Англійський снукерист-професіонал Джек Лісовськи переміг онкологію, а тепер бореться за право носити український прапор

Професійного спортсмена зі снукеру (різновид більярду) Джека Лісовськи донедавна знали лише шанувальники цього виду спорту, але події, що відбулися на чемпіонаті світу зі снукеру у квітні 2022 року, зробили його ім'я відомим навіть тим, хто від нього далекий.

Лісовськи, який підтримує Україну з перших днів її повномасштабної війни з Росією, гнівно відреагував на те, що організатори турніру не дозволили йому вийти на матч у жилеті з українським прапором на бейджику. Свій вчинок вони пояснили тим, що за національністю спортсмен українцем не є, до того ж спортивний захід – не політична платформа. Лісовськи гнівно відреагував на заборону, заявивши: оскільки його дідусь по батьківській лінії був українцем, у ньому теж тече українська кров, наша країна близька його серцю, то чому в такому разі він не може носити український прапор?! Тепер Лісовськи збирається підтримувати Україну, перемагаючи на турнірах і таким чином привертаючи увагу до становища у нашій країні.

Перші – прагматичні – цілі

Джек Лісовски народився 25 червня 1991 року в Глостерширі – у невеликому селі Черчдаун, розташованому між Глостером, де він відвідував школу, та Челтнемом. Він почав грати в снукер у сім років, тільки тоді більярдний стіл йому заміняв килим на підлозі будинку його батьків, а кулі – маленькі кульки для пінг-понгу, а у десять уже взяв участь у своєму першому турнірі. Про кар'єру снукериста Лісовски замислився у віці дванадцяти років. "У глибині душі, – каже він в інтерв'ю, – я розумів, що хочу цим займатися. Можливо, заради нього я живу на цьому світі". Щоправда, перші цілі Лісовськи, за його словами, спочатку були дуже прагматичними – він хотів оплатити рахунки, які накопичувалися швидко і становили пристойну суму, а потім – "заробити купу грошей".

Шістнадцять курсів хіміотерапії

Відразу досягти спортивних висот йому не вдалося – завадила хвороба. Коли Лісовськи виповнилося шістнадцять років і він покинув школу, щоб зосередитись на снукері, йому поставили важкий діагноз: онкологія. У нього була виявлена лімфома Ходжкіна – форма раку, що виникає у лейкоцитах. За словами спортсмена, у нього в грудях була пухлина розміром з тенісний м'яч, йому зробили біопсію, а потім вирізали з шиї лімфатичний вузол. Кількість лейкоцитів у його крові зашкалювала, що вказувало на четверту – невиліковну – стадію раку. За словами Джека, він не знає, чим би закінчилася його боротьба з найнебезпечнішим видом онкології, якби в Челтнемі він не зустрів лікаря, який сказав: "Я маю намір тебе вилікувати". З цієї миті життя Джека змінилося: з жертви він перетворився на борця, якому будь-що потрібно було знайти вихід зі своєї плачевної ситуації.

Лісовськи пережив шістнадцять курсів хіміотерапії. "Хімія – найгірше, що може з вами статися, – згадує він про той час. – Кожні два тижні протягом восьми місяців я змушений був проходити цю болісну процедуру. Я відчував себе неймовірно слабким, у мене ломило м'язи і кістки, випало все волосся і брови, а шкіра набула болючого жовтого відтінку. Вени на руках були пофарбовані в темно-червоний колір, через що здавалося, що їх покриває червоне павутиння". Проте Джек і його лікар змогли перемогти хворобу, що дозволило йому за короткий час набути колишню спортивну форму. "Це приголомшливе відчуття, – згадує Джек, – коли твоє тіло зцілюється і ти знову стаєш самим собою".

"Мені вдалося порадувати смертельно хворого фаната"

Лісовськи, якому колись допомогли впоратися із хворобою, тепер – зрозуміло, по можливості – віддає моральні борги. На одному з матчів до нього підійшов фанат, який розповів, що він смертельно хворий, і попросив влаштувати йому наостанок гарне шоу. "Саймон – так звали цього хлопця – сказав, що жити йому залишилося від сили три тижні, – згадує Лісовски в інтерв'ю. – Сподіваюся, своєю перемогою мені вдалося його порадувати".

Досить швидко Лісовски відчув у собі сили, що дозволяють йому продовжити спортивну кар'єру. У 2013 році він дебютував на чемпіонаті у Крусіблі. Зосередитись на заняттях спортом йому дозволила стипендія Пола Хантера – снукериста, який помер від раку у віці двадцяти семи років, і, почавши грати проти професійних спортсменів, через рік він і сам став профі.

"Програш легше пережити після атаки"

Ігрову манеру Лісовськи спортивні критики описують як невимушену і стильну, але безрозсудну. "Так я грав із дитинства, – каже в інтерв'ю Джек, – можна сказати, що моя манера – вроджена. Я ніколи не був підкований у тактичному плані – мені легше побачити, як куля потрапляє у лузу, ніж прораховувати: якщо зараз я зіграю так, то через два ходи мені доведеться зробити так. Образно кажучи, мені більше подобається грати в "Чапаєва", ніж у шахи. Якщо промажу, чесно скажу: це не тому, що я чогось не прорахував, – просто не влучив. Програш легше пережити після атаки".

"Вчуся грати під тиском"

Джек задоволений своєю кар'єрою і вважає снукер найкращим видом спорту: "Він навчив мене наполегливості, дисципліні, працьовитості. Але він також – постійне випробування для спортсмена: люди розглядають вас буквально під мікроскопом. Футболіст може грати огидно, але якщо його команда перемогла, всім на нього начхати. Навіть у гольфі камера не маячить постійно перед обличчям гравця, як це відбувається у снукері. Чи можна це витримати? Чи можна навчитися грати чітко і холоднокровно під таким тиском? Я цьому тільки навчаюсь".

"Що залишиться після мене?"

Зараз він налаштований на успіх як ніколи, але його мета вже не слава та гроші, як це було колись, а підтримка та мотивація до життя людей, які стикаються із таким страшним діагнозом, як онкологія. Він часто запитує себе: "Що залишиться людям після мене? Так, я можу виграти ще кілька турнірів, але це не та мета, над досягненням якої справді потрібно працювати. Хочу, щоб років через п'ятдесят хтось сказав: "Ви допомогли мені, коли я був у розпачі".

"Дивіться, це Джек Лісовськи!"

Колись сам Джек був натхненний історією американського велогонника, неодноразового переможця Тур де Франс Ленса Армстронга, якому вдалося вилікуватись від раку. Незважаючи на те, що зараз спортивна репутація Армстронга заплямована – він був звинувачений у вживанні допінгу та дискваліфікований, – Лісовськи хоче надихати інших, як Ленс колись надихав його. "Коли ти хворий, – каже він, – потрібен хтось, хто створить тобі позитивний настрій і вселить у тебе впевненість в одужанні. Для мене такою людиною став Армстронг, і я прочитав про нього все. Саме цим я хочу сьогодні займатися – щоб хтось, подивившись на мене, сказав: "Дивіться, це Джек Лісовски – він був у такому становищі, як я, і зміг подолати хворобу".