У Південній Кореї набули популярності "фабрики щастя", де батьки закриваються в "одиночних камерах" і проводять час без дітей

У Південній Кореї проводиться унікальна освітня програма, так звана "фабрика щастя". Батьки зачиняються в "одиночних камерах", щоб краще зрозуміти своїх дітей-відлюдників та налагодити із ними спілкування. 

Адже за дослідженнями науковців, понад 540 тисяч молодих людей у Південній Кореї відмежовуються від суспільства, весь час сидять у своїх кімнатах і називають себе "соціальними самітниками". Тож уряд країни та різноманітні організації шукають вихід із цієї тривожної ситуації, пише BBC.

Освітню програму для батьків розробили дві громадські організації – Корейська молодіжна фундація та Відновлювальний центр блакитного кита. Керівники цього проєкту сподіваються, що перебування в ізоляції допоможе батькам краще зрозуміти дітей.

Ще у 1990-х роках в Японії виник термін хікікоморі. Ним назвали явище соціального самітництва серед дорослих та молоді. З роками відлюдництво серед молоді поширилось по всьому світі.

У 2023 році міністерство охорони здоров'я Південної Кореї провело опитування 15 тисяч осіб у віці від 19 до 34 років. І понад 5% із них заявили, що добровільно ізолювали себе від суспільства. Якщо результати дослідження транспонувати на все населення Південної Кореї, то соціальними самітниками можна назвати понад 540 тисяч людей.

Як виглядає "одиночна камера"?

Батьків одягають у блакитні роби та на три дні замикають у маленькій кімнаті з голими стінами. Жодних гаджетів брати із собою у "одиночку" не дозволено. Єдине, що зв'язує крихітну кімнату із зовнішнім світом – це невеликий отвір у дверях для їжі.

Розробники програми наголошують, що вона є добровільною і батьки не є ув'язнені, вони лише є відвідувачами центру, де можуть отримати "досвід ув'язнення".

Програма дає позитивні результати

Більшість із батьків, які зголосились взяти участь у цьому освітньому проєкті мають дитину, яка повністю ізолювалася від суспільства. І вони прагнуть відчути на собі, як то бути відрізаним від світу.

Син Джин Янг-Хо не виходить зі своєї спальні вже три роки. Стривожена мати розповіла, що її малюк ріс талановитим хлопцем. Джин та її чоловік мали великі сподівання щодо сина. Проте хлопець часто хворів. В нього виникли проблеми з харчовими звичками, тож часто пропускав заняття в школі. Йому було важко підтримувати дружбу з іншими дітьми.

Джин Янг-Хо каже, коли син пішов до університету, здавалося, що справи налагодилися. Але одного дня він знову закрився в собі й у буквальному сенсі закрився в кімнаті. Він перестав митись і майже не їв. Це розривало серце матері. Тому вона прийшла у центр, який ту ще називають "фабрикою щастя", за допомогою. 

Відтоді, як Джин спробувала провести час в ізоляції, вона почала розуміти "емоційну тюрму" свого 24-річного сина краще. "Я все думала, що я зробила не так. Дуже боляче про це думати. Але з того часу, як я почала міркувати на самоті, дещо прояснилося", – розповіла 50-річна жінка. 

Джин прочитала записки інших молодих людей, які ізолювалися від світу. "Читання цих нотаток змусило мене зрозуміти, що син захищає себе мовчанням, бо його ніхто не розуміє", – підсумувала вона.

На питання, що Джин Янг-Хо скаже своєму синові, якщо він вийде з ізоляції, жінка не стримує емоцій. "Ти пройшов багато через що. Це було важко, чи не так? Я наглядатиму за тобою", – відповідає вона зі сльозами на очах.

А ось Парк Кхан-Сіл прийшла у центр заради свого 26-річного сина, який спершу втікав з дому, а потім різко припинив усі контакти із зовнішнім світом. І сидить у своїй кімнаті уже сім років.

Пані Парк водила його і до лікарів, і до психотерапевтів. Але її син відмовляється пити ліки, які йому виписали лікарі, і постійно грає у відеоігри.

Занепокоєна мати ще не знайшла порозуміння із сином, але відтоді, як вона почала відвідувати програму з ізоляції, то почала краще розуміти його почуття. "Я зрозуміла, що важливо просто приймати мою дитину – без того, щоб намагатися всунути його в якісь лекала", – каже вона.

Батьки, які вирішили звернутися по допомогу до "фабрики щастя" все ще з нетерпінням чекають, коли їхні діти повернуться до нормального життя.

Чому молодь замикається у собі

На думку міністерства охорони здоров'я Південної Кореї, є кілька факторів, які змушують молодих людей ізолювати себе від життя. Згідно з опитуванням, найпоширенішими причинами цього є:

складності із пошуком роботи (24,1%),

труднощі у міжособистісному спілкуванні (23,5%),

проблеми в родині (12,4%),

проблеми зі здоров'ям (12,4%).

Професор Джонг Го-Вун, який викладає соціологію в університеті, каже, що запрограмованість корейського суспільства на те, що певні життєві кроки та досягнення мають бути зроблені у певному віці, посилює тривожність серед молоді, особливо в часи економічного спаду і безробіття. Багато батьків сприймають невдачі дітей як недоліки виховання, а це породжує почуття провини.

Самотність веде до самогубства

Південна Корея має один із найвищих рівнів самогубств у світі. Минулого року уряд країни склад п'ятирічний план боротьби із цією страшною статистикою.

Для корейців у віці 20-34 років запроваджені безкоштовні обстеження із психічного здоров'я, які можна проходити що два роки.

За словами директорки Відновлювального центру блакитного кита Кім Ок-Ран, проблема ізоляції дітей є родинною проблемою, бо багато батьків, які відвертаються від дітей-самітників, врешті також опиняються відрізаними від суспільства. Адже бояться осуду сусідів чи знайомих. 

Тож розробники освітнього проєкту наголошують, що знищити стіну самотності потрібно терпінням, розумінням і правильно підібраними словами всіх членів сім'ї. 

Раніше OBOZ.UA писав, що експертка з Гарварду назвала головну причину, яка руйнує впевненість дітей.

Також OBOZ.UA наголошував, що різне ставлення до дітей може зіпсувати їм життя.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!