Як іспанські хитрощі знищили італійців: тактичний огляд матчу Іспанія - Італія

Учора ми подивилися справжнє футбольне шоу: Іспанія показала, чому вона головний претендент на перемогу на Євро. На фоні слабких виступів Англії та Франції, Фурія Роха просто переїхала Італію та легко кваліфікувалася у плей-оф. У цьому тексті OBOZ.UA розповідає про всі тактичні ходи гри, як Доннарумма був єдиним гідним гравцем у Сквадра Адзуррі і завдяки чому за два тайми найкращою була тільки Іспанія.

Стартові склади

Іспанія: Сімон – Кукурелья, Лапорт, Ле Норман, Карвахаль – Руїс, Родрі, Педрі – Вільямс, Мората, Ямал.

Італія: Доннарумма – Дімарко, Калафіорі, Бастоні, Ді Лоренцо – Жоржиньо, Барелла – К’єза, Пеллегріні, Фраттезі – Скамакка.

Перший тайм. 45 хвилин панічного італійського захисту

Ох і початок був у цього матчу! Вільямс розвинув атаку на лівий фланг та вирізав подачу, де Педрі у стрибку переправив м’яча чітко під поперечку. Тільки там у воротах, все ж таки, Доннарумма - височезний голкіпер зреагував на підступний та близький удар і перевів його на кутовий. Знав би він, що це буде лише початок його страждань у цьому таймі.

Іспанія почала так само, як було із хорватами: потужний пресинг без м’яча, намагання затиснути італійців біля їх карного та постійно завантажувати знову і знову. Тільки проти італійців цей тиск не завершувався усі 45 хвилин. Спочатку Вільямс був автором навісу, потім вже сам реагував на подачу Морати, дуже багато бігової роботи попереду та швидке повернення із центру поля в останню третину. А якщо хтось таки проривався у бік воріт Сімона - здебільшого Фраттезі - то одразу отримував по ногах від Кукурельї чи Ляпорта.

Першу половину тайму було дуже багато оборонної работи у Сквадра Адзурри: мало таких команд, проти кого їм доводилося захищатися у три центрбеки. Дуже погано виглядав ді Лоренцо, Вільямс проривав його надзвичайно легко. Італійці точно вивчили досвід хорватів, коли слабкий низький блок був самогубством, тому вони виходили повільно, не створюючи простір у зоні підбору. Та навіть у такій формації Фурія Роха шукала дірки для Педрі, Родрі чи Руїса - і опорники мали кілька спроб на постріл здалеку. Гостям довелося змінити схему на 4-1-4-1, де Жоржинью мав самотужки перекривати ту вільну зону дального удару.

Який же крутий був перший тайм від Морати: капітан Іспанії, попри позицію форварда, перебігав усе поле, нерідко починаючи атаки. Його вирізання давали змогу запустити на фланг Ямала чи Вільямса, які далі крутили хребта Бастоні чи Калафьорі. Без м’яча він завжди шукав вільний простір, аби отримати пас; на м’ячі за секунду оглядав усе поле та одразу кидав наперед. А в позиційних атаках роль диспетчера забирав Родрі - тоді Альваро йшов на своє стандартне місце і вже своїм ударом тягнув м’яч на удар.

Підсумок тайму - Іспанія домоглася хаосу в обороні Італії та крутила нею як хотіла. Забити не вдалося через Доннарумму - кілька крутих сейвів залишили рахунок сухим. Однак вивозити лише на голкіпері було поганезною тактикою для Сквадра Адзурри - Спалетті треба було терміново заспокоїти команду та змінювати ставлення до гри.

Другий тайм. Автогол як логічний підсумок матчу

Спалетті розпочав із подвійної заміни: треба було освіжити опорну зону та зняти втомленого від бігу Фраттезі; виходять Крістанте та Камб’ясо. Втім це аж ніяк не допомогло Італії покращити захист - іспанці знову були поруч, а ударів побільшало. Педрі навіть міг забивати із кількох метрів, але не влучив упритул у ворота. Тільки тепер на ворота летіли простріли з усіх сторін - і білі посипалися. Черговий простріл, який підправив Мората, став рикошетом від Доннарумми, а далі м’яч у власні ворота підправив Калафьорі. Там, де Фурія Роха не змогла забити сама, чудово впоралися їх суперники.

А що було у відповідь цьому жорсткому тиску? Нічого. В цьому матчі Італія жахливо використовувала ті можливості, які виникали в атаці. Сподівання було на щось неочікуване, як-то залишити м’яч п’ятою під удар чи прострілити назад, а не вздовж лінії поля. Втім самі італійці ніби не були готові до сюрпризів - адресатів передачі не знаходили. Дуже страждали від цього Дімарко та К’єза, адже їх випади не було кому завершувати. Ну і не забувайте про феноменальний захист: четвірка піренейських оборонців закривала усі можливості.

В усіх зонах Іспанія була на голову вищою: організована оборона не давала розбігатися нападникам суперника. Навіть коли Крістанте вдалося продавити Кукурелью - його простріл був порожнім. Центр поля очолив Родрі - він єдиний, кого було видно з активними діями і слабку гру Педрі та Руїса щодо захисту він сміливо взяв на себе. В атаці Мората став грати спокійніше і віддав першу скрипку Вільямсу - вінгер на повну віддячив потужним ударом у поперечку. Під кінець тайму обох замінили - і це було закономірне рішення для відпочинку після потужного матчу.

Іспанія розтрощила Італію вщент. Це той випадок, коли 1:0 зовсім не демонструє реальність: Сквадра Адзурри не було на полі, вона могла лише фолити та намагатися закинути кудись наперед, де Карвахаль та Ляпорт усе контролювали. Кутові, паси, кілометри, удари - всі головні показники зі значним відривом вказували у бік червоних. Хіба що володіння було майже рівним, та його вдалося наростити, коли прийшла ініціатива (точніше, іспанці завершували гру під своїм контролем і віддали володіння). Після матчу положення у групі загострилося: Іспанія виграла квартет, а Хорватія та Італія битимуться за останнє місце прямого плей-оф. На яке претендує навіть Албанія.