«Кожен день спротиву – це боротьба не лише за суверенні території, а й права»: Зеленський звернувся до українців у День Конституції

В Україні 28 червня відзначають День Конституції. Рівно 28 років тому о 9 годині 18 хвилині ввели в дію Конституцію незалежної Української держави. До того у країні діяла Конституція УРСР 1978 року. ZN.UA публікує повний текст звернення президента Володимира Зеленського з нагоди державного свята.

«Дорогі українці та українки!

28 червня 28 років тому було ухвалено Основний закон нашої держави.

І сьогодні ми відзначаємо День Конституції України!

Я записую це звернення дорогою з Києва у Брюссель, перебуваю у Львові. Місто, яке одним із перших зустрічає наших міжнародних партнерів, яке приймало наших людей та евакуаційні потяги з перших днів війни.

І зараз я тут у час історичного рішення про перемовини щодо вступу України в ЄС. Зараз ми на шляху до Європи. В усіх сенсах цього слова. Вся наша Україна долає непросту дорогу. Коли багато пройдено, але чимало попереду. Коли не можна зупинитись або звернути не туди. Коли мусимо дійти. Коли маємо успішно пройти цей шлях – шлях України до Європи.

Що означають ці слова практично? Який вигляд має цей шлях? Він розпочався не вчора, не рік тому, і не у 1991 році. Його долали різні покоління, які боролися за самостійну, європейську Україну. Цей шлях виткано з різних доль, різних доріг, різних людей. Цей шлях сповнений випробувань, перешкод, болю, який довелось нам відчути, і волі, яка дає змогу йти – йти вперед. І цей шлях проходить сьогодні кожен із нас.

Перше слово першої статті нашої Конституції – «Україна». І з перших хвилин війни мільйони людей довели, що для них Україна справді на першому місці. Всі, хто думав насамперед не про себе, хто розуміє, що в часи війни на перший план виходить ключовий обов’язок. 17-та стаття Конституції. Захист України – це найважливіші функції держави та справа всього українського народу.

Відданість цьому щодня доводять мільйони українців. Герої на передовій і ті, хто важко працює для зміцнення держави. Українці, які змінили своє життя, змінили свою професію, але не змінили свого вибору на користь свободи, України, Європи.

Люди, які, на жаль, втратили власний дім, але, на щастя, не втратили України в собі. Хто знає, що тимчасова окупація не переможе одвічні істини: Україна – єдина, незалежна, Україна – рідна.

Всі, хто навчає, і всі, хто навчається. Такі різні, різні за віком, але такі вільні за духом. А одним словом – громадяни. Громадяни України.

Вони б’ються, допомагають, лікують, будують, виробляють снаряди. Пожежники, що долають вогонь, енергетики, що долають темряву, кожен, хто створює робочі місця, і кожен, хто працює. А всі разом – народ, який творить Україну на опорах волі, свободи та права – основних засадах Конституції України.

Рух до Європи та шлях до свободи сьогодні не лише географічний і політичний, а й світоглядний.

Він відбувається на різних напрямках: харківському, куп’янському, запорізькому, сіверському, напередодні я був на покровському… Та на інших, багатьох, багатьох напрямках. Цей шлях, він, складний, але Україна його здолає. Бо ми проходимо його разом, у кожному куточку України. Яка, безумовно, є європейською державою. І яка неодмінно буде мирною.

Дорогий народе!

Конституція України – людиноцентрична.

Війна Росії проти України – людинонищівна.

Путін завдає ударів не тільки по нашій землі. Щодня він б’є по конституційних свободах українців. Він стріляє та вбиває наші права, він атакує невід’ємне право на життя, розвиток, достаток, право на власний вибір. Усі права наших дітей. Усі, гарантовані Конституцією України, права наших людей. Право всього нашого народу та нашої країни – це право на мир.

Тому кожен день нашого спротиву – це боротьба не лише за наші суверенні території, а й передусім за наші суверенні права, за наші людські права. Ті принципи, за якими ми жили до війни. І за якими будемо жити після перемоги. Як громадяни України. Незалежної, вільної, успішної. України – частини об’єднаної Європи, частини глобального світу.

З Днем Конституції, дорогі громадяни!

Слава Україні!».

Через 28 років після ухвалення Основного закону Україна живе за межами Конституції. Баланс взаємодії між гілками влади порушено. Уряд і парламент давно втратили суб’єктність. У країні діють правила, які диктує президент. Конституцію змінити у воєнний час не можна, але це потрібно буде робити після перемоги.

Що ближче українцям — парламентська чи президентська форма правління? Чи можна правильно збалансувати чинну парламентсько-президентську модель, якщо внести до неї лише точкові зміни? 

У тексті «Конституція України де-юре й де-факто. Як подолати розрив?» свою думку на актуальну тему викладає експерт, директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак у співпраці з громадською ініціативою «Голка».