Меріл Стріп — 75. Чому у неї серед 70 фільмів немає поганих ролей: від дружини сталевара — до баронеси

Меріл Стріп — феномен. Серед жінок — їй немає рівної, як актрисі. Серед чоловіків — рівний їй, мабуть, тільки Джек Ніколсон. Меріл Стріп — триразова володарка премії "Оскар", у неї 21 номінація за акторську роботу — це рекорд як серед жінок, так і серед чоловіків. У неї 70 фільмів, але при цьому немає поганих ролей. По-перше, вона перебірлива, її називають "найінтелектуальнішою актрисою Голлівуду", по-друге, вона може зіграти кого завгодно. Чому? Тому, що міфологічно всередині неї — лисиця. У будь-якій міфології — це хитра тварина, яка вміє подобатися, прикидатися якою завгодно — від добро-м'якої, до жорстко-злої. І назад. Ця тварина — суцільна трансформація, як і Меріл Стріп, яка може переконливо зіграти і дружину сталевара, і баронесу. Фокус розповість про особливості цієї унікальної актриси.

У японській міфології лисицю особливо шанують, її називають кіцуне — це перевертень, що володіє надприродними здібностями, часто відіграє роль трикстера (шахрай, посередник, спритник, який долає будь-які кордони), який може перетворюватися на інших тварин і на людину. Однак і в інших культурах лисиця приблизно теж саме: у Франції, Бельгії, Німеччині та Нідерландах — це Лис Ренар. "Незрівнянний містер Фокс" режисера Веса Андерсона, знятий за казкою англійського класика Роальда Даля — усе він же. Як ви думаєте, кого озвучувала Меріл Стріп у мульті Андерсона? Звичайно, Місіс Фокс. Лисиця — це ідеальна міфологічна тварина для актриси. З радянських актрис — така — Аліса Фрейндліх.

Кредо: мінливість і переконливість

Ні, вони не секс-зірки (це — за Кішками), але зачарувати можуть будь-кого. Їхні героїні завжди переконливі — говорять вони правду чи брешуть. О, ці пронизливі, прозорі очі! То зробить одне, то протилежне — і обидва рази, не моргнувши. Спектр емоцій — максимально широкий. Приклади?

Марно вибирати топ-5 фільмів зі Стріп — у неї хороших десятки (ну якщо тільки номінацій на "Оскар" більше двадцяти) — це просто будуть чиїсь смакові уподобання. Виділю кілька.

Зазначимо, що на початку своєї кар'єри Меріл підкорила театральні підмостки. Критики одразу про неї писали: "Стріп — найкраща актриса всіх часів. Назавжди" (кінокритик Дан Жарден). "Меріл Стріп, давно визнана за її перевтілення на сцені нью-йоркських театрів, показала нищівну акторську гру" (Вінсент Кенбі, The New York Times). І це він лише про її невелику роль — дружини сталевара Лінди в "Мисливці за оленями" (1978). Як сама Меріл говорила про авторів фільму "їм була потрібна дівчина між двома хлопцями, і нею стала я".

У Лінду закохується лідер компанії друзів-робітників, якого грає Роберт Де Ніро, хоча вона дівчина персонажа Крістофера Вокена. Меріл тут "просто хороша жінка". Але скільки в ній — чарівності. Вона — красуня. Ні, вона не незрівнянна фізично — просто щось світиться в її очах і всередині неї — що очей не відірвати.

Меріл погодилася на роль, бо її вмираючий чоловік-актор Джон Казале в цьому фільмі був зайнятий. І одразу ж їй випала за роль Лінди — перша номінація на "Оскар".

А ось у "Крамер проти Крамера" (1979) з Дастіном Гоффманом — вона вже на всю котушку розгорнула свій талант. Вони грали подружжя, яке розлучається. У них — спільний син.

Спочатку героїня Стріп Джоанна пішла — їй здавалося, що вона не розвивається в домашньому оточенні. Рекламник Тед в особі Гоффмана змушений сам виховувати сина, шкодячи своїй кар'єрі (точнісінько як Новосельцев-Мягков у "Службовому романі", 1977, де грає Аліса Фрейдліх, вражаючи своїми трансформаціями: з поганулі-начальниці — на шеф-кухарку-красуню).

Джоанна кидає сім'ю і їде в інше місто — "розвиватися". Минув рік. Тед з великими труднощами справляється з роллю батька-одинака. Потім Джоанна зрозуміла, що дуже сумує за сином. Вона повертається і несподівано просить Теда віддати їй сина, якого, бачте, вже "готова виховувати самостійно". Оскаженілий Тед іде, розбивши келих.

Джоанна подає до суду. Обидва адвокати поводяться бридко — заради виграшу своєї сторони. Тед програє. Хлопчика віддадуть матері. Обидва вони, тато і син, у шоці. Теду можна тепер зустрічатися із сином тільки у вихідні.

І ось кульмінаційна сценка — Джонна несподівано приходить до них додому. І каже, що не може просто так забрати сина. Подивіться цей епізод — не ридає на ньому тільки камінь.

Ридав весь СРСР — фільм було закуплено в прокат. Ридали всі Сполучені Штати Америки. Стрічка за бюджету $8 млн стала найкасовішим фільмом року, зібравши $173 млн. Картина отримала 9 номінацій на "Оскар", виграла 5, зокрема "Найкращий фільм року".

Геній Гоффман сам відомий своїми втручаннями в сценарій і нескінченними імпровізаціями. А тут цим же самим вирізнялася Стріп. Чим конкретно його стала дуже дратувати. Кажуть, мало не повбивали одне одного. Але в результаті — Дастін отримав "Оскар" за "найкращу головну чоловічу роль", а Меріл — "за найкращу жіночу роль другого плану". Усім — по прянику.

Залізні Лисиці

З дружин сталеварів і домогосподарок Меріл Стріп легко перевтілюється на данську баронесу Карен фон Бліксен-Фінеке в драмі Сідні Поллака "З Африки" (1985, "Оскар" за найкращий фільм). А потім блискуче грає у стрічці "Залізна Леді" (2011) — уже цілого прем'єр-міністра — Маргарет Тетчер. Ось характерний епізод.

Героїня Меріл різко відповідає Держсекретареві США Александру Гейгу, який спеціально прибув до Англії, щоб переконати Маргарет не вплутуватися у Фолклендську війну (1982) "через жменьку островів за тисячу миль". Вона твердо говорить, чому війна за Фолклендські острови з Аргентиною необхідна: "Я теж билася щодня у своєму житті. І багато чоловіків не сприймало мене всерйоз. І аргентинці припустилися тієї ж помилки. Вони будуть про це гірко шкодувати…." Пауза. І зовсім іншим — "пестливим" тоном: "Ну що я позалицяюся до вас (здивоване обличчя секретаря)? Чай, Ел, який ви п'єте з молоком чи чорний?" Неможливо опиратися харизмі цієї Залізної Лисиці!

Звичайно, Меріл отримує премію "Оскар", а фільм за бюджету $13 млн. зібрав $115 млн. І, зауважте, це той самий нечастий випадок, коли в англійському фільмі британку, та ще й прем'єра грає — американка. Але, звичайно, Стріп — виняток у всіх сенсах.

Звісно, не можна не відзначити культову комедійну драму та її персонажа в "Диявол носить Prada" (2006) — головного редактора великого журналу мод Міранду Прістлі — і взаємини з секретаркою. Прототипом Міранди була Анна Вінтур, редактор Vogue. Тут персонаж Стріп — сталевіший за Залізну Леді — аж іскри сиплються! Вона гранично жорстка — до цинізму — але, звичайно, профі — з великої літери. Ось виволочка, яку вона влаштувала своїй новенькій секретарці за те, що та назвала одяг "ганчірками".

Однак, коли у фіналі дівчина, багато чого навчившись, усе-таки йде від неї — Міранда проводжає її нехай холодною, але посмішкою: вона поважає Особистість.

Найсмішніша

А у фільмі-мюзиклі за піснями АВВА вона грає таку собі Донну Шерідан. На своє весілля її дочка Софі, випадково дізнавшись зі щоденника матері імена трьох її давніх коханців, запросила всіх трьох кавалерів, знаючи, що один з них — точно батько. Далі йде низка пікантних і кумедних ситуацій, але головне: трансформація Донни а-ля Попелюшка: із забитої господарською текучкою жінки — на королеву балу!

При такій величезній кількості драматичних ролей Меріл Стріп примудрилася стати комерційно найуспішнішою комедійною акторкою світу: стрічка за бюджету $52 млн зібрала $609 млн.

Відомо, що після сорока в Голлівуді в акторів загинається кар'єра, але тільки не у Лисиці-Меріл Стріп. Вона, як і раніше, в обоймі і цікава публіці: крайня стрічка поки що в її фільмографії 2023 року. Чому? Тому що формула актриси: людина-лисиця — патова ситуація — несподівані перетворення, які щоразу вражають глядацьку уяву. І ось ця остання якість, мабуть, буде затребувана завжди.