Дублювання функцій: чому законопроект щодо збільшення суб'єктів розвідувальних органів викликає сумніви?

11 червня у Верховній Раді зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення переліку розвідувальних органів. Ініціаторами виступила низка депутатів від фракції ВО «Батьківщина» на чолі з лідеркою Юлією Тимошенко.

Мета законодавчої новації, на перший погляд, проста: надання Силам спеціальних операцій статусу розвідувального органу. Втім, як найчастіше буває, за красивою назвою приховується вкрай неоднозначні пропозиції.

Про це пише правник, військовослужбовець Андрій Шошура для lb.ua.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Сили спеціальних операцій Збройних Сил України це окремий рід сил Збройних Сил України. Згідно з 17 статтею Конституції на ЗСУ покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Що ж до розвідувальних органів, то відповідно до статті 1 Закону України «Про розвідку», це державні органи, уповноважені здійснювати розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз.

Можна перерахувати ще низку положень різних законів, але суть залишиться такою ж: повноваження і, власне, мета діяльності ЗСУ та розвідувальних органів суттєво різниться. Саме тому Законом «Про національну безпеку України» визначаються та розмежовуються повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони. Цим створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і оборони.

Фактично даний законопроект пропонує дублювання цих функцій. Чи є в цьому сенс? Сумнівно. Так само, як немає сенсу ототожнювати діяльність ССО та ГУР. Обидві структури є критично важливими елементами системи безпеки і оборони України. Великою мірою саме тому, що ефективно виконують притаманні саме їм задачі.

Якщо йти цим шляхом, то в багатьох випадках ми отримаємо аналогічний результат за умови дублювання фінансів та ресурсів, оскільки буде створено дві (чи, можливо навіть більше) тотожних структур з однаковим функціоналом. Я великий прихильник ринкової конкуренції. Але в цьому випадку вважаю її надмірною розкішшю.

Також Стратегічний оборонний бюлетень України (визначає стратегічні й оперативні цілі оборонної реформи та очікувані результати їх досягнення), передбачає нарощування спроможностей ССО та створення ефективної системи об’єднаної розвідки сил оборони з урахуванням принципів і стандартів НАТО. Однак він жодним чином не передбачає завдань щодо утворення нового розвідувального органу України. Тобто, для подібної реформи необхідно не тільки внести зміни в низку законів та підзаконних актів, але й змінити саму концепцію оборонного планування.

Варто додати, що подібна законодавча ініціатива не нова. Ще до початку повномасштабного вторгнення у Верховній Раді був зареєстрований законопроект № 6486. Він також передбачав надання Силам спеціальних операцій особливих розвідувальних повноважень. Втім, у кінцевому рахунку, він так і не був ухвалений.

В обох випадках автори законопроектів стверджували, що надання ССО розвідувальних функцій дозволить розширити спроможності національного спротиву. Тобто, ССО зможуть здійснювати спеціальну розвідку в інтересах підготовки та ведення власних спецоперацій, бойових і спеціальних дій та під час організації руху опору.

Якщо йти за цією логікою, аналогічні можливості мають отримати більшість родів військ, оскільки вони також отримають можливість якісніше планувати і здійснювати власні «операції та спеціальні дії». Повітряні сили, ВМС, Десантно-штурмові війська, Сухопутні війська – всі вони не відмовляться від створення власних розвідувальних структур, відповідних можливостей та бюджетів. Наскільки це буде ефективно, питання відкрите.

До того ж, ССО і сьогодні мають можливість проводити спеціальну розвідку в інтересах підготовки та проведення операцій. Це унормовано доктриною «Спеціальна розвідка». Таким чином в державі цілком унормовано та розмежовано діяльність у цій сфері і внесення змін до законодавства у запропонованому вигляді не лише не доцільно, але і шкідливо.

Треба зазначити, що підрозділи для проведення тактичної розвідки створено у більшості бойових підрозділів і саме на цій інформації базуються відповідні рішення та дії.

Наразі правом на здійснення розвідувальної діяльності володіють Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, розвідувальний орган Держприкордонслужби та СБУ.

Складається враження, що даний законопроект внесено на розгляд Верховної Ради виключно з політичних міркувань. Тобто, це «пропозиція заради пропозиції».

Фактично, на мій суб’єктивний погляд, пропозиція таких законодавчих змін є спекуляцією на чуттєвих для держави темах. Ініціатори мають на меті не покращити обороноздатність країни, а вчергове нагадати про себе виборцю шляхом подання суперечливих законотворчих ініціатив. На жаль, результат таких дій – дискредитація законодавчого органу України та створення хаосу в дуже чутливій сфері шляхом дублювання функцій різними відомствами.