Захід перестав боятися ядерних погроз Путіна – Дмитро Снєгирьов

Основна ставка РФ на те, що зміна політичних еліт на Заході дасть можливість заблокувати допомогу Україні і змінити характер військового протистояння.

Після саміту миру у Швейцарії, куди не запросили Росію, кремлівський диктатор Путін почав нове коло ядерних погроз Україні та країнам Заходу. У відповідь на це у НАТО почали обговорювати розширення кількості ядерної зброї.

В інтервʼю Главреду військовий аналітик, співголова громадської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов розповів, за яких умов Путін здатен піти на застосування ядерної зброї та чи боїться Захід ядерних погроз РФ.

Що мав на увазі Путін під своїми погрозами, якщо Україна, мовляв, не погодиться на російські умови перемирʼя, то буде ще гірше, ніж зараз – чи йдеться тут про саме про ядерний шантаж?

Ядерного шантажу, а саме можливості застосування тактичної ядерної зброї не можна виключати. Аналіз російських медіа та пабліків свідчить про те, що в Росії наразі активно поширюється теза щодо можливості застосування тактичної ядерної зброї для удару по території України. Причому наводяться як тактико-технічні характеристики зброї, так і, відповідно, подальші сценарії безпосередньо в зоні забруднення та можливі дії українських та російських військ.

Дивіться відео інтервʼю Дмитра Снєгирьова Главреду про ядерні погрози Путіна:

Варто говорити про те, що наразі на театрі бойових дій у Російської Федерації немає значних просувань навіть тактичного рівня. 30 вересня 2022 року російський диктатор підписав указ про включення до складу Російської Федерації чотирьох нових суб'єктів – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Станом на липень 2024 року цей указ не виконаний, що в першу чергу свідчить про особисту поразку російського диктатора, причому не тільки інформаційну, так і політичну та військову. Розуміючи, що подальше просування вглиб української території є проблемним, тим паче на тлі постачання військово-технічної допомоги з боку наших партнерів з Європи та Сполучених Штатів, Путін став на шлях вже сталої практики російської сторони – підвищення ставок і градусу напруги. В тому числі, можливості реалізації так званих ядерних сценаріїв.

Але давайте подивимося на реакцію західних партнерів. Хочу зауважити, що це не перша подібна риторика з боку російського диктатора. Ще до початку саміту у Швейцарії, Путін наголошував на можливості не тільки ядерного конфлікту з Україною, а й обміну ядерними ударами з європейськими партнерами. Причому Путін тоді наголошував, що тактична ядерна зброя Російської Федерації втричі потужніша за використані американцями бомби проти Хіросіми і Нагасакі та, на думку російського диктатора, значно переважає ядерний потенціал Європи.

Подібна риторика вже після саміту має дві цільові аудиторії – безпосередньо українську, а саме військово-політичний провід нашої країни, на який здійснюється військово-політичний тиск, а також країни Європи та Сполучені Штати. Але реакція західних партнерів більш ніж стримана. Нагадаю реакцію радника Білого дому з питань національної безпеки Джона Кірбі, який, відповідаючи на запитання журналістів щодо ядерних погроз з боку Російської Федерації, заявив, що подібні заяви Путіна є безвідповідальним брязканням ядерним арсеналом. У свою чергу він зауважив, що Сполучені Штати не спостерігають змін у стратегічній силовій позиції Росії після того, як Москва анонсувала навчання щодо застосування ядерної зброї.

​Аналогічною була реакція з боку європейських партнерів, яким і була адресована подібна риторика російського диктатора. Давайте подивимося на реакцію Франції – на тлі заяв Путіна відбувається випробування модернізованої стратегічної ракети середньої дальності класу "повітря-земля", яка була випущена з літака "Рафаль" без боєголовки на території Франції. Але показово те, що випробування модернізованої стратегічної ракети середньої дальності відбувалося якраз на тлі погроз Путіна, а вже потім міністр оборони Франції Лекорню заявив про те, що Франція наразі планує спрямовувати на переоснащення власного ядерного потенціалу до 13% від загальної кількості асигнувань на силовий блок, зокрема Міністерства оборони Франції. Також тут варто згадати заяву Макрона про готовність розглядати питання щодо використання загальноєвропейського ядерного потенціалу як відповіді на ядерні погрози Путіна.

Ну і, відповідно, реакція Великої Британії, яка також належить до пулу ядерних країн, була більш ніж показовою. Вона чітко дала зрозуміти Російській Федерації, якщо та хочете загострення, то без питань, Велика Британія готова до подібного сценарію.

При чому варто сказати, що позиція цієї країни залишається незмінною ще з часів Маргарет Тетчер, яка після перемоги країн Заходу у так званій Холодній війні заявила про те, що саме наявність ядерного потенціалу у Великої Британії та стратегічних партнерів дала можливість перемогти Російську імперію (тоді – комуністичну). І заяви Сунака, причому не тільки заяви, але і конкретні дії на спроби Москви піти на ескалацію у декількох точках земної кулі та погрожувати європейським партнерам ядерною зброєю знайшли більш ніж адекватну відповідь. Це стосується проведення найбільших навчань з часів Холодної війни на території країн Балтії та Балтійського моря у відповідь на спроби росіян загострити ситуацію на Близькому Сході і в районі Червоного моря.

Як бачимо, позиції країн Заходу консолідовані у протистоянні ядерним загрозам з боку Путіна. Давайте подивимося на останні заяви представників Білого дому, де чітко прозвучала теза, що Сполучені Штати будуть переглядати власну ядерну програму в моменті протидії можливих ядерних загроз з боку Російської Федерації і КНР. А це показово, бо Путіну дають зрозуміти, що Сполучені Штати і країни Європи, чий ВВП значно більше за ВВП Російської Федерації, готові до гонки озброєнь, якщо Путін захоче стати на цей шлях.

Але російська економіка не витримає навантаження враховуючи те, що наразі більше 20% від ВВП вже виділяють на забезпечення бойових дій в Україні. А це критично для російської економіки, тому і лунають погрози подібного характеру, бо подальша війна в Україні виснажує в першу чергу не країни Заходу, а катастрофічно бʼє по російській економіці. Щойно відсоток витрат на сектор оборони перевищить 25%, це буде критично для Російської Федерації.

Хоча б з історичного досвіду Першої Світової війни, коли російська економіка не витримала тягаря війни на відміну від економіки Європи (хоча на той момент економіка Російської імперії вважалася однією з найбільш динамічних).

Саме з цим і пов'язані ці неадекватні заяви російського президента, який шляхом погроз намагається спонукати в першу чергу європейські партнерів натиснути на Україну в моменті початку так званих мирних переговорів. Що таке мирні переговори у розумінні РФ, ми вже почули від Путіна напередодні саміту миру – це вивід українських військ з Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей. Тобто територіальні поступки з боку України.

Секретар РНБО Олександр Литвиненко заявив в одному зі своїх інтерв'ю, що Путін може вдатися до застосування ядерної зброї в разі розгрому російської армії в Україні. Як би ви оцінили цей сценарій – чи дійсно Путін може піти на такий крок, зважаючи на те, що економіці Росії вже і так важко тягнути цю війну?

Цитата Литвиненка саме підкреслює можливість подібного сценарію. Фактично Російська Федерація загнана в кут – там прекрасно розуміють, що подальший хід бойових дій російська економіка не витягує. Економічні санкції, як би їх не критикували, все-таки впливають на стан російського ВПК та російської економіки. Відповідно, усі розповіді, що російський ВПК нарощує виробництво сучасних видів озброєння не відповідають дійсності.

Але програти у цій війні Путін не може, бо на карту поставлено дуже багато для РФ. Не тільки в плані територіальних здобутків, але й подальшого загального порядку безпеки в Європі і в світі.

Поразка Російської Федерації буде свідчити про особисту поразку Путіна і, відповідно, фактичне зведення Російської федерації на маргінал. Це добре розуміють в Російській Федерації, чому і йдуть на підвищення ставок – проведення другого етапу ядерних навчань на території Республіки Білорусь.

А це вже тиск безпосередньо на країни НАТО, в першу чергу Польщу та країни Балтії, а також можливість реалізації сценарію так званого Сувалкського коридору і безпосереднє військове вторгнення на територію Білорусі та низки країн Балтії.

Інформація про територіальні зазіхання Російської Федерації на низку островів, які належать Швеції та Фінляндії – теж про це. Єдине, що після цього повідомлення зникло з російських сайтів, але фактично всі ці заяви та дії вкладаються в загальний концепт російської зовнішньої політики – налякати, змусити до початку переговорного процесу на російських умовах.

За ці роки, протягом яких триває повномасштабне вторгнення, ми бачили від Росії вже, здається, весь арсенал, який у неї тільки може бути, крім ядерної зброї. Чи є в росіян запасний план, якщо і ці погрози не подіють, а Захід буде надалі постачати нам зброю і, навпаки, розгорне ядерні сили і приведе їх у бойову готовність? Що Путін робитиме далі?

Перш за все, очікувати результатів виборів як низки європейських країн, де будуть проводитися вибори (Франція, Німеччина), так і, відповідно, виборів президента Сполучених Штатів. Основний розрахунок Російської Федерації на те, що зміна політичних еліт дасть можливість заблокувати військово-технічну допомогу Україні і змінити сам характер військового протистояння в нашій державі. А щоб спонукати наших партнерів до початку переговорного процесу робляться певні демарші. Наприклад, демарш з Кубою, який (на думку росіян) має нагадати США події Карибської кризи 1960-х років. Тобто знову проводяться чіткі історичні паралелі – російська ескадра прибула до берегів Куби, причому там представлений підводний човен-носій ядерної зброї.

Путін чітко дає зрозуміти: світ стоїть перед ядерною загрозою, так само, як це було у 60-х роках минулого століття, тому давайте сідати за стіл переговорів. Причому він тисне безпосередньо на Сполучені Штати, прекрасно розуміючи, що на Велику Британію натиснути неможливо, бо прекрасно розуміють реакцію цієї країни. Як і розуміє, що Сполучені Штати на даний момент втрачають гегемонію. І щоб унеможливити подальші сценарії, Сполучені Штати можуть піти на так звані мирні переговори з Російською Федерацією, де українське питання не буде стояти основним на порядку денному.

Відтак буде показана загальна картина того, що вдалося уникнути ядерного протистояння, але шляхом територіальних поступок з боку нашої країни (але це нікого не буде цікавити). Основна картинка буде про те, що світ, як і в 1960-х, стояв перед загрозою ядерною катастрофи, але за 10 хвилин до її початку дві наймогутніші країни світу знайшли можливість порозумітися. І цей сценарій для України – найбільш небезпечний з усіх, які наразі намагається реалізувати Російська Федерація.

Якщо говорити про застосування тактичної ядерної зброї, а ви говорили, що Путін вдається до погроз, коли перекидає частково таку зброю на території Білорусі, то як на вашу думку він може її використати? Чи це таке чергове брязкання?

По-перше, інформація про передислокацію тактичної ядерної зброї на територію Республіки Білорусь не підтверджена. Незважаючи на те, що Росія заявила про припинення участі у Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї, у країн Заходу є технічна можливість моніторити ситуацію в моменті переміщення ядерних боєзапасів. Відповідно, переміщення тактичної ядерної зброї та ядерних боєзапасів з території Російської Федерації на територію Білорусі було б відслідковано. І заяви країн Заходу тоді були б зовсім іншими. Ще раз підкреслю – на територію Білорусі передислоковані носії тактично ядерної зброї, але не самі ядерні боєприпаси, це різні речі.

По-друге, ця передислокація має на меті створити ілюзію можливості загострення ситуації не тільки в моменті застосування тактичної ядерної зброї по території України, але і по території країн НАТО. Тобто створюється так звана виделка – або ми понижуємо градус напруги на кордонах з НАТО (і, відповідно, НАТО тисне на Україну щодо початку переговорного процесу), або ми розглядаємо можливість ескалації.

Раніше в одному з інтерв'ю, в тому числі нашому виданню, ви говорили про те, що дії Росії щодо ядерної зброї багато в чому залежать від позиції Китаю. Наскільки Китай в осяжному майбутньому зацікавлений у використанні ядерної зброї, оскільки ми бачимо, що він так само нарощує свій ядерний потенціал?

Китай взагалі не зацікавлений у стабільному стані Російської Федерації. Завдання КНР – послаблення і Сполучених Штатів, і Російської Федерації в непрямому протистоянні на території України. Давайте згадаємо позицію КНР щодо заяв Путіна про можливість застосування тактичної ядерної зброї ще у 2022 році. Була жорстка і чітка позиція про безвідповідальні заяви, які Російська Федерація має скоригувати. Після того ця тема зникла з порядку денного, як зникла і тема розміщення тактичної ядерної зброї на території республіки Білорусь.

Тому позиція КНР досить серйозно буде впливати не тільки на риторику, але й на можливість застосування тактичної ядерної зброї. Без Китаю Російська Федерація не наважиться на застосування ядерної зброї. Наразі Китай фактично виступає адвокатом Російської Федерації, що було наочно продемонстровано під час Саміту миру.

Якщо гіпотетично Путін все-таки наважиться на застосування ядерної зброї, Захід в цьому випадку буде відповідати Росії тим самим чи буде неядерна відповідь?

Це буде відповідь конвенційним озброєнням. Вже були попередження з боку західних держав, і тон цих попереджень з 2022 року не змінюється. Тоді і зараз прозвучали ті самі тези про те, що у разі застосування тактичної ядерної зброї країни НАТО залишають за собою право адекватної відповіді по території Російської федерації з використанням конвенційних видів озброєння.

Але навіть конвенційних видів озброєння Російській Федерації вистачить, щоб назавжди забути про існування низки стратегічних об'єктів. Наприклад, бази Чорноморського флоту як у Севастополі, так і в Новоросійську. Як свідчить практика, система протиракетної оборони Російської Федерації наразі фактично не відповідає потребам і нейтралізації зовнішніх загроз. Тому це більш ніж серйозне попередження з боку країн Заходу.

Згадаємо останні заяви Заходу, де чітко заявили, що Росії зробили останнє китайське попередження про неможливість використання навіть ядерної риторики. Країни Заходу перестали боятися ядерних погроз Путіна. Більше того, є чітка позиція – якщо Росія хоче згоріти в ядерному попелі, питань немає, країни Заходу їй допоможуть у цьому. Інше питання в тому, що Путін прекрасно розуміє, що згоріти в ядерному попелі він не має жодного бажання – він чіпляється за життя і буде чіплятися за нього до останнього.