Гучна відставка Мустафи Найєма: як змінювалась кар’єра політика і найгучніші скандали

ТСН.ua проаналізував, чому на рішення про відставку Найєма звернули увагу на Заході і що відомо про самого колишнього журналіста, який пішов в політику.

У вівторок, 18 червня, уряд звільнив Мустафу Найєма з посади голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

ТСН.ua проаналізував, чому на це рішення звернув увагу Захід і вирішив нагадати, що відомо про самого Найєма – колишнього журналіста, який пішов в політику.

Біографія політика: короткі відомості

Мустафа Найєм народився 28 червня 1981 року в Кабулі. Його батько Наїм Найєм обіймав посаду міністра освіти Афганістану. Мати померла через 10 днів після народження молодшого на три роки брата – Масі Найєма, відомого тепер українського військового, правозахисника і громадського діяча. Під час боїв за Україну Масі Найєм був поранений і втратив око.

У 1986 році батько Мухаммад Наїм Наєм поїхав на навчання до Москви.

В одному з інтерв'ю Найєм-старший розповідав, що був проти радянського вторгнення 1979 року.

"Прийшли на роботу, подивилися – скрізь танки. Росіяни. А я дуже засмутився. Усі ці документи в руках були, а я кинув їх. Кажу, я для росіян не працюю більше. І поїхав додому", – згадував він.

У Москві зустрів свою майбутню дружину – українку Валентину Колечко, з якою одружився в 1990 році. У 1989 році батько забрав до Москви Мустафу, де той провчився рік у початковій школі, а через рік – молодшого сина Масі. Згодом сім'я переїхала до Києва.

Мустафа Найєм в журналістиці

У вересні 2004 року почав журналістську кар'єру, ставши кореспондентом відділу політики в інформаційному агентстві "Контекст Медіа".

Найєм працював у низці видань, зокрема "Комментрантъ Украина" й "Українська правда", а пізніше став одним із засновників "Громадського телебачення".

• 2007 року Найєм починає працювати редактором-спецкореспондентом у програмі "Свобода Савіка Шустера". Паралельно веде блог на "Українській правді".
• У 2009 році починає працювати на телевізійному каналі "ТВі", де до грудня 2010 року вів авторську програму "Чорне та біле".
• У 2010 році Мустафа Найєм розриває свою співпрацю з продакшн-компанією "Савік Шустер Студія". У 2011 році Найєм відновлює співпрацю з Шустером
• Навесні 2013 року на знак незгоди з новим менеджером на телеканалі ТВі, звільнився.
• У 2013 році Мустафа Найєм був одним із журналістів, які започаткували в Україні новий формат "інтернет-телебачення", назвавши проєкт "Громадське телебачення".

Євромайдан і Революція Гідності

Мустафа Найєм зіграв важливу роль в організації Євромайдану у листопаді 2013 року. За однією з поширених версій, він був одним з перших, хто закликав українців вийти на Майдан Незалежності в листопаді 2013 року на знак протесту проти рішення уряду Миколи Азарова відкласти підписання угоди про асоціацію з ЄС.

21 листопада 2013 року на своїй сторінці в Facebook опублікував пост "Гаразд, давайте серйозно. Ось хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан? Лайки не рахуються. Тільки коментарі під цим постом зі словами "Я готовий". Як тільки набереться більше тисячі, будемо організовуватися".

Скоро Найєм публікує другий пост: "Зустрічаємося о 22:30 під монументом Незалежності. Одягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, каву, гарний настрій і друзів. Репост всіляко вітається".

Перші сім днів протесту Мустафа Найєм очолював неформальний координаційний центр Євромайдану. Проте 27 листопада 2013 року оголосив, що надалі залишатиметься на Майдані виключно як журналіст. Далі помітної ролі він не відігравав.

Похід у політику

Мустафа Найєм на парламентський виборах 2014 року був обраний народним депутатом Верховної Ради 8 скликання від партії "Блок Петра Порошенка" (№20 у списку) як безпартійний. У 2014-2016 роках був заступником голови фракції "Блок Петра Порошенка" у Верховній Раді.

Проте "побив горшки" з Порошенком і намагався відсторонитися від нього.

У 2015 році Найєм увійшов до складу колегії Міністерства внутрішніх справ, був куратором проекту запуску "Нової патрульної поліції". Намагався стати главою Національної поліції, але програв конкурс.

У 2019 році Найєм вийшов із фракції "БПП" та публічно підтримав кандидата у президенти Анатолія Гриценка.

Ходили чутки, що під час останніх парламентських виборів 2019 року Найєм вів перемовини щодо участі у списку партії "Голос" Святослава Вакарчука, але безуспішно. Тому публічно на виборах до ВР не балотувався.

Співпраця з новою владою і "шалені" доходи в Укроборонпромі

 У листопаді 2019 року входить до складу правління державного підприємства Укроборонпром в якості заступника генерального директора.

Працюючи в концерні "Укроборонпром", заробив за 2020 рік 3,007 мільйонів гривень. У середньому колишній парламентарій заробляв приблизно 250 тис гривень на місяць. За останні чотири місяці своєї роботи в концерні Мустафа отримав 3 255 780 грн зарплати. Таким чином, його місячний оклад становив 813,9 тис. грн.

У квітні 2021 року Мустафу Найєма звільнили з посади заступника генерального директора "Укроборонпрому" з управління активами. Для нього це рішення стало несподіваним.

"Після чергової реорганізації мою посаду скоротили. Без пояснень. Не буду приховувати, для мене це рішення було несподіваним. Однак наша співпраця з концерном на цьому етапі закінчується", – повідомив тоді Найєм.

Далі, від серпня 2021 року Найєм працював заступником голови інфраструктури.

Остання відставка і реакція Заходу

У січні 2023 року Кабмін створив на базі Державного агентства інфраструктурних проєктів та Державного агентства автомобільних доріг нову структуру – Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. Найєма призначили головою цього Агентства відновлення.

10 червня Мустафа Найєм повідомив, що написав заяву про звільнення з посади очільника голови Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури.

Приводом заяви про відставку стала відмова прем’єра Дениса Шмигаля підписати йому дозвіл на відрядження для участі у міжнародній конференції з питань відновлення України Ukraine Recovery Conference (URC2024)

Крім того, Найєм стверджує, що починаючи від листопада минулого року, команда Агентства нібито "почала стикатися з постійною протидією, спротивом та створенням штучних перешкод".

Натомість в уряді всі звинувачення Мустафи Найєма відкидають.

З серпня 2021 року Найєм працював у Мінінфраструктури. У ЗМІ припускали, що він був наближений до тодішнього міністра інфраструктури Олександра Кубракова, якого звільнили 9 травня цього року.

Причиною відставик обох чиновників називають зростання антагонізму з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком.

Однак, джерела в ОП та партії "Слуга Народу" у коментарі "Еспресо" стверджують, що поясняючи причини свого звільнення і Найєм і Кубраков "щонайменше лукавлять", коли кажуть про перешкоди і дискредитацію.

"Обвинувачень щодо Кубракова та Найєма більш ніж достатньо, починаючи з того, що Кубраков "виносив інформацію" з конфіденційних засідань та зустрічей в ОП (і, можливо, навіть, вів запис висловлювань посадовців) і закінчуючи розкраданнями коштів міжнародної допомоги та корупцією під час реалізації проєктів з відновлення", – йдеться у статті.

Водночас, на Заході уже звернули увагу на відставку Найєма. І хоч офіційних реакцій не було, західна преса, як завжди, робить акценти на те, чого собі не можуть чи не хочуть дозволити офіційні особи.

Так, у статті Financial Times журналісти припускали, що його звільнення "матиме неприємні наслідки для президента Зеленського і України"

Шість українських і західних чиновників розповіли FT, що низка звільнень, відставок і перестановок в уряді під керівництвом Зеленського останніми місяцями "спричинили напруженість у відносинах між Києвом і західними партнерами, які фінансують оборону і реконструкцію України".

У NYT також проаналізували скандальне звільнення Найєма. У виданні припускають, що його відхід підкреслює напруження всередині уряду щодо розподілу військової допомоги.

Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine у коментарі "Голосу Америки", назвав відставку Найєма "тривожним знаком".

Скандали і напади

Останній гучний скандал був пов'язаний з юридичною компанією "Міллер", співзасновником якої є брат Мустафи Найєма Масі.

За інформацією "Главкома",  Сергій Носов – батько адвоката з цієї фірми Олексія Носова – отримав високу посаду у Службі відновлення та розвитку інфраструктури, яку очолював Мустафа Найєм. Сам адвокат із юридичної компанії "Міллер" Олексій Носов став фігурантом гучної корупційної справи. Йому повідомили про підозру у спробі дати хабар у 200 тисяч доларів детективу НАБУ та прокурору САП.

У коментарі Оbozrevatel Мустафа запевнив, що конфлікту інтересів у цьому рішенні не було, а свою посаду Носов-старший отримав за результатами відбору, які пройшли всі перевірки на прозорість.

Під час своєї журналістської діяльності Мустафа Найєм неодноразово зазнавав нападів. У 2010 році його затримують співробітники "Беркута" нібито мотивуючи це його "кавказькою зовнішністю". Така причина обурила журналіста. Найєм написав статтю "Ксенофобія не повинна стати обличчям української національності" з вимогою звільнити співробітника, який його затримав і не побажав принести свої вибачення. 

30 липня 2012 року Мустафа стверджував, що був побитий охороною одного з делегатів з'їзду Партії регіонів після того, як машина супроводу цього делегата підрізала мотоцикл Найєма. Міліція відмовилася від порушення кримінальної справи.

2018 року на дорозі біля Бесарабського ринку у Києві його побили представники чеченської діаспори. Мустафа Найєм вступив у словесну суперечку з одним із водіїв – в результаті його побили, він потрапив до лікарні зі зламаною щелепою та струсом мозку.

19 травня 2019 року під час візиту до Одеського Літнього Театру, де зібралися активісти міста, аби не допустити будівництва на місці театру концертного майданчику, невідомі особи вилили на журналіста відро з нечистотами.