/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2F62c2bcc36991fc1bc58fad2259564e49.jpg)
Рецензія на серіал «Темна матерія» / Dark Matter
26 червня на сервісі Apple TV+ завершився показ науково-фантастичного трилера «Темна матерія» з Джоелом Еджертоном та Дженніфер Коннеллі у головних ролях. Його сюжет заснований на однойменному романі американського письменника Блейка Крауча, який також виступив основним сценаристом і шоуранером проєкту. У рецензії нижче розповідаємо, чому ця наукова фантастика Apple TV+ про мультивсесвіт помітно краща за попередню та чим саме вона може зацікавити глядача.
Плюси:
захоплива подорож мультивсесвітом; гарний акторський склад; пристойне технічне виконання;
Мінуси:
нерівність темпу та певна затягнутість оповіді; кульмінація може розчарувати;
«Темна матерія» / Dark Matter
Жанр науково-фантастичний трилер
Шоуранер Блейк Крауч
У ролях Джоел Еджертон, Дженніфер Коннеллі, Алісе Брага, Джиммі Сімпсон, Дайо Океньї, Оакс Феглі
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Викладач фізики в університеті Чикаго Джейсон Дессен живе спокійним розміреним життям разом зі своєю коханою дружиною Даніеллою та сином-старшокласником Чарлі. Колись заради сім’ї він та Даніелла відмовились від амбіцій побудувати кар’єру своєї мрії, але нині вони виглядають цілком щасливим подружжям, більш-менш задоволеним власним життям.
Одного разу Джейсон неохоче йде на святкування з нагоди отримання його другом Раяном престижної наукової премії. Після посиденьок у барі герой було вже повертався додому, аж раптом на нього нападає незнайомець з пістолетом у руці та з маскою на обличчі, які зазвичай носять маніяки у кривавих слешерах. Цей дивний тип відвозить спантеличеного Джейсона у якесь закинуте приміщення, забирає в нього одяг та дає свій, а потім вводить йому невідому речовину. Коли нещасний прокидається, то виявляє, що тепер він — успішний вчений, у якого немає ані дружини, ані дітей.
Стримінговий сервіс Apple TV+ завзято продовжує занурювати глядачів у науково-фантастичні сюжети про принцип суперпозиції, кота Шредінгера, концепт мультивсесвіту та оце все. Ще свіжий у пам’яті серіал «Сузір’я», котрий не так давно вийшов з-під крила яблучної платформи, однак не виправдав глядацьких очікувань. У своїй подорожі паралельними всесвітами «Темна матерія» також проходить нерівно і часом виглядає щонайменше дивно. Але в цілому виявляється значно простішою для сприйняття і банально цікавішою історією, ніж сумнівний попередник з Нумі Рапас.
Запрягає Блейк Крауч досить важко: по-суті, перші два епізоди віддані на експозицію, і, прямо скажемо, знайомство з цим світом (а точніше світами) проходить без ентузіазму. Та якщо на цьому етапі вас долають думки про те, що це чергове «Сузір’я», краще гнати їх якнайдалі та спробувати дати проєкту другий шанс. Словом, серіал вимагає терплячості.
З третього-четвертого епізоду стає реально захопливо. Глядачі подорожують разом з персонажами різними світами (задля уникнення спойлерів промовчимо про те, хто саме та яким чином вони це здійснюють), і ти ніколи не знаєш, що чекає буквально за наступними дверима.
Своєю чергою мандрівка припускає знайомство з різноманітними химерними реальностями. Одна з них становить засипані попелом вулиці постапокаліптичного мегаполіса, що навіює думки про похмурий сетинг Silent Hill. Інша — безмежні сніги десь з «Післязавтра» Роланда Еммеріха. Ще одна нагадує безплідну пустку, як у тому Fallout, а в одному з діалогів є пряма згадка про «Шаленого Макса» з його жорстокими правилами виживання та бандами на байках. Не забувають герої завітати й в охоплений смертельним вірусом світ — до ходячих мерців справа поки не доходить, але алюзія на COVID-19 зчитується.
Місцевий принцип подорожі мультивсесвітом ґрунтується не лише на науковій-фантастиці, через що в певний момент у двері постукає психологічний трилер. Амбівалентна ж природа тутешнього світоустрою відчувається на багатьох рівнях. Один Джейсон колись у вирішальний момент обрав сім’ю, інший — науку, і для кожного це мало свої наслідки. Тонкою червоною ниткою крізь увесь сюжет проходить тема важливості вибору.
Так само як і потрапити тут можна в абсолютно протилежні світи, і все, знову ж таки, залежатиме від самої людини. Куди приведе дорога цього разу — до чергового апокаліпсису чи у сонячну утопію? Туди, де суцільне щастя, чи у безнадійний морок? Зрештою, який кіт фігуруватиме у кадрі — живий чи мертвий?
Хоча, і на цьому автори також зосереджують увагу, навіть в ідеалізованому світі, у якому ти завжди хотів опинитися, знайдуться свої складнощі, бо життя — воно таке — мінливе і непередбачуване. Чи варто згадувати про одвічні питання на кшталт «хто я?» чи «яке моє місце у цьому світі?», які тут теж прослідковуються і загалом постійно турбують людський розум.
Якщо ми вже згадали про певну внутрішню суперечливість, то відчувається вона і з цього боку екрана. Якісь моменти тішать спрагле до цікавої історії глядацьке око, інші здаються необов’язковими чи взагалі зайвими. Після затяжної експозиції сюжет починає стрімко розхитуватися, а у сьомому епізоді максимально розкривається саме драматургія; він про емоції. Ближче до кульмінації оповідь знову повертається до млявого, майже безподієвого темпу, і в цей момент невільно починаєш очікувати якоїсь каверзи у дусі Ш’ямалана. Але нічого подібного не відбувається, і це дещо розчаровує.
У підсумку констатуємо, що «Темна матерія» — вартісна жанрова річ, яка не сказати щоби дивує, але здатна захопити та тримати інтригу. Подорож проходить далеко не без шорсткостей і непотрібних зупинок, та принаймні припинити її на півдорозі бажання не виникає.
Висновок:
«Темна матерія» більше скидається на загадковий мультивсесвіт божевілля здорової людини, ніж безжальне божевілля у мультивсесвіті, коли відбуається все, завжди і водночас. Хоча, бува, трапляється всіляке.