Чи вистачить Європі людей для війни, якщо Росія вирішить напасти: прогноз Foreign Policy

Одними з перших, хто може потенційно відчути російське вторгнення, можуть стати такі країни як Фінляндія, Польща, а також країни Балтії. Адже саме ці держави стикаються з постійними погрозами з боку Кремля.

Чи вистачить Європі людей на боротьбу з Росією

Журналіст Якуб Ґригієл, який написав цей матеріал, зазначив, що 80% фінів, опитаних у 2022 році, заявили, що вони готові захищати свою країну. Того ж року Варшавський інститут підприємництва виявив, що 66% поляків готові стати на захист своєї нації, і багато хто зараз добровільно йде на базову підготовку. Жителі інших народів від Балтійського до Чорного моря висловлюють таку ж рішучість захистити свої землі та співгромадян від російського нападу.

Воля є, а чи є спосіб? Залишається невизначеним, чи вистачить солдатів для боротьби з путінськими силами. Прифронтові країни Європи можуть мати набагато більшу проблему з набором персоналу, ніж те, з чим зараз стикається Україна – проблема, яка виходить за межі і без того похмурих демографічних тенденцій у цих державах, населення яких за останні десятиліття скоротило мільйони людей,
– мовиться у матеріалі.

У виданні зауважили, що російське повномасштабне вторгнення в Україну ясно показало, що технології не можуть замінити солдатів у великій сухопутній війні. Адже люди потрібні для екіпажів танків і окопів, переміщення та обслуговування артилерії, керування літаками та безпілотниками, а також для зайняття й утримання території.

"Україна, наприклад, потребує тисячі нових солдатів щомісяця, щоб провести ротацію сил, компенсувати втрати та запобігти подальшому просуванню Росії. Імовірно, знадобиться ще більше (поряд із регулярними постачаннями боєприпасів із Заходу), щоб Київ повернувся в наступ і витіснив сили Москви з окупованих частин України", – написав автор.

Водночас коментуючи дані соціологів, у Foreign Policy підкреслили, що багато громадян країн Східної Європи можуть покинути свої країни, коли перспектива війни стане реальною. А їхня міграція на захід буде набагато простішою, ніж це могло б бути, коли ці країни ще не були членами Європейського Союзу. Водночас існує попит з боку Західної Європи, яка стикається з дефіцитом населення і потребою в робочій силі.

В останні роки багато жителів Центральної Європи також придбали друге місце проживання за кордоном. Поляки, наприклад, рекордно багато купують нерухомість в Іспанії. Якщо їхнє зростання добробуту та бажання диверсифікувати свої заощадження є однією з причин, то занепокоєння щодо майбутнього після повернення російської агресії, ймовірно, є іншою. Зрештою, в Іспанії вони були б у безпеці від помилкових ракет і артилерійських дуелей,
– мовиться у статті.

Яка ситуація у країни ЄС з набором військових

Якуб Ґригієл також зазначив, що наразі багато країн Заходу стикаються з проблемами набору військових. Просто не вистачає людей, готових служити і воювати в разі потреби.

"Зараз Польща планує навчати громадян України призовного віку, які проживають на її території, для можливої ​​служби в Україні. Але це також створило б прецедент для створення іноземних бойових сил на території Польщі, за якими інші держави могли б піти як спосіб поповнити свої демографічно скорочені сили", – пише автор.

Він також зазначив, що прифронтові країни ЄС, якщо їх атакуватиме Росія, можуть зіткнутися з нестачею солдатів, значно більшою, ніж Україна. Адже важко мати націю під зброєю, якщо основна частина нації може легко мігрувати.

Звичайно, постраждалі країни завжди можуть запровадити прикордонний контроль, щоб утримати новобранців від втечі, що дозволяє навіть законодавство ЄС. Але якщо не буде чіткого та детального плану, на запровадження такого роду контролю знадобляться дні, якщо не тижні, і вони, швидше за все, зустрінуть обурення в Брюсселі та столицях Західної Європи,
– сказано у матеріалі.

Оскільки Росія, яка веде війну, просувається на захід, європейським країнам на лінії фронту потрібно планувати, як утримати свій народ.

Тобто, як зазначили у виданні, одним із завдань передових країн Європи є підтримка живого патріотизму. Без культивування цього почуття патріотизму та обов’язку прифронтові держави Європи можуть зіткнутися з нестачею солдатів, на яку вони не розраховували.