А хто не п’є, я вас питаю? Україну назвали лідером зі смертності через алкоголь

У спеціалізованому журналі Addiction опубліковане дослідження європейських учених щодо національних моделей вживання алкоголю. Вивчалась ситуація в країнах ЄС, Ісландії, Норвегії та Україні за 2000, 2010, 2015 та 2019 роки. Тобто так звана “доковідна” епоха, коли в житті суспільства не було різких змін, пов’язаних з карантином.

Команда дослідників виділила кілька типів споживання алкоголю, характерних для різних регіонів. Це країни, де в раціоні місцевих жителів є переважно вино, переважно пиво, змішаний тип напоїв і переважають міцні. За кількістю спожитого алкоголю вчені не знайшли суттєвих відмінностей. У середньому це 9,2 – 12 літрів на рік на одну людину. Втім, щодо виду спиртного, то його згубний вплив на здоров’я більший у країнах, де, окрім вина, широко поширені високоградусні напої. Дослідники виявили, що найвища смертність, пов’язана з алкоголем, в Естонії, Латвії, Литві. А лідером в цьому списку є Україна.

Чи правда, що українці, порівняно з населенням Європи, п’ють найбільше і чому в дослідників склалось таке враження, Коротко про розповіли експерти.

Рейтинг від рейтингу різниться

Україна, як правило, не пасе задніх в різних дослідженнях щодо вживання алкоголю. Наприклад, у рейтингу, складеному на основі даних британської компанії International Wine & Spirit Research, за підсумками 2012 року, ми посідали третє місце в світі з усередненого споживання спиртного на одну людину. Однак у 2017 році, за даними дослідження Організації економічного розвитку та співробітництва, навіть не потрапили до списку 45 країн із найбільшим “градусом”, де призові місця здобули Литва, Австрія та Франція. За рік до цього – у 2018-му - Україна опинилася на четвертому місці за кількістю смертельних випадків, спричинених алкоголем серед жінок і на шостому – серед чоловіків.

- Рейтинг від рейтингу різниться, як і напрямки, теми досліджень. Наприклад, у цей не була включена Біларусь, а за даними ВООЗ, у 2010 році вона стала світовим лідером за середнім споживанням алкоголю на рік в літрах чистого етилового спирту. Україна тоді посіла шосте місце, пропустивши вперед Молдову, Росію, Румунію та Литву. Щодо цифр, то вони також часто не відповідають реальному стану речей. Спожиті літри зазвичай вираховують з офіційно проданого алкоголю, контрабандний ринок та саморобне спиртне залишається за кадром, - каже нарколог Ігор Осипчук. - А саме неякісний та фальсифікований алкоголь найчастіше буває причиною важких, аж до смертельних отруєнь.

За словами лікаря, поняття “смертність, пов’язана зі спиртним” теж є досить широким.

- Це і загострення хронічних або набутих хвороб, і ДТП у стані сп’яніння, і нещасні випадки, бо нетвереза людина погано контролює рухи, і побутові вбивства. Зрештою, на смертність впливає загальна якість життя, яка безпосередньо з алкоголем не пов’язана.

“Хто не п’є – той падлюка”

Однак проблема існує, і досить серйозна.

- Країни Балтії недаремно потрапили в один ряд з Україною. За радянщини горілка була на зразок валюти – нею прийнято було віддячувати за послуги та дружню допомогу. Вислів “з мене пляшка” досі є синонімом подяки. Ми так кажемо, навіть коли не збираємося пити, - нагадує Ігор Осипчук.

Є й інші, скажемо так, ритуальні моменти.

- У Європі не прийнято влаштовувати домашні гулянки без явного приводу. Люди збираються поспілкуватися, повеселитися у клубах, кафе, барах, пабах. У нас в нормі покликати гостей просто на обід або вечерю. На стіл обов’язково виставляються пляшки, бо люди образяться, та й гості приносять “пальне” з собою. Спиртне культивується як спосіб заводити друзів, будувати соціальні зв’язки, зміцнювати контакти. "Хильнути" за столом мусить навіть той, хто спиртного не переносить. Бо косо дивитимуться: отой сидить, не п’є і щось собі думає. Це пішло від часів сталінізму, коли непитущого вважали сексотом і боялися при такій людині щось говорити.

Найпопулярніший привід перехилити чарку, каже лікар, це “треба розслабитися”.

- Більшість любителів алкоголю переконують, що так знімають стрес. Насправді це омана. Спершу справді настає полегшення, навіть може знизитися тиск. Але потім напруга повертається, виникає підвищена подразливість. Якщо у людини не стається фізична залежність, тобто “ломка” без алкоголю, то з’являється психологічна – якщо не випила, впадає в депресію. Коли без чарки стає сумно жити – це гучний сигнал звертатися до нарколога чи психіатра.

Всім потрібна допомога ззовні

- На першість в алкогольних рейтингах можуть претендувати багато європейських країн. Немає жодної, де б не пили, і не пили понад розумну норму, - каже директор столичної клініки “Соціотерапія” Володимир Ярий. – Я категорично проти того, що українці – одна з найпроблемніших націй. Проблеми існують в усіх. Не важливо, хто на якому місці, важливо, що держави роблять для боротьби зі згубною звичкою. А в Україні достатньо заходів – і антиалкогольна кампанія, і заборона на рекламу, і обмеження у віці та часі продажу спиртного, і впровадження стандартів та протоколів організації медичної допомоги.

Сьогодні унікальність України в тому, що вона одна серед європейських держав переживає жахливу війну. В травні 2023 року Український інститут майбутнього опублікував результати дослідження зміни психоемоційного стану суспільства. В ньому наведені такі показники: алкогольні напої вживають 82%, 65% із них - п’ють декілька разів на місяць, 15% - декілька разів на тиждень, 3% - щодня. Бажання випити люди пояснюють прагненням відпочити та відновити сили.

- Будь-які психоемоційні стреси збільшують кількість залежних від алкоголю. Це аксіома. Далі все залежить як від особистості, так і від того, що їй можуть запропонувати. Жодна людина на цій земній кулі не може побороти проблеми самостійно. Всім потрібна більша або менша допомога ззовні. Від рідних, від друзів, від держави.

Володимир Ярий каже, що дуже помиляються ті, хто вважає, що алко- або наркозалежність можна подолати тільки за великі гроші.

- У будь-якому регіоні України є диспансери, клініки, де курс лікування можна пройти за рахунок фінансового пакету Національної служби здоров’я, тобто безкоштовно, - нагадує директор “Соціотерапії”.