Як з Орбана «голуба миру» ліпили: реакція російського агітпропу на візит угорського прем’єра до Києва

Візит прем’єр-міністра Угорщини Віктора Обрана в Україну 2 липня відбувся вперше з початку повномасштабного вторгнення. До цього Віктор Орбан востаннє відвідував Україну у 2015 році, а перед тим — за каденції Віктора Януковича у 2012-му. Орбан став одним із небагатьох європейських лідерів, який в умовах війни відмовився від послуг «Укрзалізниці» та добирався з Будапешта до Києва власним кортежем. Раптовість візиту угорського прем’єра можна пояснити тим, що з 1 липня його країна почала піврічне головування та прийняла відповідальність за організацію роботи Ради Європейського Союзу, яка є однією з ключових законодавчих інституцій ЄС поряд із Європарламентом. Окрім, наприклад, затвердження бюджету ЄС, вона забезпечує ведення переговорів від імені ЄС, організовує процеси укладання угод між країнами-членами ЄС та іншими країнами чи міжнародними організаціями. Цей аспект є важливим, бо напередодні офіційного початку перемовин України про вступ до ЄС, про що було оголошено 25 червня, Орбан вчергове висловився щодо того, що Угорщина концептуально не підтримує вступ України до ЄС: «Угорщина не згодна з цим процесом вступу, але ми не блокуємо його і підтримуємо початок переговорів». На полях саміту лідерів ЄС у Брюсселі 27 червня і відбулася коротка емоційна розмова між Володимиром Зеленським і Віктором Орбаном, під час якої лідери держав і могли домовитися про візит останнього до Києва.

Візит Орбана до столиці України не пройшов непоміченим у мережах проросійських пропагандистських каналів, які по-своєму тлумачили як передумови, так і обставини цієї події. А також перекручували чи маніпулювали словами політиків і можливими наслідками, які цей візит може внести не лише у динаміку українсько-угорських відносин, але й у перебіг російсько-української війни.

«Орбан сказав те, що боїться сказати Зеленський»

Прокремлівські телеграм-канали маніпулювали темою візиту угорського прем’єра до Києва, зокрема висвітлюючи цю подію як «максимально незручну» для Зеленського. Наприклад, на одному з каналів (понад 415 тис. підписників) писали, що Орбан нібито підступно «вдарив у найбільш болюче місце» для Президента України, порушивши тему «перемир’я». Вже після того, як його прийняли у Києві та погодилися виконувати список із 11 пунктів вимог, висунутих угорською стороною як передумови до початку переговорів про вступ України до ЄС.

Проте метою такого допису та ще кількох схожих на цьому ж каналі була не критика дій Орбана, а нівелювання дипломатичних зусиль української влади. Взявши цитати із виступу Орбана, пропагандисти перекрутити та доповнили їх своїми читаннями чи маніпуляціями, в яких вони начебто відобразили, те, що «бажають почути мільйони українців від свого президента» (про «припинення вогню» — «ДМ»). Мовляв, щойно Україна погодиться на «припинення вогню», то відразу «зникнуть щоденні повітряні тривоги, можна буде спокійно пересуватися вулицями, зникнуть відімкнення світла, можна буде повернутися на офіційну роботу та демобілізуватися».

Маніпуляцією або й відвертою брехнею є те, що після одностороннього припинення вогню з боку України миттєво зникнуть відімкнення електроенергії. Масштабні руйнування енергетичної інфраструктури, яка потребуватиме тривалого часу на відновлення, були спричинені російськими ракетними обстрілами (про що замовчується). А з цього прочитання здається, ніби світло відмикає своїми рішеннями українська влада й воно магічним чином повернеться з початком режиму «одностороннього припинення вогню», яке пропонує Орбан.

Іншим необґрунтованим припущенням є відсутність повітряних тривог. Поведінку Росії неможливо спрогнозувати, до того ж якщо Україна навіть теоретично пристає на пропозицію Орбана «спочатку припинити вогонь, а потім продовжити переговори» — у такому випадку не йдеться про жодні гарантії, ба навіть обіцянки з боку Росії. Яка може вчиняти нові атаки в процесі переговорів і навіть уже погодившись на певні дії з деескалації зі свого боку. Сигналів щодо цього немає, навпаки, російська армія намагається просунутися та тисне на всіх напрямках ведення бойових дій. Прикладом може бути й ситуація 2015–2021 років, коли неодноразово представники ОБСЄ фіксували випадки, що українська сторона відводила свою техніку від так званої «лінії розмежування», встановленої після переговорів у Мінську, а російська не поспішала цього робити.

Інший російський мілітарно-пропагандистський канал (понад 1 мільйон підписників) також намагався представити угорського прем’єра «голубом миру», прокоментувавши нещодавні слова Віктора Орбана про те, що війна на європейському континенті нібито є неминучою, а зупинити її зможе лише зміна очільника Білого Дому: «Європейський потяг їде в бік війни, тепер машиніста може зупинити тільки Трамп, якщо виграє вибори». Насправді йдеться про слова угорського політика в ефірі локальної радіостанції Kossuth про відмову Угорщини від участі у можливій майбутній місії Альянсу (якщо така відбудеться) з постачання озброєння, фінансування, або відправки військових спеціалістів до України. Проте саме у такому формулюванні («європейський потяг їде в бік війни») цей коментар можна зустріти винятково на російських або російськомовних ресурсах. Сам же згаданий телеграм-канал представляє Орбана як вмілого політика, який «виторгував для угорців право не брати участі у цій авантюрі» («війні НАТО з Росією» — «ДМ»), який, утім, «свідомо підживлює тривогу» та напруженість у стосунках України з ЄС і НАТО, щоб таким чином допомогти Дональду Трампу у його виборчій кампанії. Нібито угорський лідер зробить усе, щоб протистояти втручанню західних країн у «російсько-український конфлікт».

Окремі пропагандистські канали (понад 60 тис. підписників) фокусувалися на обговоренні деталей переговорів між Орбаном і Зеленським у Києві з ухилом у конспірологію. І переконували читачів у тому, що ця зустріч мала на меті зовсім не врегулювання 11 пунктів, які Угорщина висунула Україні на шляху до євроінтеграції. А нібито боротьбу за дохід від «найбільшого контрабандного коридору Азія — РФ — Європа» та «за доходи від нелегальної міграції, наркотрафіку, торгівлі зброєю, каналів нелегальних постачань української деревини та цигарок до ЄС через Угорщину з центром у Мукачево». Згідно з теорією, що пропонується, існує «змова Єрмака та “соросят” проти спільного ворога — Віктора Орбана», а переділ «сфер впливу» на Закарпатті почався начебто після смерті колишнього очільника регіону Геннадія Москаля у березі 2023 року, а продовжується зараз нібито «атакою Офісу Президента на клан Віктора Балоги та його родичів». Орбан, своєю чергою, висунув «11 пунктів захисту Закарпаття», що, на думку авторів каналу, дуже схоже на так звані «10 гарантій для жителів Криму», якими у березні 2014-го російська пропаганда переконувала кримчан узяти участь у псевдореферендумі. На цьому конспірологічний посил (і фантазія) повідомлень пропагандистів не зупиняється. Мовляв, візит Орбана до Києва — це логічний «крок у контексті негласних домовленостей про розподіл України між ЄС і РФ».

Проте основний «панчлайн» пропагандисти запропонували своїм підписникам наприкінці: задуматися, «у чому різниця між угорськомовними українцями та російськомовними українцями». Нібито це порушує «смертельне для Києва питання», коли Орбан просить повернути статус угорської мови у всіх сферах життя регіону, а також посилити представництво угорськомовних українців у законодавчих органах влади — тут російська пропаганда вдається до свого звичного тропу про те, що «якби права та думку населення “південного сходу” врахували, то не було б і сепаратизму», переносячи цю тезу на Закарпаття.

Лідер загальноєвропейської «партії миру»

У продовження тези про «необхідність невтручання європейських країн у російсько-європейський конфлікт» у різних невеликих телеграм-каналах умовної «Z-мережі» обговорювали ініціативу Орбана про створення нового ультраправого блоку партій у Європарламенті, фракції під назвою «Патріоти за Європу», та назвали угорського прем’єра «справжнім лідером, який виправить Європу».

Інші канали (пост набрав понад 230 тис. переглядів) висвітлювали переговори між Віктором Орбаном і Марі Ле Пен, політична сила якої перемагає на національних виборах у Франції. Та переконували своїх підписників у тому, що об’єднання симпатиків Орбана та Ле Пен у Європарламенті призведе до «формування блоку європрагматиків, які протистоятимуть глобалістам у ЄС». Мовляв, головною тезою такого об’єднання у Європарламенті буде зміна вектора європейської політики, яка «принесе швидкий мир на континенті».

Інший анонімний телеграм-канал (пост набрав понад 33 тис. переглядів), коментуючи цю новину, називає переговори між Орбаном і Ле Пен «союзом адекватних», проте іронічно попереджає читачів, що дуже швидко «усіх за адекватність і прагматизм обізвуть “агентами Кремля” і внесуть у базу “Миротворець”». Такі повідомлення мають на меті створити враження серед читачів про зростання політичної ваги Віктора Орбана у європейській політиці, ніби він збирається очолити новий потужний «альтернативний до бюрократів у Брюсселі» політичний проєкт. А противників, критиків чи опонентів Орбана виставити «неадекватними».

Проте у подібних дописах не уточнюється, що партія Орбана «Фідес» втратила помітну частку голосів угорців на останніх виборах до Європарламенту та претендує лише на 11 мандатів із 21 місця Угорщини у цій інституції. А також те, що найбільша фракція Європарламенту, Європейська народна партія (ЄНП), узагалі виключила представників Обрана зі своїх лав і зацікавлена співпрацювати з політсилою його опонента, Петера Мадяра. Поки що ініціатива Орбана обмежилася «Патріотичним маніфестом», який окрім нього підписали лише експрем’єр Чехії Андрей Бабіш і голова Австрійської партії свободи Герберт Кікль. Для створення ж фракції у Європарламенті у ній мають бути представники щонайменше з семи країн, тому Орбану потрібно знайти однодумців ще принаймні з чотирьох країн ЄС. Угорський прем’єр не полишатиме спроб створити вдавану загальноєвропейську «партію миру», як і російська пропаганда не полишатиме зусиль щодо висвітлення усіх його ініціатив, про що «Детектор медіа» уже писав у матеріалі, присвяченому результатам виборів до Європарламенту.

Візит Орбана до Києва можна розглядати як його спробу вийти з ізоляції всередині ЄС, водночас виконуючи обов’язки голови Ради ЄС, який частково відповідальний за міжнародну політику. Втім, за один візит йому навряд чи вдасться змінити репутацію найбільш дружнього до Кремля лідера європейського блоку — позицію, з якою солідаризуватися хочуть лише деякі маргінальні фігури, як показали останні вибори до Європарламенту.

У той час, коли угорський прем’єр зустрічався у Києві з Володимиром Зеленським, угорський міністр закордонних справ Петер Сіярто майже паралельно провів телефонну розмову з главою МЗС Росії Сергієм Лавровим. За пізнішим повідомленням МЗС Росії, дзвінок ініціювала угорська сторона, а під час розмови сторони «наголосили на необхідності безумовного забезпечення Києвом прав усіх національних меншин, які проживають у країні». Окремі анонімні телеграм-канали (понад 150 тис. підписників), спрямовані на українську аудиторію соцмережі, назвали це жестом, який показує, що «Угорщина на правильній стороні».

Деякі російські політтехнологи пішли далі та висловили своє незадоволення візитом Віктора Орбана до Києва. Наприклад, Сергій Марков у своєму телеграм-каналі пише, що своєю пропозицією угорський прем’єр адвокатує «корейський сценарій», який нібито отримує все більше і більше прихильників у світі (у цій інтерпретації мається на увазі «безстрокове замороження на лінії бойового зіткнення»). Проте відразу колишній кремлівський радник додає, що навіть такий варіант не влаштовує Москву: «під час цього перемир’я НАТО знову накачає український режим зброєю і почнеться війна через рік ще сильніша і кривавіша». Такі коментарі зрештою можуть означати лише одне: Росія, попри зусилля європейських лідерів різного штибу, налаштована на тривале протистояння, в якому вона буде намагатися використати будь-яку можливість «перепочинку», оформлену в удаване «перемир’я», лише для поповнення своїх військ і відновлення власних наступальних потужностей.

Україна, попри те, що спочатку вустами віцепрем’єрки з питань європейської інтеграції Ольги Стефанішиної підтвердила, що отримала від Угорщини 11 пунктів вимог щодо прав нацменшин, згодом, у коментарі голови МЗС Кулеби підтвердила гнучкість і послідовність переговорної позиції. «Під час візиту Президент Зеленський мав відвертий, але конструктивний обмін думками з Прем’єр-міністром Орбаном щодо саме справедливого миру, а не просто припинення вогню або мирних переговорів», — сказав міністр. Певною мірою у ситуації залежності від постачання західних систем озброєнь, фінансових ресурсів та їх постійної нестачі, Україна не може обирати іншої моделі, окрім як «працювати з усіма, розв’язувати всі проблеми». Не забуваючи про власні принципи та рамку «справедливого миру», яка була окреслена при підготовці та проведенні Саміту миру та просувається українськими дипломатами на різних майданчиках у всіх куточках світу.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач