купує Єгипет, у першу чергу, пшеницю 2 класу, якої тепер бракує на нашому внутрішньому ринку, а також 3 клас. 

Але в червні, як свідчить статистика Мінагропроду, українські поставки за кордон почали скорочуватися. Чому? Бо ціни в Україні, на тлі дефіциту, різко пішли вгору і тепер вигідніше продавати тут, без витрат на зайву логістику. Звісно, якщо трейдеру ще залишилося що продавати.

Виправити ситуацію зможе новий врожай, який, втім, очікується трохи меншим за минулорічний.

“За обсягами очікується приблизно такий же врожай пшениці як і минулого року – біля 21 мільйонів тонн. За умов внутрішнього споживання у 3,5 мільйони тонн на рік, цього більш ніж достатньо. За якістю – будь-які прогнози робити поки що зарано. Клейковина все ще формується у зерні. Десь у серпні ми зможемо об’єктивно оцінити ситуацію з якістю, – пояснює Родіон Рибчинський. – Тобто, сировинний фактор у ціноутворенні борошна та борошняних продуктів буде суттєвим протягом найближчих двох місяців. На тлі проблем з енергетикою, все це буде негативно впливати на ціну хліба та макаронних виробів”.

Мінагропрод ж прогнозує цьогорічний врожай зернових та олійних культур у 74 мільйони тонн, що значно менше за минулорічний показник у 82 млн тонн. Окремо по пшениці міністерство очікує врожай у 19,2 млн тонн, тоді як торік було 22,2 млн тонн. 

А ось де новий врожай ситуацію не дуже виправить, то це у сегменті жита. У прогнозі Мінагропроду його взагалі навіть не згадали. Хліб роблять не лише з пшениці, якої, хоч і не ідеальної якості, і за вищою ціною, але в нас ще достатньо. Але з житом все складніше – воно в Україні поступово зникає.

Житній хліб – круглий, із надтріснутою хрусткою скоринкою, який у продажі часто так і називається  – “Український”,  і є неофіційним символом України на рівні з борщем та салом, – поступово зникає з полиць українських магазинів. Причина – в економіці. 

На питання, чи немає тут дефіциту, Родіон Рибчинський відповідає ствердно – “так воно і є”. 

“Жито поступово зникає в Україні. Сільгоспвиробники поступово відмовляються від цієї культури через низьку врожайність. Жито дає до 30 центнерів з гектару, а пшениця – близько 60 центнерів. До того ж жито в останні роки дешевше за пшеницю відсотків на 15-20%. І жито – це, переважно, внутрішнє споживання, на відміну від пшениці. Жито також активно використовували раніше як корм для свиней, але в останні роки рецептура комбікормів змінилася на користь кукурудзи та шротів. Це теж вплинуло на попит жита. Тобто, ця культура для виробника не дуже приваблива, що впливає на обсяги виробництва житнього хліба”, – описує житню кризу фахівець.

Схоже, уряду слід задуматися не лише про більш гнучку систему керування експортом пшениці, але й про “спецоперацію” зі спасіння жита. Бо ця культура є частиною української національної спадщини. Адже важко уявити собі борщ без скибки чорного хлібу… Предки б нас засудили, бо житній хліб для України – це як Нотр-Дам-де-Парі для французів чи Статуя Свободи для американців, тільки їстівний. 

Тим не менш, підсумовуючи всі згадані “дефіцити”, можна точно констатувати головне – голод українцям не загрожує за будь-яких умов. Адже при споживанні у 3,5 мільйони тонн пшениці навіть найгірший врожай повністю наші потреби задовольнить і нам ще буде, що продавати. Але щодо якості, асортименту й ціни на хліб та макарони (які потребують найкращої сировини) – ось тут є значні складнощі. 

На це впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники. І свого піку негативні фактори досягнуть саме влітку, коли старий врожай буде вичерпано через шалені обсяги вивозу зерна експортерами, а новий – ще не надійде. 

Власне, ми вже це починаємо відчувати, спостерігаючи за полицями супермаркетів. Всі сподівання покладаємо на новий урожай, який, однак, очікується не таким потужним як минулого року, а дощі за вікном натякають на можливі чергові проблеми з клейковиною у зерні.