Розгром на фінансовому фронті. Як Україна змусила Росію заплатити за війну

Про перемогу України на фінансовому фронті, її прогнозованість і невідворотність. В червні цього року G-7 прийняла дуже знакове рішення: про виділення Україні 50 млрд доларів фінансування, яке буде обслуговуватись за рахунок конфіскації доходів від російських активів. За результатами цього ж засідання G-7 у своєму комюніке зазначила, що Росія має "покласти край своїй незаконній агресивній війні та заплатити за завдані нею збитки Україні". Збитки оцінили в 486 млрд доларів.

Обидві події дуже знакові, оскільки до законодавчо затвердженої ініціативи США та Канади з конфіскації російських суверенних активів тепер приєднались ЄС та інші члени G-7. Хтось може зауважити, що мова поки що йде лише про конфіскацію доходів від заморожених активів, але є причини, за якими в нашому конкретному випадку принципової різниці між активами і доходами від цих активів немає.

По-перше, в США та Канаді в питанні конфіскації російських активів поставлено крапку: на рівні національного законодавства затверджена і можливість такої конфіскації та її алгоритм. По-друге, керівництво Euroclear (депозитарію цінних паперів із штаб-квартирою у Брюсселі) не раз офіційно заявляло, що юридично немає ніякої різниці між конфіскацією заморожених активів і доходів від них. Керівництву Euroclear можна вірити, оскільки основний тягар юридичних ризиків лягає саме на цю установу, де знерухомлена суттєва частина російських суверенних активів. Тож 12-13 червня сталась історична подія, коли G-7 повідомила Україну про початок конфіскації російських активів на користь України, а Росії нагадали, що за завдані війною збитки потрібно заплатити 486 млрд доларів. 24 червня представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Боррель підтвердив готовність ЄС відправити 2,5 млрд євро доходів від російських активів вже до кінця поточного року. За словами пана Борреля, перший транш очікується вже в липні цього року.

А тепер хочу нагадати частину своєї аналітичної статті для ІА "Інтерфакс-Україна" "Економічні причини війни" від 10.06.2022: "Російські активи, заарештовані на Заході, підуть на військову, фінансову та економічну допомогу Україні, адже за зруйновані міста, села, дороги та бізнес треба платити, тому цих активів РФ уже ніхто не поверне". Два роки пройшло до того, як прогноз почав збуватись, і я вдячний всім, хто мав відношення до роботи на непоганий результат, але ми все ще на старті. Україні потрібно пожвавлювати процес конфіскації російських активів та одночасно розширювати базу такої конфіскації. Регулярно зустрічаю цілковиту маячню про те, що питання конфіскації російських активів є юридичною проблемою. Немає ніяких проблем, оскільки в США та Канаді вже розроблена і впроваджена конфіскація таких активів на законодавчому рівні. Так вже влаштована G-7, що там не політики обслуговують юристів, а юристи обслуговують політиків. Тому проблема зовсім не в юридичній площині. Проблеми інші, і над ними потрібно працювати. Давайте зупинимось на кількох з них (для прикладу):

Важливо Можливість покрити всі витрати: як Україна витратить 50 мільярдів євро від ЄС

1. ЄС зовсім не боїться образити РФ. Так, лідерам ЄС доставляє дискомфорт можлива відповідь РФ на конфіскацію. Проте симетричної відповіді там не буде, оскільки в РФ немає стільки європейських активів, скільки заблоковано в ЄС. Але проблема в тому, що європейський бізнес, який демонстративно пішов з РФ, зараз приходить до своїх національних урядів за компенсацією. Наприклад, в Фінляндії уряд допомагав фінським постраждалим компаніям за власний кошт, хоча не був зобов’язаний це робити. В Німеччині компанії, які втратили активи в РФ через механізм страхування експортних ризиків, мають офіційні претензії до уряду. У Франції, наприклад, концерн Renault, який пішов з РФ ще на початку війни, у 2023 році показав збитки у сумі близько 4 млрд євро. Таких прикладів дуже багато. І хоча я не думаю, що вони сукупно подолають позначку в 50 млрд євро, але ми як раз і маємо враховувати цей фактор, щоб москалі не шантажували окремо кожну країну ЄС відносно незначними сумами порівняно з їх знерухомленими активами. Було б раціонально і дуже дипломатично, щоб саме Україна виступила з ініціативою частину конфіскованих G-7 російських активів спрямувати на компенсації постраждалим компаніям в ЄС.
2. Звісно, всього обсягу заморожених російських активів (на цей момент) не вистачить, щоб покрити збитки від війни для України і збитки європейських компаній від втрати бізнесу в РФ. Саме тому Україна має офіційно розпочати полювання на неофіційні фонди РФ – це кошти, які російські чиновники та спецслужби вивозили з РФ, починаючи з 2000 року. Тут взагалі не існує проблеми їх конфіскації, оскільки це брудні гроші, які зараз використовує РФ для обходу санкцій. Складність лише в ідентифікації цих неофіційних фондів. І тут Україні пощастило. Суттєву частину вкрадених коштів росіяни вивозили через Україну, Молдову та країни Балтії. Тому частина ключів від неофіційних російських фондів знаходиться саме в руках нашої влади, але потрібні зусилля для того, щоб розпочати розслідування численних епізодів відмивання російських грошей з 2003 по 2023 рр. Банкіри, які цим займались, добре відомі, частина з них не тільки перебуває в Україні, але ще і займає посади в державному секторі. Тому, звісно, наші зарубіжні партнери на початку діалогу про справедливий розподіл конфіскованих коштів мають право вдатися в питання: що зробила Україна для полювання на російські неофіційні фонди? А нашій владі слід зробити кілька простих кроків, щоб було що відповісти на це важливе питання, і, звісно, показати результати.
3. Країни G-7 уважно спостерігають за тим, куди вони відправляють кошти. Тому Україна має продовжити розбудовувати інфраструктуру відновлення, а різного роду корупційні скандали або непорозуміння нам явно не на користь. Я тут більший оптиміст, ніж західні ЗМІ, оскільки саме наявність скандалів, звільнень та судових процесів показують, що в Україні триває боротьба з корупцією. Але мушу погодитись, що фон цієї боротьби заважає нашим партнерам більше виділяти коштів Україні та швидше приймати рішення по конфіскованих активах. Вихід з цієї ситуації – побудова зрозумілої та комплексної системи відновлення країни та фінансування оборони й поточних потреб.
4. Мені дуже не подобається ситуація, яка триває з 2022 року, коли інформаційний фон наповнений божевільними експертами, які розповсюджують інформацію, що, мовляв, "Україні ніколи нічого не дадуть" і т.д. і т.п. Але проблема в тому, що така риторика проникла зі ЗМІ до реальних прогнозів владних структур. Сьогодні, маючи 0,5 трлн заморожених активів російської держави і росіян та ще приблизно стільки ж неофіційних фондів, більшість українських державних структур виходить з того, що "ніяких російських активів конфіскувати не будуть". Ба більше, ці прогнози вже почали тиснути на економічне майбутнє. Україна намагалась запустити процес списання боргів, який поки що не отримав схвалення кредиторів, але вже наробив галасу. Також в медійному просторі й у владних структурах з’явилась купа підозрілих осіб, яка анонсує підвищення податків. При сукупному державному боргу близько 152 млрд доларів та податкових надходженнях до 20 млрд доларів на рік, на фоні сотень мільярдів доларів знерухомлених активів росіян, в нас з’явились "корифеї", які пропонують обкласти податками манікюрниць, ліквідувати спрощену систему оподаткування і збільшити залежність надходжень від корумпованих податків (таких як ПДВ та акциз). Описаний тренд є не просто нераціональним, але й проблемним для України.

Звісно, росіяни вже ніколи не отримають ті активи, які було знерухомлено. Це підтверджує не тільки позиція G-7, але й початок конфіскації доходів від російських активів, які мають такий самий юридичний статус, що і самі активи, що підтверджено Euroclear. Україні було б раціонально отримати більший рівень доступу до російських активів, не тільки щоб не допустити негативних економічних трендів та поставити на місце фіскальних ідіотів, але й щоб позбавити РФ інструменту фінансування агресії та номінальних валютних резервів. Станом на зараз абсолютно всі можливості для цього є, залишилось ними скористатись. І не можна не згадати нашого українського класика Т.Г. Шевченко: "Боріться – поборете, вам Бог помагає!".

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Воювати з Росією за її гроші. Що потрібно зробити Україні, щоб це стало реальністю