Десь це вже було: що змінить законопроєкт про Військову поліцію

Днями Верховна Рада в першому читанні підтримала законопроєкт про Військову поліцію. Чим допоможе новий правоохоронний орган українській армії та чи є необхідність в його утворенні, принаймні в тому вигляді, як прописано наразі? Розберемося в ініціативах законотворців.

Міжнародний досвід та Україна

У більшості розвинених країн правоохоронні органи з військовим статусом функціонують у структурі національних збройних сил. Звісно, що в кожній юрисдикції — свої певні особливості, починаючи від назви до причин виникнення, історії та функцій. Наприклад, у Сполучених Штатах Корпус військової поліції армії США (The United States Army Military Police Corps) був створений 1941 року. На сьогодні він налічує близько 30 тисяч чоловік особового складу, а до його функцій належать: охорона стратегічних об’єктів військового значення, супровід військового транспорту, профілактика та припинення правопорушень серед військовослужбовців, конвоювання військовополонених та інші. У Німеччині Фельд’єгерська служба (Feldjägertruppe) функціонує з 1955 року та наразі налічує близько 4,5 тисячі чоловік особового складу. Серед її функцій: підтримання або відновлення військового порядку й дисципліни, охорона інфраструктури та майна Бундесверу, безпека руху військового транспорту, охорона публічних заходів за участі Бундесверу тощо. Національна жандармерія у Франції вирішує завдання в інтересах збройних сил, а також виконує значний обсяг поліцейських і адміністративних функцій.

Щодо України, то допоки новий законопроєкт про Військову поліцію не буде проголосований у цілому та не набуде чинності, низку аналогічних до наведених вище функцій у ЗСУ виконує Військова служба правопорядку (ВСП). Ця служба не має повноважень на проведення оперативно-розшукових дій, притягнення винних військових до відповідальності, розслідування.

Що нового

Якщо коротко охарактеризувати законопроєкт №6569-д про Військову поліцію, то по факту новий правоохоронний орган буде наділений дещо розширеним переліком функцій, на відміну від ВСП. Так, якщо в Законі України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» наявний перелік функцій ВСП складається з 21 пункту, то в законопроєкті про Військову поліцію зафіксовано 30 таких пунктів.

Як зазначали автори законопроєкту, при його написанні вони спиралися на стандарт НАТО AJP-3.21 «Союзна доктрина об’єднаних сил НАТО щодо військової поліції». Згідно з цією доктриною, спеціально призначений військовий персонал виконує п’ять основних функцій: поліція; підтримка мобільності; безпека; затримання; забезпечення стабільності.

Отже, відповідно до законодавчої ініціативи, серед повноважень Військової поліції будуть:

• попередження, виявлення та припинення кримінальних й адміністративних правопорушень у Міністерстві оборони України, Збройних силах України і Державній спеціальній службі транспорту (ДССТ);
• відкриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення;
• оперативно-розшукова діяльність;
• забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів під час проходження ними зборів;
• превентивна і профілактична діяльність, спрямована на запобігання вчиненню кримінальних та інших правопорушень;
• захист життя, здоров’я, прав і законних інтересів військовослужбовців, а також військовозобов’язаних і резервістів під час проходження ними зборів;
• контроль за виконанням законодавства щодо безпеки дорожнього руху водіями під час використання транспортних засобів МОУ, ЗСУ, ДССТ та інших військових формувань, а також інші.

Аналіз юриста-військового: нестиковки та протиріччя

Один з авторів цієї колонки — діючий військовослужбовець та юрист у сфері кримінального права, а в минулому ще й співробітник (на той час) Генеральної прокуратури України. А отже, як людина, що наразі проходить військову службу і не з чуток розбирається в принципах роботи правоохоронних органів, може сказати, що, на його особисту думку, законопроєкт ще сирий і потребує ґрунтовного доопрацювання.

Передусім виникає низка питань щодо повноважень потенційно нового правоохоронного органу.

Юрисдикційна вибірковість. Зокрема, як уже зазначалося, Військова поліція здійснюватиме повноваження щодо Міноборони, військовослужбовців ЗСУ, ДССТ. А під чию юрисдикцію у такому разі підпадають військовослужбовці Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Служби безпеки України?

І хоча у статті 1 законопроєкту про Військову поліцію зазначається, що її призначення — це забезпечення правопорядку у Міноборони, Збройних силах і ДССТ, але вже у статті 16 «Реалізація повноважень Військової поліції» законодавець надає новому органу право перевіряти документи та обшукувати військовослужбовців «інших військових формувань». Тобто НГУ, ДПС, СБУ.

Очевидною є суперечність, що виникла через урізаний «функціонал», яким законодавець наділив Військову поліцію. Однозначно цю нестиковку необхідно усувати.

Бездоганна репутація: хто вирішує? У законопроєкті зазначено, що на посади керівників підрозділів Військової поліції можуть призначатися громадяни з «бездоганною репутацією». Одразу виникає запитання: за якими критеріями визначається, чи бездоганна в людини репутація? Це має бути чітко прописано в законі.

На власному прикладі автор може сказати, що протягом роботи в органах слідства, у тому числі і на керівних посадах, його принциповість щодо виконання обов’язків завжди призводила до появи недоброзичливців, які серед іншого нерідко замовляли чорні піар-кампанії проти нього. І всі ці «неймовірні історії» про слідчого, який «примушував людей зізнаватись у вбивствах», досі живуть в архівах Google. Чи означає це, що його репутація не підходить для роботи у військовій поліції? Хоча, на переконання автора, будь-яка людина, що працювала в правоохоронних органах та була принциповою на посаді, однозначно наживала ворогів, які періодично вдавалися до спроб тиску. І за такою логікою відсутність такого «шлейфу» теж може свідчити, що репутація людини сумнівна.

Тому критерій «бездоганна репутація», безумовно, красивий і правильний, але дещо неконкретний, адже його можна трактувати як завгодно.

(Не)прозорий контроль. На наш погляд, досить дивні формулювання законодавець заклав у розділі «Контроль та нагляд за діяльністю Військової поліції». Окрім Кабінету міністрів України, функцію контролю також пропонується покласти на профільний комітет Верховної Ради. Але законодавець не врахував, що комітети ВРУ не є держорганами і не мають права здійснювати контроль. Їхнє завдання — сприяти Верховній Раді у здійсненні парламентського контролю.

Отже, цю норму можна розцінювати як спробу створити у структурі ЗСУ квазіправоохоронний орган, підконтрольний конкретному парламентському комітету.

Резюме

Відверто кажучи, наразі у трансформуванні Військової служби правопорядку (діяльність якої регулює відповідний закон) у Військову поліцію на тих засадах, які пропонує новий законопроєкт, не вбачаємо сенсу. На наш погляд, оперативніше та логічніше в поточних умовах воєнного стану було б додати окремі функції Військовій службі правопорядку і в такий спосіб вдосконалити те, що вже й так існує. Тим більше що Військову поліцію не планується наділяти функцією слідства. Тобто співробітники Військової поліції не зможуть реєструвати і розслідувати кримінальні провадження. За таких обставин ключова відмінність Військової поліції від Військової служби правопорядку — це право на проведення оперативно-розшукової діяльності.

Фактично ми отримуємо законопроєкт, у якому переписано чинний закон про Військову службу правопорядку з додаванням кількох функцій і дещо видозміненим механізмом призначення на керівні посади.