Ляпас для Путіна у Казахстані: як під вигуки про "велику дружбу" Китай вичавив Росію з її "історичної території впливу"

Під час візитів західних лідерів до Китаюросійські пропагандисти мов під мікроскопом розглядають ймовірні церемоніальні приниження, зіставляючи з тим, як приймають російську делегацію. Здається, прийшла черга і до російського диктатора Путіна отримати ляпаса. Стався він під час саміту Шанхайської організації співпраці (ШОС), який відбувся 3-4 липня у Казахстані. Адже на відміну від лідера КНР Сі Цзіньпіна, якого біля трапа літака зустрічав особисто президент Казахстану Токаєв та на честь якого провели міні-шоу за участю військових літаків, які в небі відтворили кольори китайського прапору, Путіна в аеропорту зустрів лиш прем'єр-міністр.

Та не це має тривожити Росію, а те, що Китай попри заяви про "неосяжну дружбу, якої ніколи не було" фактично виштовхав її з історичної зони впливу у Центральній Азії (ЦА). Причому зробив це досить агресивно, незважаючи на російські інтереси. Зростання присутності Китаю дедалі помітніше в регіоні.

Між Китаєм та країнами Центральної Азії за останні роки підписано безліч договорів на десятки мільярдів доларів, чого раніше не було. В обхід РФ будуються нові залізничні лінії, зростають обсяги торгівлі та інвестицій. Китай безоплатно надав країнам регіону 3,72 млрд, демонструючи, хто на сьогодні є головним покровителем цих держав. Китай також висловив готовність працювати з головною країною регіону - Казахстаном "над будівництвом китайсько-казахстанської спільноти з єдиною долею". Здається, що після цього китайська "єдина доля" чекає і на інші країни ЦА, з повним знищенням російського впливу.

Про те, як Росія втрачає вплив на території Центральної Азії, яку до рук прибирає Китай – у матеріалі ОБОЗ.

Слабка Росія нікому не цікава

На сьогодні країни Центральної Азії – Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан – намагаються зберегти свій суверенітет та балансувати між Росією, Китаєм та Заходом. Показавши свою неадекватність та слабкість, Москва натякнула всім: ніхто не може бути у небезпеці поряд з таким сусідом. При цьому країни Центральної Азії також розуміють – РФ стає все більш загрозливим та токсичним партнером.

Для Росії сусідні держави можуть бути або ворогами, або ж васалами. Так було завжди. Країни цього регіону це чудово розуміють, а тому все активніше намагаються виходити з російської зони впливу. Особливо це стало відчутно після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Держави ЦА не підтримали РФ і крок за кроком віддаляються від Москви.

Зі свого боку Росія намагається все одно тримати їх "на гачку", але це робити їй все складніше. Адже йде війна, яка виснажує Росію та не дає змоги діяти активно ще десь. Є фактор Китаю, який все активніше починає конкурувати у цьому регіоні, який, зважаючи на слабкість РФ, вже вважає своїм. А проти китайців Кремль нічого вдіяти не може, бо сам залежний від Пекіну.

Китай користується слабкістю РФ

Відносини між Китаєм та Росією перебувають на "історичному максимумі", говорять пропагандисти обох країн. Однак у Центральній Азії дружба між Москвою та Пекіном стикається з глобальними амбіціями останнього.

Китай вміло користується війною, щоб зруйнувати традиційні сфери впливу не тільки Заходу, але й Росії. Залежність РФ від КНР у підтримці російської економіки та ВПК на плаву в умовах західних санкцій змушує її погоджуватися із китайськими зазіханнями у Центральній Азії. Величезний розрив між економічними потужностями РФ та КНР робить пряму конкуренцію в цьому стратегічному регіоні марною для Кремля.

Візит китайського лідера в Казахстан на саміт Шанхайської організації співробітництва та відвідини Таджикистану – вже восьмий візит до Центральної Азії з того часу, як Сі Цзіньпін став головою КНР у 2013 році.

Пекін втягує в свою орбіту місцеві економіки по всьому регіону. Один з найвагоміших проєктів, які посилюють китайську присутність та обмежують російські інтереси – будівництво залізниці, що фінансується КНР, яка обіцяє з'єднати регіон з Європою, минаючи російську територію. Китай реалізує цей напрямок разом із Киргизстаном та Узбекистаном.

Залізнична магістраль стане частиною глобальної ініціативи Китаю "Один пояс — один шлях". Угоду щодо проекту, який Пекін, Бішкек та Ташкент обговорювали протягом 27 років, сторони підписали 6 червня у Пекіні, а будівництво має розпочатися у жовтні 2024 року. 454-кілометрова залізниця, покликана з'єднати залізниці Китаю та Узбекистану через територію Киргизстану, а далі через Туркменістан, Іран та Туреччину зв'язати їх з європейською мережею залізниць у рамках транспортної системи Нового шовкового шляху.

Таким чином, позиції Росії в регіоні поступово слабшають – настільки, що вона не приховує свого роздратування, але зупинити цей процес вже не в змозі.

Політичний вплив через економіку

Пекін змінює баланс, використовуючи свій величезний економічний потенціал для посилення політичного впливу. У 2023 році обсяг торгівлі між Китаєм та Центральною Азією зріс до 98 мільярдів доларів, більш ніж утричі порівняно з 2016 роком. Пекін особливо активний зі своїм проектом "Новий шовковий шлях". Для Китаю ЦА стає все більш важливим транспортним коридором.

У травні 2023 року у місті Сіань, до слова, у колишній столиці Великої Китайської імперії, звідки починався Великий шовковий шлях, відбувся дводенний саміт "Китай–Центральна Азія". У ньому взяли участь президенти Китаю, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану.

Тоді, вітаючи своїх колег, Сі Цзіньпін заявив: "після саміту відносини між Китаєм і країнами Центральної Азії вступлять в нову еру". Він назвав регіон "центром євразійського континенту, який розташований на перехресті доріг, що з’єднують схід і захід, північ і південь", і заявив, що Пекін має намір побудувати "спільноту зі спільним майбутнім" із ЦA.

На сьогодні Пекін розробив план дій по заохоченню Середньої Азії до співпраці. Так, китайські проекти в галузі відновлюваної енергетики допомагають знизити залежність від російського газу. Китай вкладає значні ресурси у безліч інвестиційних проєктів, а також планує допомагати скорочувати бідність в регіоні. Фінансовані Китаєм підприємства створюють нові робочі місця, а безпосередньо Пекін надав 3,72 мільярда доларів безкоштовної допомоги своїм партнерам. Країна також планує оновити двосторонні інвестиційні угоди та збільшити обсяги транскордонних вантажних перевезень з регіоном та запустити спеціальне залізничне сполучення.

Китай та Узбекистан домовилися про розвиток електронної комерції. Під час останньої зустрічі на рівні урядів, було підписано угод щодо реалізації пріоритетних проектів на $15 млрд.

В Узбекистані, найбільш густонаселеній та досить промислово розвиненій країні, у 2023 році Китай витіснив Росію з першого місця торгових партнерів.

Китай та Таджикистан підписали угоду щодо цифрової економіки та кількох інфраструктурних проєктів на мільярди доларів.

Казахстан – "дерусифікація" суспільства й економіки

Казахстан вже давно став найважливішою країною в регіоні – завдяки своїм природним ресурсам та торговельним шляхам. Останніми роками ця країна все більше дистанціюється від Кремля. Незважаючи на участь у ОДКБ (організація договору про колективну безпеку, до якої входять також Білорусь, Вірменія, Киргизстан, Росія та Таджикистан), Астана відмовляється допомагати Путіну у його війні проти України. За даними опитування Gallup, несхвалення дій керівництва Росії серед казахів зросло з 20% у 2021 році до 50% у 2023-му.

Казахстан має вагомі причини бути якомога далі від Москви. На півночі країни проживають етнічні росіяни, які становлять приблизно п'яту частину населення країни і налаштовані досить проросійськи. Користуючись цим, у РФ підливають масла у вогонь і останнім часом все частіше натякають на ці території.

За такого розвитку подій Астана протягом останніх кількох років робить спроби дерусифікації, просуваючи посилення використання казахської мови, відмовляючись від кирилиці, поширюючи ідею ідентифікації Казахстану як незалежної нації. Також було вирішено збільшити обсяг телерадіомовлення державною мовою до 70%.

"Дерусифікація" торкається і економіки. Так, у 2024 році влада Казахстану проводитиме референдум з приводу будівництва АЕС, на якому буде вирішено, хто саме будуватиме станцію. Спочатку планувалося, що цим проєктом займатиметься Росатом. Але зважаючи на події у світі та санкції проти Росії, виконавцем буде компанія з іншої країни.

Кремль у глухому куті

"На сьогодні вже чітко видно, що РФ втрачає вплив всюди у світі, в тому числі у стратегічній Центральній Азії. Китай активізувався у регіону з кінця 90-х років. Сьогодні наприклад, для Казахстану, де і відбувається саміт ШОС, вже головним торговельним партнером є не Росія, а саме Китай. Тобто, крок за кроком, Китай нарощує свою присутність і вплив в регіоні не озираючись на РФ", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив український дипломат Ігор Долгов, який очолював посольства України у ФРН, Туреччині, Бельгії та Грузії, місію України при НАТО, а також був заступником міністра закордонних справ України та заступником міністра оборони України.

"КНР перш за все цікавить використання сировинних ресурсів країн Центральної Азії, а також досить великі ринки цих держав, на які Китай, як ми бачимо на прикладі Казахстану, активно виходить. Отже, інтерес є взаємним, він є виправданим. Звичайно, що на цьому фоні Росія відходить на другий план, адже їй немає чого запропонувати", – зазначає він.

На думку Ігоря Долгова, те, що було оголошено про "довічну дружбу" між Пекіном і Москвою, не означає, що КНР не може "любити" когось ще і дружити з кимось ще, в тому числі і за рахунок інтересів Росії. Там, де можна, Китай буде використовувати свої переваги і діяти в своїх інтересах.

"Власне, один з елементів реального витіснення Росії – майбутній запуск транзитного транспортного шляху, транскаспійського, через територію країн Центральної Азії, Туреччину і далі в Європу. Це явна демонстрація китайської позиції стосовно російських інтересів у регіоні, адже маршрут піде в обхід території РФ та буде прямим конкурентом Транссибірської залізниці і маршруту перевезень через територію РФ. При цьому Москві нічого не залишається, як робити хорошу міну при поганій грі.

З Китаєм дружба, так. Інтереси в Центральній Азії є, так. Але вони не можуть визнати, що такі ж інтереси, або навіть більше, є і у Китаю. Вставати в позу та говорити, мовляв, Китай, ви тут не ходіть, це наші землі? Такого Путін не може собі дозволити, тим більше зараз, коли він залежить як політично, так і економічно від Пекіну. Тому у нього нема виходу, окрім приймати реальність. Сьогодні вона є такою, що Росія об'єктивно втрачає позиції", – зазначив Ігор Долгов.