Коваленко: російські розвідувальні БПЛА розліталися у тиловій зоні України. Як з ними боротися

Останні тижні червня та перші дні липня відзначились регулярними ракетними ударами російських окупаційних військ по аеродромах та логістиці Сил оборони України у тиловій зоні нашої країни. У більшості випадків атаки супроводжувалися присутністю поблизу того чи іншого об'єкта розвідувальних БПЛА ворога. Як бачимо, сьогодні ця компонента стала справжньою проблемою не лише для передової, а й для тилу.

Як таке стало можливим і як боротися з розвіддронами ворога у нашому небі – у матеріалі спільного проекту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Що відомо про російські розвіддрони

Російські окупанти використовують безпілотники для об'єктивного контролю та ведення розвідки у глибині тилової зони в Україні. Найчастіше для цього ворог застосовує БПЛА Орлан-10. Його характеристики дозволяють оперувати на висотах від 5 до 6 кілометрів, а також здійснювати керований політ на відстанях у межах 120 км та автономний – до 600 км.

Найцікавіше в Орлані-10 це його комплектація – начиння. Так, на цьому безпілотнику японський двигун SAITO, стартер-генератор PTN78020 від американської Texas Instruments Incorporated, датчики тиску від Freescale Semiconductor, компас HMC6352 від Honeywell, передавач RF3110 від німецької Municom, ресивер DP1205-C915 також від німецької AnyLink. Модуль передачі телеметрії – американський ATxmega256A3 від Microchip, франко-італійський польотний контролер від STMicroelectronics, а приймач ГЛОНАСС/GPS/QZSS від швейцарської компанії u-blox – LEA-6N.

Як бачимо, Орлан-10 на 90% складається із іноземних комплектуючих.

Крім цього безпілотника російські окупанти також застосовують ZALA, SuperCam, набагато рідше Картограф та інші. Усі вони мають приблизно однакові характеристики, а саме: висоту польоту не більше 5 км, дальність 100 – 200 км. Тому кожному окремо увагу приділяти не стану. Також практично всі збираються із іноземних комплектуючих.

Методи протидії

Тепер найголовніше – як протистояти розвідувальній діяльності російських БПЛА у тиловій зоні України і чому у нас це не виходить? І відповісти на це актуальне питання я постараюся через опис способів протидії.

Системи ППО

По таких малогабаритних об'єктах, як розвідувальні БПЛА Орлан-10, працюють системи протиповітряної оборони ближнього та середнього радіусу.

Хтось може запитати: а чому ви відразу почали з них, а не з дешевшого способу протидії – мобільних груп перехоплення (МГП), які давно підтвердили свою високу ефективність у боротьбі з Shahed-136?

Це пов'язано з тим, що мобільні групи хороші проти "шахедів", що летять на висотах в межах 1-1,5 км, тоді як висота 5 км недоступна не тільки для великокаліберного кулемета, але навіть для деяких типів ПЗРК. Тому ефективність МГП проти розвідувальних безпілотників типу Орлан-10 критично знижується.

Що стосується ППО малого та середнього радіусів дії, то у нас їхній критичний дефіцит. І це проблема для України.

У той час, як з усіх майданчиків та на всіх рівнях говорять про ЗРК Patriot та SAMP/T, ніхто не згадує комплекси малого та середнього радіусу дії. Коли ви востаннє чули заклик про передачу Україні ЗРК Crotal чи Alvis Stormer? Хто на офіційному рівні звертався до наших партнерів із проханням про передачу зі складів знятих з експлуатації ЗРК Roland чи MIM-72A/M48 Chaparral?

У свою чергу, за час повномасштабної війни у нас не лише зменшилася кількість радянських зразків ЗРК, а й ракет до них… Не від хорошого життя на ЗРУ "Куб" та ЗРК "Бук" стали інтегрувати ракети RIM-7 Sea Sparrow, а ЗРК "Оса" замість стандартної ЗУР 9М33М3 отримала ракети класу "повітря-повітря" Р-73.

Систем ППО малого та середнього радіусу дії, здатних закрити наш повітряний простір від малогабаритних повітряних об'єктів, критично не вистачає. І це дуже велика проблема, оскільки саме вона повністю нівелює позитивний ефект від отримання Україною ЗРК Patriot та SAMP/T та подальшим їх розміщенням, наприклад, у Дніпрі, Запоріжжі, Харкові чи Одесі… Хоча з Одесою не все так однозначно.

Легка авіація

У квітні цього року з'явилися перші фото та відео того, як над Одесою збивають Орлан-10 за допомогою легкого поршневого літака Як-52. Насправді оперування даної авіації над Одесою та областю обчислюється не цими кількома місяцями, у нього куди довша історія, але про неї до певного часу знали тільки ті, хто вмів тримати язик за зубами.

Тим часом саме легкі літаки, поршневі та турбогвинтові можуть стати високоефективним засобом протидії російським БПЛА.

У далекому 2019 році я ратував за придбання Повітряними силами ЗСУ турбогвинтових штурмовиків Embraer EMB-314 Super Tucano. Тоді я зустрів колосальний хейт від "експертів", які називали Super Tucano кукурудниками епохи Другої світової війни і мріяли тоді винищувачами F-16, а деякі, особливо упороті, навіть F-35!

І якби у 2019-му Україна почала закуповувати Super Tucano, у нас би було згодом набагато менше проблем із Shahed-136, а сьогодні – і з розвідувальними БПЛА.

Що ж до наявних можливостей зазначу, що аналоги оперування легких поршневих літаків Як-52 не всім містам однаково корисно. Наприклад, у Харкові такий літак стане ціллю або російської авіації, або засобів ППО, які частково закривають своїм радіусом дії північну частину Харківщини. А ось Дніпро, Запоріжжя, Полтавська область, зрештою – це ті зони, де легка авіація може влаштовувати полювання на розвідувальні БПЛА.

Чому це досі не реалізовано як в Одесі, особливо з огляду на те, що у Дніпрі, Запоріжжі та Полтавській області є досвідчені пілоти поршневої та турбогвинтової авіації – я не знаю.

У будь-якому випадку рішення є і його можна розширювати за допомогою запитів у наших партнерів не тільки ЗРК Patriot, на які чекатимемо ще 100 років, та F-16, які начебто вже в липні будуть в українському повітряному просторі, але це не точно, а включати в запити легку авіацію. До речі, у тому числі й легкі ударні гелікоптери – наприклад, такі як Bell AH-1Z Viper. Особливо з урахуванням того, що ВМС США щорічно влаштовують аукціон із розпродажем надлишків, до яких входять ці бойові "вертухи".

Дрон-мисливець

Дешевий дрон, який знищує загрозу у вигляді Shahed-136 або розвідувального БПЛА – ця ідея вже давно розбурхує навколодронову спільноту і порівняно недавно ми бачили кілька прикладів успішної реалізації та застосування цієї концепції. Але в даний час це поодинокі випадки і їх можна порівняти із застосуванням того самого ППО – ефективно, але мало, дуже мало.

Однак у перспективі дешевий fpv-дрон, заточений на знищення дорожчих розвідувальних безпілотників, може стати непоганою альтернативою для перекриття тих ділянок, де застосування ППО обмежене, а легкої авіації неможливо.

Таким чином, перебираючи можливі варіанти протидії розвідувальним БПЛА російських окупантів, ми приходимо до того, що є невід'ємною частиною перемоги над противником – до комплексного застосування всіх засобів, а не рефлексії на щось одне.

Але це ще не всі можливості.

Комплекси РЕБ

Комплекси радіоелектронної боротьби досить непогано садять російські розвідувальні БПЛА. З 2022 таких епізодів було безліч, коли комплекс РЕБ пригнічував сигнал безпілотника з оператором і його вдавалося приземлити.

Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну в МО звернули увагу на пріоритетність розробки вітчизняних РЕБ як важливих компонентів у протидії російським загрозам. При цьому Україна має досить широку номенклатуру комплексів, здатних високоефективно виконувати цю функцію.

Буковель-АD та Буковель-AD R4, Трител, Р-330КВ1М та інші. Якби виробництву цих комплексів приділялося більше уваги і цим займалися набагато раніше, то запас міцності станом на 2024 рік був би набагато вищим, але… Але сьогодні ми не можемо задовольнити повну потребу в РЕБ по лінії бойового зіткнення, не кажучи вже про міста (з урахуванням їх повного перекриття).

Тобто все зводиться до того, що комплекси РЕБ також необхідно регулярно і системно запитувати у наших партнерів, щоб створити відповідну стіну придушення.

Що призвело до ситуації, що склалася

Те, що зараз російські окупанти мають можливість безроздільно господарювати своїми розвідувальними БПЛА – це наслідок бездіяльності протягом останніх кількох років.

Ми ігнорували необхідність придбання Україною легкої авіації. Зрозуміло, у F-16 і тим більше у F-35 нам у 2019 році відмовили б, але у Super Tucano, OV-10 Bronco чи Bell AH-1Z Viper думаю, що ні.

Ми не розвивали свої РЕБ тоді, коли була можливість створити ефект накопичення, а зараз рвемо останні жили, щоб хоча б забезпечити в місяць компенсацію втрат по лінії бойових зіткнень, не кажучи вже про тил.

Ми дуже повільно впроваджуємо інновації перехоплення дозвукових малогабаритних об'єктів, дивним чином ігноруючи безліч цікавих і перспективних проєктів.

Там, де ми могли діяти на випередження, виявляється, ми пасемо задніх… Чому? Що є причиною таких результатів з огляду на те, що всі ці роки здорові думки звучали неодноразово? Мабуть, такі думки в ті роки не приносили б надприбутки від відкатів і розпилів, а різного роду байки з пафосом і придихом завжди заходять гурманам популістського "ніщо" замість дуже складного для розуміння конструктиву.