Ви знали і не сказали?! Вячеслав Довженко – чудова жінка, а Віра Кобзар – «оттакий мужик!»

Сидиш, буває, нікого не чіпаєш, аж раптом – раз, і тобі в рекомендаціях пропонують український серіал. Йому вже п'ять років, але ж ти поняття зеленого не мала про його існування. Якщо ви – глядачка СТБ, то можете поблажливо посміхнутися. А якщо, як і я, життя свого часу поклали, щоб уникнути травматичного досвіду перегляду наших телесеріалів, то сідайте зручніше, розкажу вам про «Ми більше, ніж Я».

Буває, що серіал як серіал – звичайне мило, але акторські роботи роблять його особливим. В цьому випадку сюжет – адаптація корейської історії. І це само по собі зазвичай ні до чого хорошого не веде, якщо це не «Гра в кальмара». А це не вона.

Я приготувала своє заготовлене обличчя, перекошене скепсисом, і почала дивитися. Майже до кінця першої серії цієї чотирисерійки гримаса була цілком доречна, я купалася у визнанні власної правоти.

Аж поки не закінчилась зав'язка, і подружжя у виконанні В'ячеслава Довженка та Віри Кобзар нарешті не обмінялись тілами.

В 90-х ми всі мали змогу передивитися купу американських фільмів про переселення душ в інші тіла. Тема за океаном вже давно вичерпана. Але у нас такого практично не робили. Хіба фільм «Зірковий обмін» з Дзідзьо і Поляковою. Звісно, сама історія не має жодного значення, бо вона простенька і без неочікуваностей. Та і зі списком питань по розв'язці. Але залишимо сюжет на совісті корейської дорами і повернемось до того, що ми бачимо в кадрі.

А бачимо ми актора Вячеслава Довженка, народного улюбленця, який дуже багато знімається і в серіалах, і в кіно. Буквально декілька місяців тому на великих екранах ми бачили його в ролі Миколи Хвильового в фільмі «Будинок слово. Нескінчений роман». І якщо на наш глядацько-прискіпливий смак, в повних метрах зірка кіно дійсно кожного разу різний, то в серіалах подекуди актор виїжджає на своїй бездоганній професійній техніці. За великим рахунком, це зрозуміло, тому що для повноцінного включення має бути цікаво, акторам потрібен челендж. 

Абсолютно очевидно, що жіноча роль без перевдягання таким викликом стала. Довженко кайфує, кайфуємо і ми біля екрану.

Офіційний опис сюжету такий: 

«Після десяти років спільного життя в подружжі Степових зникла романтика, пристрасть і бажання продовжувати будувати сім’ю. Максим давно завів собі молоду коханку Олю, а наївна Настя продовжує самотніми вечорами готувати найкращі страви для благовірного та чекати його з «роботи»…

Після затяжних скандалів пара наважилася на серйозний крок – розлучення! Щоб врятувати шлюб батьків від краху, син Дмитро перед Новим роком загадав бажання: щасливу сім’ю. Однак доля вирішила зіграти зі Степовими злу гру – вона переселила душу Насті в Максима, а його душу – у тіло дружини! Чи допоможе сімейна реінкарнація врятувати стосунки пари?»

Паралельно Максиму та Насті доводиться розбиратися з робочими моментами, адже він – менеджер в готелі, в якому також працює його коханка. Туди ж прийде в якості нового керівника давній прихильник Насті.

До того ж обом їм доводиться підтримувати стосунки з друзями – Максу з Настіною подругою, Насті – з другом свого чоловіка.

Коли жінці доводиться грати чоловіка, а чоловіку жінку, існує небезпека впасти в карикатурність. Особливо зважаючи на те, що це комедійний телесеріал. Від такого жанру в принципі це було би очікувано. У нас і в кінотеатрі виходять комедії, де актори страшенно кривляються і це творцям здається комедійним засобом. Але, на щастя, і Віра Кобзар, і Вячеслав Довженко – обоє метри екрану. Якщо не брати до уваги той екранний час, коли вони грають тут персонажів своєї статі. Бо в цих моментах якраз здається, що глядачам в очі насипали піску. І ми згадуємо, за що ми переважно не любимо наші серіали. 

Втім, загалом ми дякуємо ютубу за те, що «рукописи не горять» (серіал можна подивитись коли завгодно) і шоуранерці проєкту Талі Пристаєцькій за те, що в головних ролях тут топові актори і у нас є можливість щиро посміятись завдячуючи їхньому таланту.