Зеленський круто зіграв: інтерв'ю з Подоляком про НАТО і другий Саміт миру

Радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу наголосив, що західні партнери мають взяти на себе відповідальність і заявити, що Україна є частиною їхнього безпекового контуру. Більше про позицію Заходу щодо вступу України в НАТО та за яких умов Росію долучать до другого Саміту миру – читайте далі в матеріалі.

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми писали про те, які наслідки матиме угода між Росією та КНДР про співпрацю, а також роль Китаю. Деталі – читайте за посиланням.

Яку помилку зробив Захід щодо співпраці Китаю з Росією

Держсекретар США Ентоні Блінкен та генсек НАТО Єнс Столтенберг під час зустрічі щодо ювілейного 75-го саміту НАТО згадали, що 70% верстатів, які має Росія, походять з Китаю, так само як і 90% мікроелектроніки. Все це дозволяє росіянам виготовляти продукцію ВПК. Однак Захід не запроваджує проти Китаю прямі санкції. Хоча його економіка зараз переживає не найкращі часи і вони можуть болісно вдарити по Пекіну.

Тут складніша ситуація. Економічна міць Китаю була побудована, зокрема, на співпраці зі Сполученими Штатами, яка починалась 30 – 40 років назад. Вони тоді думали, що інвестуватимуть туди гроші, почнуть розвиватись, будуть економічно потужно виглядати. Це така ж помилка, як була з Росією – Європа потужно інтегрувала її у свій енергетичний сектор.

Потрібно враховувати культуру, ідентичність тих країн, з якими хочеш мати сталі стратегічні відносини. Треба точно розуміти, які в них будуть глобальні цілі за 15 – 20 років. Однак аналіз ніхто не робить.

Водночас дивно звучить, що Китай постачає в Росію ту чи іншу продукцію. Проте в ракетах "Калібр" чи "Іскандер-М", "Іскандер-К" зовсім інше комплектування – не китайське. Там на 90% комплектування Сполучених Штатів, європейських країн.

Це треба засуджувати, адже якщо ракета виготовлена у 2023 році, а вона має комплектування Сполучених Штатів, це означає, що росіяни обійшли санкції. Зрозуміло, що США напряму не дають згоди на продаж Росії. Проте що бачить Китай чи інші країни Глобального Півдня, країни БРІКС, Латинської Америки?

З'ясовується, що можна продавати Росії. Компанії, які продають Росії не напряму, а через посередників, не несуть потім відповідальності за те, що Москва використовує їхнє комплектування для ракетобудування, а потім вбиває цивільне населення України.

Якщо, наприклад, Coca‑Cola чи "Ашан" працюють на ринку Росії та ще й звітують про суттєве зростання прибутку у 2023 році, як це мають сприймати у Китаї? Він запитає: якщо вони заробляють, чому ми маємо відмовитись від преміальної дохідності на ринку з певними обмеженнями і тому там ціна буде завжди вища.

Тоді який аргумент має вплинути на Китай? Він відповість: чому тоді ваші компанії працюють з Росією? Тому що немає санкцій. Ба більше, вони ще бравують тим, що співпрацюють, вони опосередковано фінансують російські культурні проєкти. Китай, до речі, цього не робить.

Чому тоді Пекін має себе обмежувати? При тому, що певні китайські банки дотримуються певних санкційних обмежень щодо росіян. Вони грають за правилами. Просто з тими правилами треба інакше працювати. Не удавати, що ми "все закрили" і "не розуміємо", чому Росія спокійно може купити комплектування для своїх ракет. Якщо вона дійсно буде ізольована, тоді можна висунути претензії до Китаю.

Заходу також потрібно ухвалювати жорсткі рішення. Китай бачить політичну невпевненість еліт, які створили проукраїнську коаліцію, в тому, що Росія має програти. Китай бачить, що ці еліти не до кінця ухвалили для себе рішення. Згадаймо лише "формулу": треба, щоб Україна не програла, але треба, щоб і Росія не програла.

Також Китай бачить, що Україна не має статусу країни НАТО. Ми були позаблоковою країною на початок повномасштабного вторгнення. Ми були нейтральною країною. В Конституції було зафіксовано, що Україна має намір вступити в НАТО. Але це теорія.

Сьогодні ми ведемо війну за те, щоб бути суб'єктними. Проте нам говорять, якщо Україна буде членом НАТО, це призведе до ескалації. Але ми не є членом НАТО, а в нас вже йде війна. Якщо ми виграємо війну, то безумовно Україна – член НАТО, тому що маємо свою суб'єктність, ми хочемо бути в Альянсі. Тоді які мають бути підстави відмови в цьому?

Однак якщо ви не хочете цього і вважаєте, що це може створити в майбутньому проблеми, тоді потрібно визнати, що Росія не повинна програти. Китай на це все дивиться та ухвалює відповідні рішення.

Якщо глобальні політичні еліти, які підтримують Україну та ВВП яких набагато більше, ніж Росії, але вони не багато витрачають на контрвійну і не зацікавлені в тому, щоб Росія програла, тоді Китай запитує: чому я маю бути в цьому зацікавлений?

Позиція Заходу впливає на співпрацю Китаю з Росією / Getty Images

Про позицію Заходу щодо вступу України в НАТО

CNN пише, що між членами Альянсу досі тривають обговорення про те, яким має бути формулювання рішення стосовно майбутнього членства України. США і Німеччина пропонують "міст" до членства в НАТО. Натомість Британія і деякі країни Центрально-Східної Європи підтримують те, що запропонував генсек НАТО Єнс Столтенберг – незворотний шлях до Альянсу. До коли буде ця нерішучість? Адже Володимир Зеленський минулого року звертався до країн-членів Альянсу, щоб вони проявили більшу рішучість.

На мій погляд, президент Зеленський рік тому абсолютно круто зіграв. Він якраз і пропонує демократичному світу повернутися до відповідальності. Тобто не гратися у те, що толерує такі режими, як російський чи північнокорейський.

Я абсолютно солідаризуюсь з президентом України, тому що він чітко зафіксував позицію – час приймати відповідальні рішення; відмовлятись від певних протокольних обмежень, які працюють добре в мирні часи, але не працюють в часи війни; час брати на себе відповідальність і сказати, що Україна – невіддільна частина безпекового контуру. Україна – це суб'єктна країна; вона не має ніякого відношення до Росії й сама вирішує, як гарантувати собі безпеку. Україна хоче бути в Альянсі й це її право.

Це абсолютно нормально й зовсім інший рівень діалогу. Якраз таки це дало нам можливість встояти, швидше отримати зброю. Це не дало нам можливості отримати запрошення у НАТО, але дало можливість отримати розуміння країнами НАТО необхідності швидкої допомоги Україні зброєю та інвестицій в ВПК. Це абсолютно правильна поведінка.

Крім того, поки ця війна не закінчиться, це все теоретична дискусія: членство, не членство. Війна має закінчитись поразкою Росії в будь-якому сенсі цього слова. Тому що це єдиний сценарій, вигідний країнам Європи. Це я не про Україну кажу, ми зараз про НАТО, Європейський Союз.

Якщо Росія має програти, яка різниця, що вона там говорить про НАТО, про неможливість чи можливість. Після цієї війни не буде старих домовленостей, різних "стурбованостей", про які постійно говорили Сєргєй Лавров і Владімір Путін. Альянс буде не політичним, а саме військово-політичним блоком. Він матиме потужні армії. ВПК буде виглядати зовсім інакше. Це і є момент переформатування.

Не НАТО, не вступ України в НАТО є підставою для цієї війни. Росія про це відверто говорить, вона хоче знищити максимальну кількість українців, тому що вона їх ненавидить. Вона прийшла сюди не тому, що ми йдемо чи не йдемо в НАТО, чи в Євросоюз. Вона сюди прийшла тому, що вважає за можливе нас вбивати.

Так, вона прорахувалася тому, що ми вміємо чинити опір. Але це ж не скасовує єдиного завдання, яке перед собою Росія ставить. Яке завдання? Геноцид України в повному сенсі цього слова. Знищення української державності, громадян України, депортації, викрадення, концентраційні табори.

Це війна на виживання: або виживає конструкція вільної держави під назвою Україна, або виживає конструкція репресивної держави Росії, яка далі продовжуватиме когось атакувати.

За яких умов Росію долучать до другого Саміту миру

На другому Саміті миру можуть обговорити усі 10 пунктів Формули миру. Наскільки буде непросто, які аргументи шукати, аби на всі десять кроків Формули миру залучити ще більше гравців цивілізованого світу?

На рівні міжнародних переговорів будуть використовуватись всі інструменти, пояснення. Це буде глибока робота, але є один аргумент, який не можна нічим змінити – тактичні поразки Росії по лінії фронту. Мовиться про силовий примус. Щойно країни бачитимуть, що Росія програє, тоді вони самі будуть ініціювати обговорення правил справедливого закінчення війни.

Однак для цього треба за цей проміжок часу використати всі інструменти примусу. Їх не так багато:

• військовий – військові поразки Росії;
• економічний – для Росії має суттєво зрости ціна війни, тобто собівартість того, що вона робить на території України, ну і взагалі собівартість життя;
• також важливим є дипломатичний тиск – пояснення того, що дії Росії суттєво шкодять національним інтересам різних країн у різних регіонах, тобто не тільки території України. Чим довше Росія залишається у вигляді, в якому існує, тим більше країни платитимуть за ті ризики, які вона генерує.

Ослаблена Росія, яка буде ще більше усвідомлювати всі свої провали по лінію бою, буде залучатися до наступного Саміту миру? Адже ми це почули від всіх представників нашого військово-політичного керівництва.

Росія сьогодні в екзальтації, тобто не усвідомлює всього, що робить. Вона це усвідомить тільки в момент програшу і після того, як почнуться процедури реабілітації через покаяння і росіяни платитимуть репарації. До цього моменту вони продовжуватимуть говорити про те, що мають право вбивати українців, нищити все, що стосується української державності.

Путін якраз таки належить до категорії людей, які точно це не переосмислять. Поки Росія не почне зазнавати суттєвих поразок по лінії фронту і поки не почнуться внутрішні елітні конфлікти на підставі цього, нічого з Росією зробити не можна. Вони продовжуватимуть робити ці неадекватні заяви – "віддайте нам добровільно своєї території та забудьте, що ми вас вирізали".

А як їх тоді залучати?

Є конкретні інструменти примусу, які мають працювати в повному обсязі. Вони мають бути залучені між самітами:

• військові інструменти, тобто постачання зброї, суттєві атаки по лінії фронту, велика кількість знищених російських ресурсів, зокрема на території самої Росії;
• економіка – санкції мають бути переосмислені. Не можуть європейські компанії працювати на російському ринку і безпроблемно купляти у Росії все, що завгодно. Контрсанкції мають бути;
• дипломатичний та інформаційний тиск, а головне – ізоляція. На цьому треба наполягати.

Договір між Північною Кореєю і Росією має бути прореагований щонайменше в ООН. Вони мають прийняти відповідні регламентні рішення щодо країни-агресорки. На це все треба тиснути. Це все в комплексі якраз таки суттєво повпливає на переусвідомлення певної частини російської еліти, в якому місці вони сьогодні перебувають і яку ціну вони у фіналі за все це платитимуть.

Росія вже не зможе протидіяти ударам по НПЗ

Дрони СБУ атакували нафтобазу в Тамбовській області та в республіці Адигеї. Це теж є дієвими санкціями?

Це дуже-дуже дієві, але їх поки що не настільки багато, як хотілося б. Коли це буде масштабовано десятикратно, то тоді це матиме суттєвий вплив.

Однак це дуже круто, що хлопці із СБУ й Головного управління розвідки технологічно вже досягли такого рівня, що Росія цьому протидіяти точно вже не зможе. Просто хотілося б масштабування.

У це треба вкладати гроші та зацікавленість наших партнерів. Росію треба прибирати з глобальних ринків точно, зокрема завдяки знищенню нафтопереробки.