М'які нафтові обійми Байдена. Чому санкції США проти Росії та Ірану не такі жорсткі, як хотілося б

Вибори, нафта, санкції. Сюжет отримав черговий розвиток.

WSJ пише, що Байден хоче бути жорстким з Росією та Іраном, але також хоче низьких цін на газ та нафту. Тому проти Росії, Ірану та Венесуели вводяться більш м'які, ніж очікувалося, санкції. Такі кроки президента розчарували деяких співробітників Міністерства фінансів США.

Чим викликана така схвильованість Байдена? Згідно з даними Управління енергетики США, на початку цього тижня середня ціна галону бензину становила 3,44 долара, приблизно на тому ж рівні, що й рік тому, але значно вище, ніж чотири роки тому.

Про які санкції йдеться?

1. Санкції проти Росії від 12 червня залишили нафтову галузь країни майже недоторканою, хоча потужно вдарили по фінансовому сектору.
2. 25 червня США запровадили нові санкції проти Ірану. За словами аналітиків, ці заходи впливають лише на незначну частину експорту нафти з країни та навряд чи вплинуть на світові ринки. Експорт з Ірану перевищив 1,5 мільйона барелів на день, що значно більше, ніж на початку президентства Байдена. Більшу частину цієї нафти закуповує Китай.
3. До того ж адміністрація Байдена намагається розширити доступ до ринку і санкційної нафти з Венесуели. Вони не ввели наново всі санкції, скасовані минулого року, хоча Венесуела не дотрималась угоди.
4. Деякі співробітники Міністерства фінансів США розчаровані тим, що США не вжили заходів проти мереж торгівлі нафтою, які перевозять російську та іранську нафту.

Прихильники цієї політики в адміністрації заявили, що ці кроки добре збалансовані, щоб утримувати ціни на низькому рівні, але створюють перешкоди механізму експорту нафти Росії та Ірану, тобто вони заробляють менше з кожного проданого бареля. Національна економічна рада США та інші чиновники адміністрації Байдена стурбовані тим, що більш широкі заходи призведуть до логістичних проблем на ринку нафти та посилять інфляцію. За словами аналітиків, зростання видобутку нафти в країнах, які потрапили під санкції, є однією з причин падіння цін на нафту зі своїх максимумів на початку 2024.

Крім обмежених санкцій, уряд США намагається забезпечити додатковий потік нафти з Іраку. Минулого місяця делегація Держдепу відвідала Північний Курдистан, щоб спробувати знову відкрити трубопровід, який з’єднує багату нафтою територію з Туреччиною. Політична суперечка між Туреччиною, Іраком і напівавтономним регіоном Курдистан заблокувала трубу з початку 2023 року. Сам трубопровід на 60% належить контрольованій Росією "Роснефть Ойл", і компанія отримує гроші, коли через нього проходить нафта. Наприкінці минулого року "Роснефть" відправила групу трейдерів до Курдистану з аналогічним завданням.

Від себе можу лише нагадати кілька важливих моментів.

Я багато разів писав, що більшість наших партнерів не зацікавлені в тому, щоб російські ресурси зникли з ринку. Бо це дуже болюче для світової економіки.

Саме через ціни на нафту і нафтопродукти Вашингтон попросив Україну припинити атакувати деякі російські НПЗ. Добре, що ми відмовилися виконувати це прохання.

Енергетична політика Байдена часто вступає у протиріччя з екологічною. Нафтогазова промисловість США зараз знаходиться на піку. Видобуток — понад 13 млн барелів на добу (рекорд за всі часи). Експорт різко зріс, як і прибутки. Але гравці нафтового ринку вбачають в екологічному порядку денному адміністрації загрозу для себе. Трамп використовує ситуацію у своїй політичній агітації.

Байдену важко дається лавіювання між важливим для багатьох його виборців екологічним порядком денним, необхідністю тримати прийнятні ціни на паливо й інтересами виборців в різних регіонах. У підсумку доводиться шукати зовнішні інструменти, які триматимуть ціни на нафту на прийнятному рівні.

Ідеального сценарію нам не підвезли. Тому маємо працювати з тим, що є.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело