Що спільного між Миколою Тищенко та Оленою Кравець?

Впродовж довгого часу ми з вами спостерігаємо одну і ту саму ситуацію із нашими шоубізнесовими персонажами. Вони роблять якусь фігню, яка викликає суспільну критику, і, замість нормальної кризової комунікації, вдаються до абсолютно протилежної схеми: жалітися на хейтерів, яким немає чого робити на своїх диванах лише як обливати брудом красивих, успішних, працьовитих людей. І тут ще обов’язково треба додати про свою допомогу Силам оборони. 

Звісно, це викликає ще більше обурення. Але наші герої сидять із широко розплющеними очима і щиро не розуміють: чому ж їх продовжують пісочити? Такий собі синдром Світлани Лободи. І від цього нерозуміння починають придумувати різноманітні конспірологічні теорії. Днями всі могли спостерігати чергову феєричну виставу з Миколою Тищенком, якому ми особисто в «Антоніні» дякуємо за усі меми: від «закусєнца» та «емчендема» до «каравана, який лає». А також тішимося, що українське кіно вже теж стає основою для жартів. 

Персонаж регулярно вивалюється у лайні, але навіть у, здавалося, безнадійних для себе ситуаціях примудряється виправдовуватися і звинувачувати усіх в хейті. Вочевидь, Тищенко – це концентрований випадок відбитості, який викликає здебільшого регіт, бо серйозно усе це сприймати просто нема ніяких сил. Шкода, що інша скандальна персонажка, Олена Кравець, не відзначається такою ж яскравою поведінкою та продукуванням фантастичних фраз. Адже її позиція абсолютно збігається із позицією Тищенка, але промовляється з таким серйозним виглядом, що публіці лишається лише знову дратуватися. Без жодного шансу знайти хоч якусь розвагу у цьому ідіотизмі.

Отже, Кравець дала інтерв’ю Сергієві Лиховиді на ютуб-каналі «Розмова». Антоніна нічого не хоче стверджувати, але має усе це специфічний вигляд: ще недавно Олена вчергове опинилася в епіцентрі колотнечі (через рекламну кампанію бренду нижньої білизни), а вже зараз приходить на милу розмову до популярного блогера. Взагалі, це вже теж традиція – використовувати ютуб-майданчики для відбілювання репутації: до інтерв’юерів/ок приходили плакатися на хейт безліч знаменитостей: від Насті Каменських та Спартака Субботи до дружин неоднозначних чоловіків.

Друга половиночка Тищенка Алла Барановська приходила до Рамінирозповідати про героїчність свого коханого, а ведуча кивала головою і казала «угу». Гостя розписувала подвиги чоловіка і прозоро натякала, що «хейт» на нього звалився не просто несправедливо, а явно не просто так. «Колись він очолював компанію, в якій працювало більше тисячі осіб. Тобто, жив же без скандалів, якось був адекватною, нормальною людиною. І тут типу — раз, за один день щось так змінилось і шо? Як це так можливо?», – дивувалася цій оказії Барановська. 

Кожного разу такі інтерв’ю приносять ще більше шкоди учасникам – як блогерам, так і гостям. Але чомусь це нікого нічому не вчить. Сергій Лиховида у цьому випадку теж, здається, цілком переплюнув своїх колег по вітчизняному сегменту ютуба, який загалом не відзначається гострими інтерв’ю (стараються, здається, лише Аліна Доротюк та Емма Антонюк). Усі неприємні теми він піднімав у стилі «а оце люди про вас таке кажуть, що ви можете їм відповісти?». І не просто казав «угу», а відкрито підтримував гостю і разом з нею нарікав на недоброзичливців, які просто так, від самої тільки чорноротості нападають на нещасну жінку.

У цій розмові є два моменти, які виходять далеко за історію з Оленою, – це її рефлексії про відповідальність «95 кварталу». Вони не просто дратують, але і дають зрозуміти, що жодної переоцінки свого минулого ці люди (а їх доволі багато) не зроблять, а отже не зміняться. А це вже проблемка.

Сергій Лиховида ставить питання: «Слухай, ми анонсували розмову з тобою в спільноті. “Запитайте Олену чи їм не соромно з «Кварталом», що вони стільки років розмивали кордони і пушили ось цей меншовартісний образ українців. Масово був один і той самий запит». Промовляє це Сергій із знущальницькими інтонаціями, мовляв, яке тупе питання. 

Нагадаю, що контент «Кварталу» не просто розмивав кордони. Це було відверте шкідництво, яке не обмежувалося висміюванням українців та нашої культури. Хоча лиш це заслуговує на окремий казан у пеклі. 

Квартал займався постійним мочиловом опонентів Ігоря Коломойського, на каналі якого виходило шоу. Апогей ми бачили у цинічних насмішках над згорілим будинком тодішньої голови НБУ Валерії Гонтаревої. Про шкоду серіалу «Свати» ми писали окремий текст. Перераховувати можна безкінечно, можете ось подивитися ефір Тані Микитенко, яка зібрала десятки огидних і відверто антиукраїнських сценок «Кварталу». 

І що ж, ви думаєте Олена якось цей весь трешняк переосмислила? Взяла на себе відповідальність? Ні, абсолютно не для акту самобичування. А для того, щоб продемонструвати свою еволюцію, зміни в собі, які і є головним показником того, що до себе колишньої вона вже не повернеться. Звісно ж, ви так не думаєте. Бо ніфіга наша Олена не переосмислила і близько. 

Вона каже, що відповідальність може бути лише за те, що робиш усвідомлено. А вони свої жарти продукували не усвідомлено. Ну, не понімали що роблять. Ага, і з Гонтаревою теж. 

«Ми жили разом з усією країною. Тобто тоді був такий контекст. У нас були повні зали, у нас було багато зйомок. Було багато концертів. Ми писали класні номери, які цитувался. Ми займалися благодійністю. Просто були артистами, які намагалися якісно робити свою справу. Не було у нас внутрішніх протиріч», – пишається Кравець із замріяними інтонаціями. 

Олена щиро вважає (принаймні скидається на це), що усі в цій країні так само нічого не розуміли (чи не хотіли розуміти). Що не було людей, які з 2014 року втямили, що з Росією у нас війна (а для цього треба було мати неабиякі інтелектуальні здібності), що тоді теж були військові, були донати на армію, розвивалася культура. Ні, усього цього не було – лише повні зали на «Квартал». І, на думку Кравець, люди, які ось зараз ставлять питання про розмивання кордонів, самі у тому залі сиділи. Тобто нема розуміння, що і до повномасштабної війни питання до їхнього контенту були, і доволі регулярно озвучувалися. 

Їхній гумор, каже Кравець, просто був віддзеркаленням суспільства. Теж знайома пісня: «це не ми робили фігню, це такий був запит аудиторії». Індульгенція на будь-які випадки життя, на яку, здається, вже мало хто ведеться, але вона занадто зручна, щоб припинити її озвучувати. Лиховида мовчки слухає, а Олена починає традиційно переходить до того, що haters gonna hate:

«Мене це завжди так дивує. Ну, тобто перекладання відповідальності на минуле за те, що відбувається зараз можливе. Але там багато ще інших було подій політичного, оборонного характеру. І звужувати все до розмивання кордонів артистами – мені здається, що це дуже маніпулятивна думка». 

Лиховида питає, чи часто вона чує такі претензії, на що Кравець відповідає що ні і зустрічається лише із приязним ставленням, коли її раді бачити. «Ті ми не можемо зараз відповідати. Ми всі зараз інші. Просто інші. Ми багато чого переміркували, переусвідомили. Але у мене немає почуття провини за те, що ми просто жили, творили, робили якісно свою роботу і багато кого робили трохи щасливішими».

Цей пасаж ведучий доповнює словами: «Мене лякає той факт, що зараз усі шукають ідеального українця, до якого немає до чого доколупатися. І доколупуються за все. До всіх».

А тут Сергій або відверто маніпулює, але не стежить за тим, що насправді відбувається у нашому суспільстві. Адже «доколупується» воно до тих, хто починає вертітися вужем на сковорідці. Між тим усякий раз, коли ті самі представники та представниці шоубізу однозначно і без виправдань визнавали свою відповідальність за минулі вчинки, публіка це зустрічала із неймовірною теплотою та розумінням. Прикладів, слава богу, достатньо. Ось, приміром, допис Наді Дорофеєвої, яка виступала для росіян до останнього. Але нині до неї взагалі немає питань. Я вже не знаю, чи вона сама додумалася написати цей текст, чи у неї хороші комунікаційники – але воно робе. 

Те саме з Дашою Астаф’євою, яка не один раз говорила, що картає себе за відсутність політичної позиції, інфантильність та концерти в Росії вже під час війни. Ви бачили навалу хейтерів Даші? Які шукають у ній «ідеальну українку» і доколупуються? Я щось не дуже. 

Олена ж Кравець має іншу стратегію. Вона каже: «Це, знаєш, така парадигма життя. Вона не господарча. Коли ти не хазяїн свого життя то тобі завжди хочеться когось звинуватити… Коли ти не маєш власних сенсів, ти починаєш їх шукати в іншому житті. Коли ти не маєш сміливості вийти на арену – ти починаєш критикувати тих, хто це робить. Коли тобі не вистачає сил піднятися з дивану і перестати бути диванним критиком, ти починаєш шукати куди цю критику спрямувати. І тобі ніби стає легше. Але насправді – ні».

Ой, а також вона порівняла себе з гладіаторами: «І людині, яка пройшла певний шлях. Ну, я буду метафорично висловлюватися. Знаєш, як гладіатори. Вони виходять, вони пройшли через піт, кров. А ті, хто сидять на місцях, вони роблять так або так (показує великого пальця догори та вниз – Антоніна). Але ж ми запам’ятовуємо гладіаторів. Ми цінуємо, дивимось і беремо приклад з тих, хто виходить на арену. Це важливо. Не з критиків». 

Фантастика.

У цій історії є дві погані новини: для Олени і для нас. Абсолютно зрозуміло, що Кравець – абсолютно непробивна. І ніхто з оточення не може підказати, що щось вона не те робить. Звідси – постійні скандали, в які вона вляпується. Ми ж із вами не можемо забороняти комусь псувати свою репутацію. Останній і вже згаданий мною випадок із брендом білизни– дуже показовий. Нагадаю, що вони вирішили шити трусики та бра, які були б зручними для наших захисниць. Але обличчям рекламної кампанії обрали Олену Кравець, фото якої розмістили разом із цитатою медикині Юлії Малої. Та ще й без дозволу останньої. 

Цю кампанію бренду brabrabra критикували ще на ранніх етапах.Зокрема я знаю, що це були не лише «диванні критики», але і професіонали, які твердили, що така реклама – неправильна і неетична. Проте власники бренду не послухали порад. А Кравець тоді написала в інсті: «“Диявол починається з піни на губах янгола, що бореться за справедливість”. Торнтон Уайлдер. Залишу це тут. Здається, нам в тилу ще довго це усвідомлювати…».

Інший же момент – більш широкий. Ви, напевне, помітили, що з початком повномасштабного вторгнення номери «95 кварталу» викликають постійне збурення(як і діяльність«Дизель-шоу»)? І це логічно, бо суспільство почало змінюватися, а «квартал» – ні. Стає усе більше і більше людей, яким зовсім не ок те, з чого зокрема і вони сміялися раніше. Це стосується, до речі, й іншого телевізійного контенту – пригадайте бодай скандал із серіалом «Встигнути до 30». 

Змінився лише «фасад» кварталу. Вони перейшли на українську, ненавидять росіян, помітили, нарешті, війну і кидаються в урапатріотичні крайнощі. Але вони, як і Олена Кравець, абсолютно нічого не зрозуміли, а отже – не змінилися. Тому і відбувається неприємність, коли у своєму концерті вони захоплююються військовими, але водночас висміюють працівника ТЦК (який є теж військовим). Говорять, що українці повинні єднатися, але роблять карикатурний образ переселенки із окупованого Скадовська. 

А, і ось вам свіжий приклад, який просто ще раз доводить все вищесказане і говорить нам, що ради нема ніякої на цих людей. Нещодавно до Аліни Доротюк приходила акторка «Жіночого кварталу» Ірина Сопонару. І ось що вона сказала про обурення номеромпро «сіськадовськ» та акторкою, яка зіграла у тій сценці:

«Несправедливо, що на Іру посипалися шишки. Попередні роки Квартал ніхто не чіпав. Я розумію звідки ростуть ноги. Це політичне замовлення. Тому що у нас на носі вибори президента і хтось рветься до влади так, що готовий цей «Квартал» дискредитувати з усіх боків. Я не розумію, як можна не бачити зв’язку між цим. Між цими двома подіями. 

Звичайно, це важко не реагувати, тому що на Іру посипалися шишки. Це був смішний номер і він дуже гарно зайшов. Два дні всі сміялися. Я не вірю що це щиро зачепило когось так, що це ідейна акція. Я в це не вірю. Мене не смутило. Всю відповідальність не можна звалювати тільки на Іру».

До цього, здається, додати вже нічого.  

ФОТО: Слідство інфо, ютуб-канал «Розмова», Процишин офіційний