Самогубство військового: хто має відповідати?

Чоловік Олени, військовослужбовець, учинив самогубство на території військової частини. Жінка звернулася до юриста по правову допомогу. Олена цікавилася, чи має вона право на якісь виплати чи компенсацію від держави у зв’язку зі смертю чоловіка. Юрист Правозахисної групи «СІЧ» Ілля Шиян пояснив: згідно з законом, оскільки її чоловік учинив самогубство, вона не має права на жодні пільги або виплату у зв’язку з його загибеллю. Однак, вивчивши обставини, юрист знайшов грубі порушення з боку ВЛК та командування військової частини, де служив Оленин чоловік.

Випадок самогубства, про який ітиметься в цій статті, не є типовою ситуацією. В умовах, коли країна вже третій рік живе в стані повномасштабної війни, таких трагедій у цивільному житті значно більше. Проте зараз ми говоритимемо про систему, в якій, очевидно, є недоліки. Цю тему ZN.UA висвітлює регулярно.

Отже, вивчивши обставини самогубства військового, юрист з’ясував, що військовослужбовець протягом тривалого часу страждав на серйозні психічні захворювання.

«Судячи з документів, військова частина задовго до самогубства знала про наявність великої кількості психічних захворювань у чоловіка Олени. Незважаючи на серйозні психічні розлади, військова частина не вживала жодних заходів у зв’язку з цим, не направляла військового на лікування й навіть продовжувала посилати його на бойові чергування.

Риторичне запитання: що трапилося б, якби людина, котра не усвідомлює своїх дій, просто взяла й розстріляла групу військовослужбовців або вчинила будь-які інші протизаконні дії?» — зазначає Ілля Шиян.

Військово-лікарська комісія, яку чоловік проходив у лютому 2023 року, визнала його придатним до військової служби, хоча в наказі №402 Міністерства оборони України, що регулює питання звільнення з військової служби, прямо зазначено, що люди з таким діагнозом підлягають звільненню з армії.

«Ми з Оленою припускаємо: коли її чоловік дізнався, що його залишать в армії після ВЛК, то просто не витримав військової служби та перебування в частині. Через це він облився бензином і підпалив себе біля складу з припасами на бойовій позиції. Чоловіка встигли врятувати та евакуювали до Дніпра, але в дніпровській лікарні він остаточно себе зарізав», — розповідає Ілля Шиян.

Також Олена повідомила юристові, що в її чоловіка й раніше було кілька спроб самогубства, одна з них — у червні 2022 року.

Зараз Ілля Шиян намагається отримати акти службового розслідування або інші свідчення й докази подій, що призвели до самогубства військового.

Юрист написав заяву до Державного бюро розслідувань про вчинення службової недбалості та перевищення службової влади командуванням військової частини А4165, а також про неналежне виконання посадових обов’язків лікарями ВЛК, які визнали чоловіка Олени придатним до військової служби.

«Військова частина мала належним чином контролювати стан психічного здоров’я військового, вживати необхідних заходів. Утім, незважаючи на явні проблеми, командування військової частини ігнорувало факт того, що людина має проблеми із психічним здоров’ям, і продовжувало відправляти його на чергування зі зброєю», — пояснює юрист.

Заяву про кримінальне правопорушення було написано 8 вересня 2023 року. Державне бюро розслідувань ніяк не відреагувало, тому правозахисник оскаржив їхню бездіяльність у суді. Після цього слідчий суддя 25 вересня 2023 року зобов’язав ДБР розпочати кримінальне провадження.

Однак до березня 2024 року ДБР не виконувало ухвали суду, і юрист отримав кілька однотипних листів, у яких зазначалося, що ДБР не отримували заяви про вчинення кримінального правопорушення.

В усіх цих листах від ДБР зазначалося таке: «Повідомляємо, що, згідно з відомостями системи електронного документообігу Державного бюро розслідувань, серед зареєстрованої вхідної кореспонденції вказана заява не значиться».

«ДБР постійно відмовлялося відкривати кримінальне провадження. Спершу відкривати справу відмовилися через недолік в ухвалі слідчого судді, пізніше — через начебто відсутність достатніх доказів», — розповідає Ілля Шиян.

Численні скарги до Офісу генерального прокурора України, Київської міської прокуратури, Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, КМУ, Громадської ради доброчесності при ДБР не дали жодних результатів.

«Усі ці органи попросту перекидали наші скарги ДБР, а ДБР знову відмовляло нам у відкритті кримінального провадження», — розповідає юрист.

Кримінальне провадження було розпочато тільки 5 березня 2024 року, після того, як Ілля Шиян написав заяву про невиконання рішення суду слідчими ДБР (стаття 382 Кримінального Кодексу).

«Тобто більш як за пів року після того, як суд зобов’язав ДБР розпочати кримінальне провадження, хоча ухвала суду мала бути виконана протягом 24 годин (!) з моменту її отримання», — зазначив юрист.

Він додає, що станом на сьогодні ані за першим кримінальним провадженням, ані за другим не проводять жодних слідчих дій. Слідчі не зв’язувалися з Оленою. Не допитували її. Не просили нових доказів.

«З огляду на те, що ДБР зволікало пів року з відкриттям провадження, не кажучи вже про розслідування, надії на проведення якісного розслідування немає. Так само — жодних дій за провадженням щодо невиконання рішення суду слідчими ДБР», — резюмує хід справи юрист.

Через це Ілля Шиян підготував скаргу проти України до Європейського суду з прав людини у зв’язку з порушенням: статті 2 Конвенції (право на життя), статті 3 Конвенції (заборона нелюдського поводження), статті 6 (право на справедливий суд), статті 13 (відсутність ефективного засобу правового захисту). На сьогодні ЄСПЛ уже отримав і розглядає цю скаргу. Дружина військовослужбовця чекає на рішення суду.

Цей випадок свідчить про те, що, незважаючи на гостру потребу фронту в бійцях, важливо не забувати про людський вимір проблеми: примусова мобілізація попри важкий стан здоров’я військових може бути небезпечною не лише для них самих, а й для всіх, хто опиниться поруч у бойових умовах. Тому так важливо зробити висновки з цієї трагедії, яка, на жаль, уже сталася. І, звісно, винні мають понести відповідальність.