Для Байдена ще не все втрачено

Байден на даний момент програє не лише свої президентські вибори, а створює проблеми партії на виборах сенаторів, губернаторів та членів Палати представників.

Якщо вибори в США відбулись би у найближчий вівторок, на них переможе Трамп. Тут не в загальних опитуваннях справа, бо вони лише вимиріють загальну суспільну температуру, а в 7 "хитких штатах", які будуть повністю визначати фінальну картину виборців. Так-от, на даний момент Трамп лідирує в 5 із 7 цих хитких штатів.

Отже, ключова боротьба буде йти за такі штати, як Арізона (11 виборників), Джорджия (16), Мічіган (15), Невада (6), Північна Кароліна (16), Пенсільванія (19), Вісконсін (10). Саме вони визначать, хто посяде посаду Президента США.

Байден на даний момент програє не лише свої президентські вибори, а створює проблеми партії на виборах сенаторів, губернаторів та членів Палати представників, які пройдуть також у цьому листопаді. Тому такий вселенський гул серед партійного істеблішменту та їх аналітичного пулу.

Але для Байдена ще не все втрачено. Загальна паніка в середовищі демів теоретично може спрацювати в "плюс" Байдену, адже після дебатів для виборців Байдена очевидним і надзвичайно травмуючим фактом стає перемога Трампа, що "заводить" їх на повну та мобілізує на електоральну активність.

Виборець буде схильний думати приблизно так: "Так, Байден старий і немічний, але перемога Трампа - це жах і катастрофа і після дебатів вона стала більш реальною, треба щось робити!" Демократи своїм криком розбудили електорат і ще можуть погратися з нагнітанням страхів. Але все-таки це не вирішує проблему сприйняття віку Байдена.

Чи можна замінити Байдена як переможця праймеріз і номінанта із 90% делегатів на з'їзді демів19 серпня?

Правила демів роблять практично неможливим заміну номінанта без його згоди. Механізма заміни Байдена усупереч його волі не існує. Ну або більшість делегатів з'їзду якимось дивом змінить свою думку і проігнорують обов'язок підтримати Байдена під час висунення, але це нереально через правила.

Статут партії передбачає деякі положення на випадок, якщо номінант виявиться недієздатним, помер чи вирішить сам відмовитись. У випадку, якщо Байден таки відмовиться балотуватись – скликаються спеціальні збори всього Національного комітету партії (біля 500 членів), які і визначають нову кандидатуру президента. Потім їх затверджує з’їзд.

Впевнений, що, не зважаючи на впевнену публічну браваду Байдена та його активне відбиття внутрішніх атак у своєму партійному середовищі, чинний Президент та його родина варіант відмови таки мають як запасний. Байден може зіграти в державницьку гру "так буде корисно для країни".

Проте, найбільш технологічно вдале рішення штабу демократів було б замінити не Байдена (якщо зараз це вже суттєва особистісна, політична та організаційна проблема), а номінанта на віце-президента, який сприймався б як можливий майбутній президент-замінник у випадку, якщо Байден відійде від справ через стан здоров'я або смерть.

Виборець-демократ, дивлячись на фізичний стан свого партійного кандидата, робить абсолютно раціональний висновок: "А що буде з країною, коли Байден раптом помре через вік?"

Перспектива приведення у майбутньому до президентської присяги доволі сервільної та слабкої Камали Гарріс, не мобілізує електорат демів від слова "зовсім". Тут потрібна інша кандидатура - більш сільна та молодша.

Трамп виглядав на дебатах неперевершено чудово і тримав себе в руках. Облиште його зловживаннями фейками, це цікаво лише інтелектуалам-демократам та журналістам, які цінують інформаційну цнотливість понад усе. Електоральна психологія обертається навколо інших закономірностей. Виборець вимагає фейків і Трамп їх дарує їм.

Байден свідомо провокував його образами в чисто трампівському стилі ("лузер", "невдаха", "дворовий кіт", "засуджений злочинець"). Навіщо? Викликати емоційний вибух у Трампа, щоб показати його іманентну неврівноваженість та нереспектабельність перед тими виборцями, які коливаються чи ще не визначились. Заблокувати перспективу електорального розширення для Трампа.

Завданням Трампа було показати себе перед незалежними виборцями стабільним, нормальним, адекватним президентом, якому можна знову довірити вищу представницьку посаду. З деяким скрипом, але Трамп, ймовірніше за все, цього досяг.

Джерело