Підлітки мріють жити у вільній Україні чи залишитися в ЄС, а батьки везуть їх в окупацію заради дешевої комуналки: як дитині відстояти свої права

Українці повертаються на окуповані території. Причому не лише внутрішньо переміщені особи, а й ті, хто виїхав до Європи, отримують там допомогу, житло, можуть вивчити мову та знайти роботу.

Вони повертаються і тягнуть із собою дітей, які часто проти того, щоб їхати в окупацію. Але підлітки безсилі протистояти своїм батькам.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.

"Все добре, життя налагоджується"

14-річна Юлія з мамою у перші дні війни зуміли вирватися з Маріуполя. За кілька тижнів вони опинилися в Європі, у Польщі.

"Вони прожили в Польщі понад два роки. Разом із ними там мешкав двоюрідний брат матері зі своєю дружиною, а батько Юлії залишився в Україні. Юля навчалася у польській школі, паралельно – онлайн в українській. Мама вивчала польську мову, хотіла знайти роботу. Помешкання їм надали, все було у них нормально.

Але двоюрідний брат матері завжди був налаштований проти України. Й от він збирався назад до Маріуполя, де давно "русскій мір". І став Юліну маму підбивати. А в матері у Маріуполі – чоловік, він туди повернувся. Почав їй писати, що давайте, мовляв, повертайтеся, тут усе гаразд, життя налагоджується", – розповідає родичка родини.

Юля була категорично проти, у Польщі вже з'явилися друзі, і вона мріяла тут вчитися далі, вступити у виш. Але мама наполягала, що треба їхати додому, адже там чекає тато.

"Дівчинка плакала, обіцяла, що на кордоні заявить на матір, що та її насильно везе в окупацію. Можливо, це зупинило її. Але не надовго. Двоюрідний брат уже поїхав і теж через соцмережі почав тиснути на Юлю. А вона ще дитина, що вона може? Мати шантажувала, що грошей немає, їй доведеться мити підлогу, аби прогодувати Юлю", – каже родичка.

Поки матір Юлії вдалося вмовити побути в Польщі хоч до кінця навчального року. Але надалі жінка планує їхати до Маріуполя.

Приїхали отримати допомогу й українські документи

Це далеко не єдиний випадок, коли українці, які втекли з окупованих територій, вирішують туди повернутися.

Волонтер (на його прохання ім'я ми не називаємо), який працює у Словаччині з українцями, розповідає, що з початку цього року він зіткнувся вже з кількома випадками, коли батьки самі повертаються до Маріуполя, Генічеська, Бердянська та вивозять із собою дітей.

"Діти, яким уже по 15-16 років, не хочуть звідси їхати. Вони прагнуть навчатися та вступати тут до вишів. Інші, я знаю, вступають у наші українські виші на підконтрольній території, бо хочуть жити у вільній Україні. А ось із їхніми батьками – проблема", – каже волонтер.

Він наводить нещодавній випадок, коли сім'я з Маріуполя вирішила повертатись назад.

"У них уцілів приватний будинок у Маріуполі, біля моря. Батькові сімейства хтось запропонував повернутись, отримати російський паспорт, навіть влаштуватися на роботу. Аргументи такі: тут уже не стріляють, все спокійно, стабільно, життя налагоджується. І він поїхав. Дочка з матір'ю поки що залишилися тут, бо дівчинка не хоче повертатися. Вона своє подальше життя бачить у Європі, вона понад два роки вчила мову й хоче навчатися тут. А мама її буквально тягне зараз до Маріуполя, нібито на кілька тижнів, оформити російський паспорт", – каже волонтер.

Ще одна родина вирішила поїхати до Білорусі. Вважають, що там спокійно, не треба вивчати мову, але 16-річна дочка категорично проти. Однак батьки на думку дитини не зважають.

Ще одна жінка з 10-річним сином повернулася до окупованого Генічеська, а її батьки залишилися у Словаччині, бо їхати в окупацію не хочуть.

"У них така позиція: приїхали до Європи, отримали матеріальну допомогу, їм дали безплатне житло, їм допомогли з навчанням, безкоштовні мовні курси, медичне страхування. Вони все це отримали, а згодом вирішили поїхати назад на окуповану територію. Один з аргументів – там найдешевша комуналка. А діти поїдуть навчатися до Росії. На жаль, Європа приймає всіх українців, вони для них однакові. Але тут є люди з "паспортами" "ДНР", із російськими паспортами. Приїхали, щоб отримати українські документи для виїзду за кордон без візи, допомогу, пересидіти бомбардування – і знову повернуться назад. Але мені найбільш прикро за дітей, які все-таки розумніші за своїх батьків і хочуть жити нормально у вільній Україні чи в Європі, але шансу в них немає", – обурюється волонтер.

Дають російський паспорт, а потім відправлять на фронт

У Європі, на жаль, досі є можливість дивитися російські ЗМІ, які транслюють пропаганду. Там запевняють, що на захоплених територіях життя прекрасне, показують потьомкінські села в Маріуполі, кличуть на роботу.

Тільки не говорять, що по приїзду чоловіків мобілізують на війну проти України. Недарма їм разом із російськими паспортами видають повістки у військкомат.

Ще українці, які мають житло на окупованій території, бояться, що росіяни його відберуть. Нині так звана влада складає довгі списки "безхазяйного житла", власники якого виїхали (або їх убили). Й вимагають, щоб господарі з'явились та пред'явили російські документи, інакше нерухомість відберуть. І це також діє на людей.

Адвокат Віталій Титич, який зараз захищає Україну на фронті, каже, що, на жаль, українські підлітки не мають права відмовитися їхати разом із батьками.

"Вони обмежені в ухваленні подібних рішень. Наша законодавча система такого не передбачає", – каже Титич.

Шанс таки є

Адвокатка Катерина Бобровська, яка займалася справою Богдана Єрмохіна (підліток із Маріуполя, якого росіяни вивезли до РФ і передали до прийомної родини), у коментарі OBOZ.UA розповідає, що може зробити український підліток, який не бажає повертатися з батьками в окупацію:

"У Європі можна звертатися у служби, які є аналогами наших служб із прав дітей. Вони можуть взяти його під свою опіку. У Європі вся грошова допомога оформлюється на одного з батьків, і щоб дитина не залишилася без коштів, їй потрібна опіка. Якщо підлітку 14-15 років, він може вже укладати договір з адвокатом, наприклад, і той йому допомагатиме. Його батьків можна обмежити у правах на підставі того, що вони наражають життя дитини на небезпеку на окупованій території", – каже Катерина Бобровська.

Якщо дитина перебуває в Україні, варто звертатися також до служби у справах дітей та омбудсмена.

Існують випадки, коли діти проживають у будинках сімейного типу на окупованих територіях, тобто прийомні батьки взяли над ними опіку. Частина дітей погоджується жити там, а частина хоче повернутись на підконтрольну територію.

"Що стосується будинку сімейного типу, то Міністерство реінтеграції вже розробило зміни до законодавства. Можна позбавляти повноважень ті родини та передавати повноваження на дітей іншій сім'ї в Україні й забирати дітей. Це вже опрацьований кейс, у ньому брали участь і представниця омбудсмена Ірина Суслова, і я розмовляла з міністеркою Іриною Верещук. Тож теорія у нас є. Інша справа, як буде на практиці й чи РФ віддаватиме цих дітей, подивимося", – зазначає адвокатка.

На жаль, за її словами, у нас поки що у цьому питанні недостатньо добре працюють посольства й консульства. У них немає юристів, вони не знають, що робити з дитиною, яка до них звертається.

"Ми мали випадок, коли підлітка вивезли до РФ. І він повернувся до Варшави, коли йому вже виповнилося 19 років. І наше консульство у Варшаві, омбудсмени, наша влада робили йому закордонний паспорт 3,5 місяці, аби він міг на законних підставах перебувати у Європі. Я представляла його інтереси, звичайно, ми напружували владу", – каже Бобровська.