Новий ядерний шантаж. Що Путін замислив цього разу?

Кремль знову погрожує світу ядерним Апокаліпсисом.

Так, спочатку, спілкуючись із журналістами перед Петербурзьким міжнародним економічним форумом (ПМЕФ), Владімір Путін пообіцяв використати всі засоби, включно з ядерною зброєю, якщо виникне загроза суверенітету й територіальній цілісності Росії. Пізніше, виступаючи на ПМЕФ, Путін заявив, буцімто не вважає, що зазначений у ядерній доктрині момент для застосування ядерної зброї настав. Водночас він наголосив, що доктрина є «живим інструментом», і не виключив, що до неї може бути внесено зміни.

За тиждень заступник голови російського МЗС Сєрґєй Рябков зробив припущення стосовно перегляду ядерної доктрини Росії через «неприйнятні дії» США й НАТО: «Виклики, які множаться внаслідок неприйнятних і ескалаційних дій США та їхніх союзників у НАТО, безперечно, ставлять перед нами на повен зріст питання про те, як базові документи у сфері ядерного стримування можуть бути більшою мірою погоджені з поточними потребами».

Протягом останніх двох років Кремль неодноразово погрожував ядерною дубиною. Так було восени 2022-го, коли російські війська відступали з Харківської та Херсонської областей і російське керівництво побоювалося тотального обвалу фронту. Так було навесні 2023-го в очікуванні українського наступу: наближений до Кремля політолог Сєрґєй Караґанов казав: «аби запобігти сповзанню до глобальної термоядерної війни», РФ має завдати «попереджувального удару відплати» по «умовній Познані».

Саме восени 2022 року російське керівництво було найближче до ухвалення рішення про застосування ядерної зброї. Після погрози Вашингтона застосувати конвенційну зброю по російських військових цілях, публічних заяв Китаю та Індії про неприпустимість використання ядерної риторики, а головне — після того, як Москва змогла поліпшити своє становище на фронті, Кремль на певний час відмовився від погроз завдати ядерного удару.

Проте який сигнал надіслав Кремль світу цього разу, коли Путін перед Самітом миру озвучив умови Україні щодо припинення війни, припустив перегляд ядерної доктрини, дав добро на проведення російсько-білоруських навчань із застосування нестратегічної ядерної зброї? Яку мету російське керівництво переслідує сьогодні? Не допустити постачання F-16 до України? Запобігти появі в Україні іноземних інструкторів? Обмежити фінансову підтримку нашої країни? Підштовхнути Україну прийняти ультиматум Путіна?

Умови, за яких Росія може застосувати ядерну зброю, прописані в Основах державної політики Російської Федерації в галузі ядерного стримування, ухвалених 2020 року. В коментарі ZN.UA співробітниця Центру Белфера Гарвардської школи Кеннеді Мар’яна Буджерин зазначила, що формально ця доктрина є досить консервативною й передбачає застосування ядерної зброї у виняткових випадках. На сьогодні це можливо за таких умов.

По-перше, Росія отримує достовірну інформацію про старт балістичних ракет, які атакують її територію або територію її союзників. По-друге, противник застосовує проти Росії та її союзників ядерну зброю або інші види зброї масового ураження. По-третє, противник діє проти російських критично важливих державних або військових об’єктів, що може зірвати дії у відповідь російських ядерних сил. По-четверте, на Росію відбувається напад із застосуванням звичайної зброї, яка ставить під загрозу існування держави.

«Ймовірно, росіяни внесуть поправки до ядерної доктрини та знизять поріг застосування ядерної зброї», — припускає Мар’яна Буджерин. Зі свого боку експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак не виключає, що Москва може внести положення, яке передбачає завдання першими ядерного удару за певних умов: «Своїми заявами на ПМЕФ Путін показав, що він контролює ядерну зброю й ніхто його не зупинить, якщо буде ухвалено рішення переглянути ядерну доктрину».

 Водночас погрози застосувати ядерну зброю, які впродовж останніх місяців озвучує Путін та інші російські чиновники, вже давно вийшли далеко за межі нинішньої ядерної доктрини РФ. Традиційно адресатами цих погроз є не лише Україна, а й США, НАТО, Захід. Раніше росіяни почасти досягали своєї мети, оскільки ядерний шантаж упливав на час постачання західної зброї, умови її застосування, готовність лідерів країн-членів НАТО запросити Україну до Альянсу…

Цілком імовірно, що й цього разу мета ядерного шантажу полягає в тому, щоб, по-перше, натиснути на Захід, аби той припинив фінансувати й озброювати Україну. По-друге, посіяти розкол усередині Заходу: глави одних країн, побоюючись використання Росією ядерної зброї, закликатимуть Київ до переговорів із Москвою з подальшим заморожуванням збройного конфлікту або підписанням миру на російських умовах, а лідери інших держав казатимуть, що Путін блефує і необхідно й далі підтримувати боротьбу українського народу.

«Путін підвищує ставки своєю ядерною риторикою, оскільки відчуває слабкість противника: успіх правих і ультраправих партій на виборах до Європарламенту, парламентські вибори в ряді країн, президентська кампанія в США — усе це вносить елементи нестабільності у внутрішньополітичне життя Заходу. І Путін намагається скористатися цими можливостями», — зазначає Мар’яна Буджерин.

Олексій Їжак також вважає, що «Путін знову використовує ядерну риторику як інструмент тиску на західних лідерів. Це заклик: давайте з нами домовлятися щодо України. Інакше — таргетування використання зброї та ядерна війна. Але повернення російського керівництва до використання ядерної риторики — це сигнал і про те, що вони відчувають: запас міцності в російської держави не настільки великий. Можливо, нинішніми заявами вони прагнуть показати: якщо Захід економічно доведе до того, що Росія розвалиться, Москва застосує ядерну зброю».

Та чи збирається Путін застосувати ядерну зброю в найближчому майбутньому?

Заяви хазяїна Кремля та російських чиновників цілком можуть бути блефом. Власне, ряд експертів так і оцінює ці погрози. До такої думки схиляються співробітник Ради з міжнародних відносин Стівен Сестанович, експосол США в Україні Стівен Пайфер, експерт Інституту світової політики Наталі Фогель. Співробітник Американського інституту підприємництва (AEI) Леон Арон припустив, що заява Рябкова є свого роду перевіркою реакції: «Схоже на традиційну тактику шантажу — запускають пробну кулю й дивляться на реакцію». А міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, як повідомляє Tagesschau, взагалі закликає не сприймати путінські погрози занадто серйозно: «Ми не маємо дозволяти обманювати себе кожною його заявою», — заявив він днями на засіданні групи ядерного планування НАТО в Брюсселі. В тому, що Путін блефує, впевнений і глава литовської дипломатії Габріелюс Ландсбергіс.

Однак доки Росія матиме ядерну зброю, загроза її застосування Кремлем існуватиме. Втім, на сьогодні ймовірність цього є невисокою, оскільки Путін упевнений у тому, що зможе досягти своїх цілей на полі бою. Але появі побоювань сприяє одна дещо розмита умова ядерної доктрини: напад якоїсь країни на Росію із застосуванням звичайної зброї, що ставить під загрозу існування російської держави.

Формально ядерна доктрина РФ поширюється на ядерні держави, а не на такі, як Україна, — неядерні. Часті заяви Москви про те, що Росія нібито воює не з Україною, а з «колективним Заходом», можливо, серед іншого є й спробою підготувати підґрунтя для майбутнього застосування ядерної зброї. Але Мар’яна Буджерин на сьогодні не бачить «тригера з боку Заходу, який підштовхнув би Путіна до застосування ядерної зброї. Захід дуже обережний у своїх діях і намагається не дати йому приводу для цього».

«Застосування ядерної зброї — нетривіальний хід. Які політичні цілі Росії можуть виправдати його? Застосування на фронті ТЯО матиме обмежений військовий ефект. А от його політичним наслідком може стати криза у відносинах Москви з Пекіном і Делі, які на сьогодні займають вигідну для Росії позитивно-нейтральну позицію щодо російсько-української війни. Якщо Кремль завдасть ядерного удару по українському місту, це призведе до того, що НАТО фактично вступить у війну на боці України», — аналізує ситуацію Мар’яна Буджерин.

Водночас експерти, з якими ZN.UA обговорювало ситуацію, сумніваються в тому, що Росія зважиться застосувати ядерну зброю проти країн НАТО, оскільки отримає негайний удар у відповідь, що означає ядерну війну. Радше вже проти України: варіант демонстраційного застосування Москвою ТЯО на українській території не можна виключити на 100%.

Утримати Путіна від рішення застосувати ядерну зброю міг би не лише страх перед ударом у відповідь із боку Вашингтона, а й позиція Пекіна і Делі. Проте чи зацікавлені Китай та Індія в тому, щоб відмовити Путіна від застосування ядерного арсеналу?

Ці дві азійські країни публічно виступають проти використання навіть самої риторики ядерних погроз, хоча, можливо, готові заплющити очі на застосування Москвою ТЯО: там давно прораховують варіанти, за яких застосування ядерної зброї не призведе до загальної ядерної війни. До такої реакції Китай та Індію підштовхують прагматичні інтереси у відносинах як із Заходом, так і з Глобальним Півднем. Однак завдання ядерного удару по Україні означатиме, що Росія перейшла червону лінію. І вимагатиме жорсткої реакції її союзників, а отже, Пекін і Делі повинні будуть публічно відсторонитися від Москви.

Китай отримує колосальні прибутки від торгівлі зі США та ЄС. Але він втратить американський і європейський ринки, якщо не відреагує на потенційний ядерний удар Росії по Україні. А застосування РФ ядерної зброї може спровокувати США розмістити вже свою ядерну зброю на Тайвані або в інших країнах Азійсько-Тихоокеанського регіону, щоби зберегти баланс сил, — а це вже не в інтересах Пекіна. До того ж країни Глобального Півдня розглядають ядерну зброю як зброю колонізаторів. І в цій ситуації підтримати країну, що завдала ядерного удару, означатиме для Пекіна й Делі втрату авторитету серед країн Глобального Півдня.

Хоча з огляду на багато чинників Китай має значно більший вплив на Росію, ніж Індія, не варто перебільшувати стримувальні можливості Пекіна. Професор Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка Сергій Галака впевнений, що «в ситуації, коли перед Путіним постане екзистенційне питання існування тієї Росії, яку він будує, існування його режиму, позиція Китаю не буде визначальною в ухваленні рішення завдати ядерного удару».

«Пекін і Делі можуть бути не зацікавлені в застосуванні Москвою ядерної зброї, яка має цінність як засіб стримування та залякування. Але вони цілком можуть бути зацікавлені в тому, щоб Росія й далі погрожувала ядерною зброєю Заходу, — це послабить останній і дасть змогу Китаю й Індії посилити свої позиції у світі. Але на словах вони, звісно, продовжать виступати проти застосування ядерної зброї», — своєю чергою сказав у розмові із ZN.UA доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка Віктор Константинов.

Тому за нинішньої ситуації дуже важливо, щоби Сполучені Штати повторили свої попередження щодо завдання удару конвенційними засобами по російських військових цілях у разі, якщо Росія завдасть ядерного удару по Україні. В цій ситуації мовчати — тільки збільшувати ризики для нашої країни, Європи, всього світу.