"Русофобка", которой доверилась Европа: чего ждать от Каи Каллас во главе дипломатии ЕС

Важко уявити більш антиросійського і, що ще важливіше, проукраїнського кандидата на посаду високого представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки, аніж прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас.

І саме вона – за умови підтримки від Європарламенту – замінить на цій посаді іспанця Жозепа Борреля.

На Заході її називають "новою Залізною леді", вдома – "принцесою війни" – за безкомпромісну позицію у ставленні до Росії і підтримці України.

Її ім’я звучало серед претендентів на посаду нового генсека НАТО.

Їй не просто заборонений в’їзд до Росії, чим можуть похвалитися більшість притомних політиків ЄС, –.

вона є першою главою уряду, кого Москва офіційно оголосила в розшук.

А ще Кая Каллас – перша представниця Східної Європи і так званого "нового ЄС", яка очолюватиме його дипломатію.

І сама лише новина про це викликала виверження отрути в Кремлі, де їй пригадали "оскаженілу русофобію" і стали нарікати на відсутність очікувань на покращення взаємин.

Хто ж вона – політикиня з маленької балтійської країни, чий голос на Заході став настільки вагомим?.

Від батька до доньки.

"Для кожного, хто жив під радянською окупацією, репортажі з України відтворюють сцени, які, як ми думали, більше ніколи не побачимо.

Моя сім'я знає, що це таке.

Моя мама була лише шестимісячною дитиною, коли в 1949 році радянська влада депортувала її разом з матір'ю та бабусею до Сибіру.

Мій дідусь потрапив до сибірського табору.

Їм пощастило вижити і повернутися до Естонії, але багатьом не вдалося.

Сьогодні Кремль відроджує методи відвертого варварства", – так у березні 2022 року Кая Каллас у колонці для New York Times описувала історію своєї родини.

А разом із тим – які асоціації викликають у неї нові воєнні злочини РФ.

Кая Каллас народилася в Таллінні 18 червня 1977 року.

Її батько Сійм Каллас відігравав центральну роль у русі за незалежність Естонії і був президентом центрального банку країни.

Також Сійм Каллас був прем'єр-міністром Естонії з 2002 по 2003 рік, а з 2004 по 2014 рік – єврокомісаром.

Прадід Каллас по батьковій лінії, адвокат Едуард Алвер, був командувачем Естонської оборонної ліги під час Війни за незалежність Естонії, а також очолював естонську поліцію та Службу внутрішньої безпеки.

Під час радянської окупації, у 1949 році, мама Каллас, Крісті, якій на той час було шість місяців, разом з матір'ю та бабусею була депортована до Сибіру.

Їм дозволили повернутися до Естонії лише через десять років.

Відомість батька Каї Каллас не лише привернула до неї значну увагу громадськості у ранні роки життя, але й означала політизоване дитинство.

Каллас пам'ятає, як 20 серпня 1991 року, після проголошення незалежності Естонії, до країни увійшли радянські танки.

Себе ж вона називає представницею щасливого покоління.

"Ми жили у в'язниці, без свободи, без вибору, без нічого.

А в 1991 році, коли я була тінейджеркою, ми отримали нашу незалежність і свободу назад", – розповідала політикиня в інтерв'ю The New Statesman.

Коли у 33 роки Каллас, юристка за освітою, вирішила піти в політику і через рік була обрана до естонського парламенту, преса коментувала, що вона, швидше за все, ніколи не зможе зайняти місце свого батька.

У 2014 році, у рік анексії Криму і початку російсько-української війни, Каю Каллас обрали до Європейського парламенту від ліберальної Партії реформ (засновником якої був її батько).

Там вона швидко стала провідним європейським експертом з питань нових цифрових технологій та регулювання, а також відносин між ЄС та Україною.

Каллас повернулася до Таллінна у квітні 2018 року, після того як виграла в гонці за керівництво Партією реформ, і стала першою в історії Естонії жінкою-прем'єром у січні 2021 року, очоливши коаліцію з лівоцентристською Центристською партією.

Прем'єр у російському розшуку.

І вже невдовзі Каллас звільнила усіх міністрів Центристської партії після того, як та стала на бік опозиції і проголосувала проти законопроєкту про дошкільну освіту, який зробив би викладання естонської мови обов'язковим у дошкільних закладах.

Після цього вона символічно подала у відставку, щоб сформувати нову коаліцію з Соціал-демократичною партією та партією "Вітчизна".

Нова коаліція дала можливості провести зміни, які викликали ненависть у Москві.

Насамперед йдеться про демонтаж численних пам'ятників часів радянської окупації.

"Мій уряд вирішив прибрати радянські пам'ятники з громадських місць по всій Естонії.

Як символи репресій та радянської окупації вони стали джерелом зростання соціальної напруги – у цей час ми маємо звести до мінімуму ризики для громадського порядку", – пояснювала своє рішення Кая Каллас.

Найбільш скандальним цей демонтаж був у Нарві – місті на кордоні з РФ із російськомовною більшістю.

Саме за це у Росії оголосили її у розшук, звинувативши у "нарузі над історичною пам'яттю".

Каллас стала першою главою уряду, яку російська влада внесла до реєстру осіб, які розшукуються МВС РФ за кримінальними звинуваченнями.

"Кремль сподівається, що цей крок допоможе змусити замовкнути мене та інших – але цього не станеться.

Навпаки, я продовжу рішуче підтримувати Україну.

Я продовжуватиму виступати за посилення оборони Європи", – прокоментувала рішення російського "суду" Каллас.

Саме з цього часу у голови уряду Естонії з'явилася репутації людини, "яка їсть росіян на сніданок".

А навесні 2023 року Партія реформ тріумфально виграла вибори, збільшивши своє представництво у порівнянні з попереднім складом парламенту, і Кая Каллас втретє стала прем'єр-міністеркою.

Її уряд ухвалив законопроєкт про легалізацію одностатевих шлюбів та усиновлення, що зробило Естонію першою країною Балтії та країною, раніше окупованою Радянським Союзом, яка легалізувала одностатеві шлюби.

Не менш важливим рішенням став дозвіл – першим у ЄС – використовувати заморожені активи росіян для компенсації збитків України.

Фото з facebook-сторінки Каї Каллас.

Час на зміни.

Та все не все йшло гладко у внутрішній політиці Естонії, і популярність прем'єрки зазнала відчутного удару наприкінці літа минулого року після скандалу з її чоловіком Арво Халліком.

Естонські ЗМІ тоді з'ясували, що транспортна компанія Stark Logistics, яка частково належить Халліку, продовжувала здійснювати вантажоперевезення в Росію під час війни в Україні.

Прем’єрка назвала суперечки навколо ймовірних зв'язків бізнесу її чоловіка з РФ "полюванням на відьом" з боку політичних опонентів, і зрештою, після численних пояснень і виправдань у парламенті, відмовилася іти у відставку, хоча, згідно з опитуваннями, громадськість цього від неї і очікувала.

Втім, станом на весну 2024 року Партії реформ під керівництвом Каллас вже недостатньо було робити основну ставку на загрозу Росії і збирати дивіденди у вигляді голосів.

"Роки, коли можна було постійно дарувати естонцям нові успіхи, такі як вступ до ЄС або членство в НАТО, минули", – каже політолог Тоніс Саартс з Талліннського університету.

За його словами, уявлення естонців про себе як про країну, що розвивається, розвіялося, і в той же час кількість людей, які страждають від інфляції та зростання цін на енергоносії, зросла.

Своєрідним іспитом стали вибори до Європарламенту на початку червня, на яких Партія реформ Каллас прийшла лише третьою.

І хоча партія все одно показала високий результат, вона втратила одного євродепутата.

На початок червня припала і внутрішня дискусія з приводу видатків на оборону, під час якої прем’єрка виступила проти виділення 1,6 млрд євро на боєприпаси, оскільки це означало б збільшення податків у часи, коли Естонія має зосередитися на скороченні дефіциту держбюджету...

Словом, крісло прем’єра під Каллас захиталося.

Саме тому перехід на престижну європейську посаду для неї виглядав чи не найкращим варіантом.

Тим паче якщо врахувати, що саме зовнішньополітична діяльність досі вдавалася Каллас якнайкраще.

Лідерство у підтримці України.

Коли Путін почав нарощувати свої війська на кордонах України у 2021 році, багато великих європейських держав зайняли вичікувальну позицію.

На відміну від них, уряд Каллас надіслав летальну зброю Києву ще до вторгнення, менш ніж через рік після того, як вона вступила на посаду.

Мало того, коли Німеччина відмовилась схвалити передачу Україні гаубиць, Таллінн вирішив передати зброю американського виробництва – "Джавеліни".

Тоді, в останні тижні перед вторгненням, коли Київ один за одним залишали іноземні посольства, така підтримка виглядала особливо цінною.

"Проблеми наших сусідів сьогодні – це наші проблеми завтра.

Тому, якщо будинок вашого сусіда у вогні, краще загасити пожежу там, ніж чекати, поки вогонь дійде до вашого будинку", – говорила Каллас.

І історію своєї родини вона розповідала неодноразово на загал, щоб підкреслити думку: мир не завжди означає спокій.

"Коли закінчилася Друга світова війна, Західна Європа почала відбудовувати свої країни.

Але для нас, у Східній Європі, сталінізм продовжувався.

Депортації, гноблення, вбивства і втрати", – каже прем'єрка Естонії.

Саме тому вона не втомлюється пояснювати тим, хто вимагає від України якнайшвидше домовитися про мир з Росією, як це – коли насильство триває навіть після того, як перестають падати бомби.

Каллас вимагає притягнення Владіміра Путіна до відповідальності як воєнного злочинця і підтримує ідею Спеціального трибуналу, на якому Росію судили б за її агресію проти України.

Вона наполягає на тому, що Україна повинна перемогти у війні і що тільки українці можуть визначити, коли ця перемога буде досягнута.

І вона робить усе можливе, щоб засоби масової інформації продовжували зосереджувати увагу на війні.

Про її відданість підтримці України свідчить і той факт, що Естонія стала лідером у наданні Україні зброї – принаймні у співвідношенні обсягів цієї допомоги до ВВП країни.

Зокрема, Естонія віддала Україні всі гаубиці, що мала сама.

Також країна зобов’язалася протягом 2024-27 років виділяти на військову підтримку Києва 0,25% свого ВВП та ще й заохотила до цього інші країни.

Логіка такої підтримки має просте пояснення.

Якщо Росія може виправдати свій напад на Україну, стверджуючи, що вона "звільняє" країну, то що заважає Москві застосувати таку ж логіку до Естонії?.

Втім, Каллас також говорить про майбутнє – майбутнє, яке Естонія вже зробила реальністю, і яке вона хотіла б бачити поширеним і на Україну.

"Мій батько готував членство Естонії в ЄС.

І через одне покоління я є частиною цього ЄС, і я готую можливих наступних кандидатів на членство", – стверджує Каллас.

* * * * *.

Вибір Каї Каллас на посаду голови європейської дипломатії свідчить про чітке розуміння Євросоюзом того, що стратегічно Росія є загрозою надовго, а також про те, що Україна, тепер у статусі кандидата на вступ з відкритими переговорами, – надовго у пріоритетах спільноти.

В той же час на посаді високого представника ЄС Каллас доведеться бути дещо стриманішою у своїх заявах щодо Росії, ніж вона була на посаді прем'єр-міністра Естонії.

Саме зосередженість на регіоні Східної Європи була серед застережень стосовно Каллас як голови дипломатії ЄС, наприклад, у прем'єрки Італії Джорджії Мелоні, яка натомість хотіла б бачити сильніший фокус на вирішенні проблем міграції.

На посаді високого представника Каллас доведеться представляти передусім ЄС і його спільну політику.

Їй доведеться зосередитися на досягненні консенсусу.

В тому числі і з Угорщиною, з якою в естонської влади в останні роки теж було кілька дипломатичних сутичок.

Це може стати викликом для Каллас.

Адже їй потрібно бути яскравим лідером зовнішньої політики ЄС, чого багато хто від неї очікує, і водночас – не бути надто радикальною в очах окремих країн-членів.

Авторка: Іванна Костіна,.

журналістка "Європейської правди".