Позывной "Надежда"

Название/автор: Молочайник / Оксана Гриценко

Театр: Театр на Подоле

Режиссер: Игорь Матеев

Театр все чаще обращается к наболевшим темам. Жизнь в оккупации: колобранство или сопротивление? Приспособление или бегство? "Молочайник" по пьесе Оксаны Гриценко в постановке Игоря Матиева – взгляд на войну глазами пяти женщин, оказавшихся – будто на острове – отрезанными от мира российскими оккупантами. Это история от Театра на Подоле о страхах и совести разных поколений украинок, а также об их героизме и решимости идти до последнего.

Далее текст на языке оригинала

Лінія фронту як річка в половоддя. Не замітиш, як під твоїм порогом буде.

Всі важливі події в нашому житті, погодьтеся, випадкові. Досить перспективним виявлялося життя Олесі (Юлія Брусенцева), яка під час постійного "пошуку себе" нарешті знаходить столичного хлопця, що погодився прописати її в Києві. Але під час відвідань рідної Кавунівки заради формальної процедури виписки розпочинається повномасштабна навала русні. Хлопець Олесі йде до ТРО з позивним "Єнот". А сама Олеся, як і частина Херсонської області, опиняється в окупації. Біля двору русаки збудували блокпост, а звернутися до "нової" влади дівчина обачливо побоюється через патріотичне тату.

Тепер у житті Олесі замість буддистських зібрань – "братовбивчі" походи за бабусиною пенсією. Впорання на городі замінили медитації. А місцеві новини доходять не з телеграму, а з пліток сусідки. Іноді від нового - хороше забутого - побуту стає зовсім ніяково. Щоб не впадати у відчай Олеся створює опозиційний ТГ-канал "Бойовий тушкан".

Та Олесині рідні – баба Надія (Тетяна Печенкіна) та мати Світлана (Лариса Трояновська) – підходять до "остаточного вирішення" проблеми окупації більш радикально. Через чорну магію! Колишня вчителька баба Надія змушує Світлану зібрати насіння молочаю, лобкове волосся та землю з могили "невинно убієнного" задля призову потойбічного месника Молочайника. Саме ця кровава істота колись розправлялась з колективізаторами та розкуркульниками Кавунівки у минулому столітті. (Деякі тіла знайшли лише через десятиріччя). Тому і зараз сподіваються, що Молочайник допоможе.

І темна сила не заставляє себе чекати. Новий голова Кавунівки - хоч і одонеченний козак "з портретом Путіна, іконою і нагайкою", - а проти гравітації не встояв. На урочистому перевідкритті пам'ятника в пів-Леніна (скільки знайшли) тулуб "вождя пролетаріату" невдячно валиться на донського козака. Летально. Олеся з горища фільмує найтоповіший контент каналу "Бойовий тушкан", а по селу - серед місцевих та пришлих - ширяться чутки, що Молочайник знов "у ділі".

В цьому гомоні Кавунівка не здається найбезпечнішим місцем у світі, але війна завжди породжує несподівані міграції. З Херсону до батьківської хати повертається Оля (Анна Тамбова), старша сестра Олесі. На відміну від інфантильної художниці-буддистки, Ольга справно пристосовується до нових правил. Перетворює проблеми на можливості: торгує спіднім серед окупантів, обналює односельцям українські картки, хоче возити ліки. При цьому Ольга добре розуміє настильність російської влади, та по-дорослому вирішує адаптуватись, а не стогнати "під п'ятою окупанта".

У виставі - окрім Ольги - є ще одна вимушено-пристосуванська лінія. Це історія куми, сусідки Валі (Марія Рудковська). Вчителька української мови, хоч і не прихильниця русні, та теж вижити в реаліях "молодої республіки". І спочатку це "пристосуванство" здається найбільш адекватною та вигідною поведінкою. Але там, де не діє закон, всі однаково беззахисні перед свавіллям сили. Якщо для Ольги підприємницька діяльність в Кавунівці закінчується короткотривалим затриманням та побиттям, то сусідська родина за загравання з окупантами розраховується арештом чоловіка Валі.

В п'єсі Оксана Гриценко змогла поєднати не тільки готичну містику та сувору прозу життя, але й передати жіночі голоси різних поколінь. Тому для акторок, що грають в "Молочайнику", це не тільки змога продемонструвати таланти, а ще й виклик. Адже кожен з п'яти характерів на сцені – це сильна особистість, зі своєю історією, мотивацією й аргументацією. Та трупа театру на Подолі з цією задачею успішно справилася. Два акти актриси тримають потрібний градус напруги, а завдяки їх експресії, глядачеві легко відчути острахи та надії, що переживали мешканки Кавунівки. В Театрі на Подолі вміють відчувати, показувати та передавати емоції в зал.

А ще "Молочайник" - це гостросюжетний трилер, з обов'язковою напругою, несподіваними вивертами долі та розв'язкою. Чорна магія, шпигунські пристрасті та диверсії потойбічних сил у виконанні п'яти талановитих лицедійок – і на виході глядач отримує міцний емпатійний коктейль. Звісно, з присмаком хепі-енду, якого зараз нам так не вистачає в нашій реальності.