Зірка німецького німого кіно Ксенія Десні: українка, яка повернулася зі столітнього забуття

Ще недавно ім'я Ксенії Десні знали, мабуть, лише історики кіно, та й то лише ті, хто спеціалізувався на німому кінематографі. Її життя критики та журналісти часто порівнюють із сюжетом захопливого роману чи кінофільму, де є злети й падіння, любов і зрада, світова слава та повне забуття.

Сьогодні – з відродженням інтересу до всього українського – відновлюється історична справедливість: через століття про Ксенію Десні почали згадувати не лише на її батьківщині, а й за кордоном. На сьомому фестивалі "Німі ночі", що пройшов у червні 2018 року в Києві та Одесі, було показано фільм Йоханнеса Гутера "Вежа мовчання", головну роль у якому зіграла Десні: подивившись картину, можна зрозуміти, чому Ксенію називають зіркою першої величини німецького німого кіно та однією із найкрасивіших акторок того часу.

Ранні акторські здібності

Щодо місця народження майбутньої зірки Ксенії Десні (уродженої Десницької) існують розбіжності: одні джерела називають Київ, інші – Остер, містечко на Чернігівщині, але у будь-якому випадку той факт, що за походженням вона є українкою, сумнівів не викликає. Ксенія з'явилася на світ 19 січня 1894 року, дитинство та юність вона провела в українській столиці. Дівчинка з ранніх років вирізнялася не лише ангельською зовнішністю, а й артистичними здібностями, вона була граційною та пластичною, тонко відчувала музику, тому найкраще їй вдавалися танці – її хореографічні здібності захоплювали батьків, які були не проти, щоб дочка зробила кар'єру акторки або танцівниці.

Під псевдонімом Дада

Корективи в її долю внесла любов – заради неї на початку 1910-х років вона поїхала до Берліна, щоб вийти заміж за мільйонера Джеймса Бродського, від якого в жовтні 1911 народила дочку Тамару. Сімейне життя не склалося – Бродський залишив дружину та доньку, щоб переїхати до США. Ксенія повернулася до Києва, з якого через кілька років разом із сім'єю втекла від жахів революції і громадянської війни, що прийшла за нею. Спочатку вони, як і багато хто тоді, перебралися на теплоході з Криму до Константинополя, де, згадавши свою любов до танців, щоб заробити на життя собі та рідним, танцювала у місцевих вар'єте. У 1920-х роках Десні із сім'єю переїхала до Берліна, де продовжила кар'єру танцівниці вар'єте, домігшись на сцені грандіозного успіху. Публіка завалювала її квітами та спеціально ходила на виступи Дади – такий сценічний псевдонім узяла собі Ксенія.

Дебют у кіно

У вар'єте Десні побачив Йоханнес Гутер – такий самий емігрант, як і вона, який приїхав до Європи з Риги. Берлін на той час був величезним кіномайданчиком, де у великій кількості знімалися фільми. Було б дивно, якби на таку красуню як Ксенія, яка має до того ж унікальні хореографічні та неабиякі акторські дані, не звернули уваги. До того ж у моді були сюжети із життя знаті Російської імперії, які із задоволенням дивилися емігранти, які приїхали звідти. Вони відчували ностальгію за життям, яке втратили через революційні події, тому фільми з подібними сюжетами мали великий успіх, а Десні, яка сама втекла до Європи з царської Росії, у такій екранній атмосфері була дуже органічною. Ксенія дебютувала в кіно епізодом у фільмі "Сапфо", а вже менш як через рік у картині Гутера "Поклик долі" Ксенія зіграла свою першу головну роль. Найзнаменитішим фільмом Десні вважається "Чорна пантера" – екранізація п'єси іншого знаменитого українця, революціонера, громадського діяча, письменника та драматурга Володимира Винниченка "Чорна Пантера та Білий Ведмідь".

Творчий союз із Гутером

Творчий союз акторки з Гутером виявився надзвичайно успішним. У 1924 році вони підписали контракт з однією з найбільших кіностудій Німеччини UFA, на якій Гутер зняв одну з найуспішніших своїх картин – трилер "Вежа мовчання" з Десні у головній ролі. Сама ж Ксенія зіграла більш ніж у двадцяти фільмах, серед яких публіка високо оцінила такі стрічки як "Принцеса Суварина", "Інша", "Придбана наречена", "Вільгельм Телль", "Ейн Вальцертраум", "Мрія про вальс" – фільм був знято за мотивами оперети Оскара Штрауса. І в ньому Ксенії довелося багато танцювати – ось коли дуже доречними стали її хореографічні навички.

Особливим у списку її робіт є фільм "Стрибок у життя", в якому Десні зіграла циркову акробатку – у цій ролі акторці довелося продемонструвати всі її танцювальні та спортивні здібності. Найурожайнішими в кар'єрному сенсі видалися 1926-27 роки: у цей час вийшла більша частина картин, що становлять її фільмографію, а партнерами Ксенії були зірки першої величини німого кіно: Ольга Чехова, Рудольф Кляйн-Рогге, Гаррі Лідтке, Віллі Фріч, Людвіг Бергер, Мак Хансен. У її фільмі "Стрибок у життя" у масовці зіграла майбутня зірка кіно Марлен Дітріх.

Кар'єру вбив звук

У 1929 році після появи перших звукових фільмів Ксенія Десні, зігравши тільки в одному з них – детективі "Кримінальний комісар Ейк", – назавжди пішла з кінематографа. Звук у кіно "прийшов" не сам по собі – він зажадав нової естетики та більшої природності: не такої як у німому кіно навмисної та форсованої акторської гри, менш виражених емоцій, стриманої пластики й тонкого володіння голосом – акторка, яка не знала, що можна грати не так, як у німому кіно, у нові рамки не вписалася. Можна сказати, що її кар'єру, яка була на піку, вбив звук.

Мати й дочка

Про подальшу долю зірки німого кіно Ксенії Десні відомо небагато. Вона не викладала акторську майстерність студентам, не брала участі в телевізійних шоу, не залишила книгу мемуарів, хоча їй було що розповісти про своє життя, роботу й людей, яких їй довелося зустрічати. 1931 року Ксенія оселилася в Лондоні – разом зі своєю дочкою, зіркою англійського театру та кіно 30–40-х років ХХ століття Тамарою Десні. Далі енциклопедії повідомляють уже про життя і творчий шлях Тамари, яка дебютувала на сцені лондонського Колізею, щойно їй виповнилося двадцять років. Успадкувавши від матері хореографічні дані та володіючи прекрасним вокалом, вона зіграла у мюзиклі "Готель "Білий кінь". У кіно Тамара почала зніматися ще за життя в Німеччині, а переїхавши до Лондона, привернула до себе увагу британських кінорежисерів. Загалом у її фільмографії близько двох десятків фільмів, серед яких "Полум'я над Англією" та "Донощик". За словами самої акторки, величезний – навіть визначальний – вплив на її акторську кар'єру мала мати.

Ксенія Десні пішла з життя у Франції – розташованому на Лазурному березі містечку Рокфор-ле-Пін, де мешкала разом із дочкою та її четвертим чоловіком, будівельником Альбером Лаваньє. Точна дата її смерті невідома: за одними джерелами це сталося 1954 року, за іншими – 1962-го.