Як вплинула мобілізація та переміщення населення на ринок праці в Україні

Ринок праці в Україні у 2024 році переживає значні трансформації, викликані подіями на фронті та масштабними міграційними процесами. Війна внесла корективи у звичний ритм життя та роботи, спричинивши серйозні потрясіння для національної економіки. Про це повідомляє Коментарі, пише agronews.ua.

Ринок праці України у 2024 році зіткнувся з непростими викликами, пов’язаними мобілізацією та міграцією працездатного населення. З одного боку, спостерігається збільшення кількості вакансій, що свідчить про відновлення економічної активності та потребу бізнесу у персоналі. З іншого – зростаюча проблема дефіциту робочої сили через відтік кадрів унаслідок воєнних дій та пошуку кращих життєвих можливостей за кордоном.

Так, за даними Державної служби зайнятості, співвідношення вакансій до кількості безробітних в 2023 році вказувало на дисбаланс, але вже у 2024 році спостерігається позитивна динаміка зростання кількості вакансій. Наявність 83 286 вакансій на фоні 149 779 безробітних свідчить про певне звуження розриву між пропозицією та попитом на ринку праці порівняно з попереднім роком.

В умовах постійної адаптації та змін, обумовлених воєнним станом, ринок праці в Україні у 2024 році вимагає все більшої кількості кваліфікованих робітників та фахівців. Особливо високий попит на ринку спостерігається на такі професії:

• робітники з обслуговування, експлуатації устаткування та машин, становлять 18% від загальної кількості вакансій;
• працівники сфери торгівлі та послуг становлять 17% вакансій;
• представники найпростіших професій складають 15%;
• кваліфіковані робітники з інструментом мають 14%;
• професіонали та фахівці — кожна категорія становить по 11%;
• службовці та керівники відносяться до 6% наявних вакансій.

За даними платформи з пошуку роботи, на ринку також зростає попит на вищий менеджмент, страхування, нерухомість, транспорт та автобізнес.

На ринку праці спостерігаються постійні регіональні зрушення на тлі війни. Східні регіони, які зазнали найбільших втрат і руйнувань, відчувають гостру потребу в кадрах, прагнучи зберегти виробничі потужності та релокувати бізнес у більш стабільні регіони. В той же час, на заході країни спостерігається збільшення кількості вакансій та приплив робочої сили, завдяки внутрішнім переселенцям та відкриттю нових виробничих ліній.

Зокрема, Закарпатська область показала зростання на 164%, Івано-Франківська на 154%, Хмельницька на 132%, Вінницька на 131%, а Львівська область на 130%. Це свідчить про відновлення та розширення економічної активності в цих регіонах.

На противагу західним регіонам держави, у центральних та східних спостерігаються протилежні тенденції щодо зайнятості. Дослідження Національного банку України підтверджує негативні тенденції, особливо у таких областях як Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська. Специфіка регіонального ринку праці не завжди дозволяє швидко адаптувати працівників з однієї галузі до іншої, що веде до ситуації, коли вакансії залишаються незаповнені, незважаючи на високий попит і підвищення заробітних плат.

Згідно з даними макроекономічного та монетарного огляду НБУ, кількість вакансій зросла, але кількість резюме залишається нижчою за показники попередніх років. Це вказує на обмежену пропозицію робочої сили, яка залишається одним з головних чинників, що стримують економічне зростання.

Також однією з найбільших проблем, з якою стикаються українські роботодавці — це зростаюча конкуренція за фахівців з іноземними компаніями, які відкривають свої представництва та філії в Україні. Це, з одного боку, відкриває нові можливості для українських спеціалістів, а з іншого – створює додатковий тиск на внутрішній ринок праці.

На думку Олега Рісного, директора Львівської філії центра зайнятості, нові правила мобілізації суттєво вплинули на всі сектори ринку праці в Україні, але є особливо проблематичними там, де більшість робочої сили традиційно становлять чоловіки.

У зв’язку з війною, що триває, та посиленням мобілізаційних заходів на ринку праці спостерігається помітний зсув у динаміці ринку праці: збільшилася кількість вакансій і відчувається нестача вільних працівників.

Багато роботодавців перебувають у стані паніки щодо заповнення вакансій, а також помітно зросла кількість працівників, які вважають за краще не бути офіційно працевлаштованими, щоб уникнути мобілізаційних обов’язків.

Олег Рісний вважає, що рівень незадекларованої зайнятості залишається високим, а багато підприємств продовжують платити працівникам “у конвертах”, щоб уникнути офіційного працевлаштування, яке стало більш прискіпливим за новими правилами.

Різні сектори борються за заповнення вакансій, причому транспорт і комунальні підприємства, такі як водоканали, особливо сильно постраждали через те, що вони значною мірою покладаються на чоловічу працю.

Докладаються зусилля для залучення жінок і працівників старшого віку на традиційно чоловічі посади, такі як водії вантажівок, щоб допомогти зменшити дефіцит робочої сили.

На думку фахівця, ІТ-сектор, який колись вважався стабільним, зараз стикається з невизначеністю через зниження зарплат і збільшення кількості фахівців, стурбованих безпекою зайнятості.

Попри деяке підвищення зарплат, особливо на високооплачуваних посадах, загальні умови працевлаштування залишаються складними через конкурентний і закритий характер ринку праці.

Олег Рісний вважає, що довіра до виконання нових законів і справедливості мобілізації має вирішальне значення для легалізації прихованої зайнятості. Зміни в законодавстві спростили процес реєстрації та мобілізації, що має підвищити ефективність системи шляхом розмежування між тими, хто активно працює і робить внесок в економіку, і тими, хто не працює, але може знадобитися для виконання конкретних військових ролей.

Резюмуючи, Олег Рісний стверджує, що, незважаючи на виклики, ринок праці у Львові та по всій Україні залишається динамічним, з постійним попитом у більшості секторів, насамперед завдяки вакансіям, створеним через дефіцит працівників. Але майбутній успіх післявоєнної економіки України залежить не лише від повернення її діаспори, а й від стабільності та функціональності її політичної, економічної, судової та правоохоронної систем.

В умовах, коли Україна зіштовхнулася зі значним дефіцитом кваліфікованих кадрів на ринку праці, виникає нагальна потреба у впровадженні ефективних заходів для його подолання. Мобілізація та міграція значно вплинули на ситуацію, водночас існують шляхи її оптимізації.

Голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев наголошує на важливості вдосконалення системи бронювання та стимулювання розвитку бізнесу. За його словами, ключовим елементом є фокус на “білу” зарплату, що дозволить забезпечити захист тих, хто працює, і водночас сприяти підвищенню податкових надходжень.

З іншого боку, стимулювання розвитку бізнесу через доступ до кредитів за низькою процентною ставкою та надання грантів на створення нових робочих місць може стати потужним інструментом для активізації економічної активності. Це не лише допоможе підприємствам розширювати свою діяльність, але й сприятиме створенню нових вакансій.

Важливим аспектом є також реформа освітньої системи. Гетманцев вважає, що необхідно переглянути процес формування замовлень на навчання, щоб вони відповідали реальним потребам ринку праці. Міністерство економіки, співпрацюючи з освітянами, повинно орієнтуватися на прогнози розвитку галузей, аби забезпечити країну необхідними кадрами.

Також наголошується на важливості програм з перекваліфікації та навчання для безробітних, що відкривають шлях до працевлаштування у нових сферах. Це дозволить зменшити розрив між пропозицією та попитом на ринку праці, а також сприятиме поверненню вимушених мігрантів.

Подолання дефіциту кадрів в Україні вимагає комплексного підходу, що включає вдосконалення законодавства, стимулювання економічного зростання, реформування освітньої системи та активну підтримку бізнесу. Лише згуртовані зусилля держави, бізнесу та громадянського суспільства можуть забезпечити сталий розвиток ринку праці та підвищення рівня добробуту населення.

Попри виклики, ринок праці в Україні продемонстрував стійкість і здатність до адаптації, відкриваючи нові можливості для зайнятості та розвитку професійних навичок населення у відповідь на змінені умови.