Рецензія на фільм «Поліцейський із Беверлі-Гіллз: Аксель Ф.» / Beverly Hills Cop: Axel F

3 липня на сервісі Netflix вийшов комедійний бойовик «Поліцейський із Беверлі-Гіллз: Аксель Ф.», у якому Едді Мерфі вже вчетверте перевтілюється у детектива поліції Детройта Акселя Фоулі. Реліз відбувається через 40 років після прем’єри першої частини та через 30 — після виходу третьої. У рецензії нижче трохи згадуємо про минулі досягнення та розповідаємо, чи є ще порох у порохівницях детройтського копа, небайдужого до сонячного каліфорнійського міста.

Плюси:

повернення старих персонажів; постійна присутність культової музичної теми в різних варіаціях; декілька епізодів можуть викликати легку посмішку; відсилання до попередніх частин;

Мінуси:

фільм незграбно реалізується у своїй жанровій складовій; суцільні жанрові кліше; неспроможність авторів вдихнути свіже повітря у франшизу; намагання виїхати виключно коштом ностальгійних почуттів; провальні сюжетні лінії з новими персонажами;

5.5/10

Оцінка ITC.ua

«Поліцейський із Беверлі-Гіллз: Аксель Ф.» / Beverly Hills Cop: Axel F

Жанр комедійний бойовик
Режисер Марк Моллой
У ролях Едді Мерфі, Тейлор Пейдж, Джозеф Гордон-Левітт, Джадж Рейнгольд, Пол Райзер, Кевін Бейкон, Марк Пеллегріно, Джон Ештон
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Детектив поліції Детройта Аксель Фоулі не збирається переходити на нудну офісну роботу і вже точно не має наміру йти на пенсію, а все ще воліє нести службу на вулицях міста. Доля знову заносить непосидючого копа у Беверлі-Гіллз, а це означає, що сонячному каліфорнійському місту потрібно готуватися до нового сплеску хаосу і розрухи.

Коли з’ясовується, що життя доньки Акселя, адвокатки Джейн, знаходиться у небезпеці, він тут же прибуває у рідну серцю місцину. Там Фоулі зустрічається зі старими знайомими, колишніми напарниками Біллі Роузвудом та Джоном Таггартом, а також знайомиться з новими персонажами — капітаном відділу боротьби з наркотиками Кейдом Грантом і детективом Семом Ебботом. Тепер головному герою тільки й лишається, що виявити, хто посмів чіпати Джейн, і провести серйозну виховну роботу з негідниками.

«Поліцейський із Беверлі-Гіллз» — еталонний комедійний бойовик про друзів-поліціянтів, що вийшов з-під крила продюсерського тандему Дона Сімпсона та Джеррі Брукгаймера. Останній подарував світу такі екшн-стрічки, як «Кращий стрілець», «Дні грому», «Скеля» та «Погані хлопці» — ще один представник жанру buddy cop, тільки вже родом з 90-х. Останні, до слова, успішно відродилися у 2020-му і навіть не збираються спочивати на лаврах. Тепер от черга дійшла до діставання з ще більш далекого минулого хіта з незмінним Едді Мерфі.

До виходу нового фільму франшиза налічувала три повнометражки, які в загальному зібрали 735 мільйонів доларів. Серія стала візитівкою фільмографії Едді Мерфі, подарувала світу легендарну інструментальну композицію Axel F, котра не перестає вибухати новими витками популярності — від реміксу Crazy Frog до трендів у TikTok, — та набула культового статусу.

Якщо перша частина при бюджеті у $13 млн зібрала у прокаті лише у США більше $230 млн та претендувала на «Оскар» у категорії «Найкращий оригінальний сценарій», то виробництво третьої обійшлося вже у $50 млн, але фільм провалився, помітно втративши у якості. Номінації на дві «Золоті малини» стали явним тому підтвердженням.

Взятися за наступну серію хотіли з середини 90-х, але стрічка потрапила у виробниче пекло. Постійні переписування сценарію, зміна режисерів (на певному етапі ними значився дует Аділь & Білал, відповідальний за новітніх «Поганих хлопців»), спроби реалізувати проєкт у форматі серіалу у підсумку ні до чого не призводили.

Та як би там не було, четверте пришестя невгамовного Акселя Фоулі нарешті відбувається. І схоже воно скоріше на приємний, ностальгійний міжсобойчик давніх друзів, ніж на спробу вдихнути свіже повітря у забронзовілу франшизу і такий самий жанр. Це свого роду «Нестримні» від бадді-муві, коли приємно бачити на екрані старих знайомих, проте чітко розумієш, що це усього лиш пенсіонерський камбек уславлених героїв, кращі часи яких далеко позаду.

На самому початку, поки дія ще не переноситься у Каліфорнію, суворі детройтські сніги різко контрастують зі звичними тут, залитими щедрим сонечком пальмами та лакшері районами. Але Фоулі стрімко натягує на себе автентичну бейсбольну куртку, сині джинси та білі кросівки і під саундтрек з 80-х знову відправляється фірмово шкірити зуби в Беверлі-Гіллз.

Але. Якщо успішні перші дві стрічки були просякнуті яскравим вайбом 80-х, а центральний персонаж керувався гаслом «я вас навчу усьому поганому, що знаю сам», то «Поліцейський із Беверлі-Гіллз» зразка 2024 року далекий від подібного бешкетництва.

Підстаркуватому копу вже не дуже пасує клеїти дурня задля того, щоб його пропустили в елітний заклад чи дорогий готель (у фільмі є епізод, який обігрує цей нюанс). Тому і моментів, де Едді Мерфі може проявити свій комедійний талант, тут обмаль. Замість низки кумедних ситуацій і відіграшів, що були фішками попередників, отримуємо абсолютно провальну сюжетну лінію з дочкою Акселя Фоулі. А замість прокурених стрип-клубів з оголеними красунями — якийсь недолугий караоке-бар з Луїсом Гузманом з нафарбованими нігтями. Та цього разу хоча б не парк атракціонів — і вже добре.

При цьому стрічка не може похизуватися якоюсь дійсно захопливою пригодою-розслідуванням. Оповідання позбавлене стрункості та буквально грузне у нескінченній, невигадливій балакинині. І тут ми знову згадуємо катастрофічно зайве з’ясування стосунків Фоулі та його доньки.

Основна проблема «Акселя Ф.» — його автори намагаються виїхати виключно коштом старих напрацювань, ностальгійності і приємних відсилань до першого фільму, без будь-яких амбіцій привнести у серію щось нове.

Фільм повністю і безповоротно слідує за добре знайомими канонами жанру, якщо не сказати, що зловживає кліше. Стрибок задля рятування рідної людини від кулі у слоумо — це вже взагалі нікуди не годиться. Нові персонажі, а це в першу чергу герої Тейлор Пейдж та Джозефа Гордона-Левітта, — не становлять жодної цікавості. Бюджет розміром у $150 млн не відчувається зовсім. Якщо початкова погоня на снігоочисній вантажівці виглядає ще непогано, то химерний політ на гелікоптері не додає якогось захоплення.

Зате приємно знову побачити у кадрі стару гвардію. Глобально це може стати рятівним колом, але виключно для шанувальників франшизи. Тут вам і Пол Райзер, і Джадж Рейнгольд, підозріло схожий на Міккі Рурка (а той колись претендував на титульну роль), і старенький Джон Ештон, який був відсутній у третьому фільмі. Нікуди не зникла й культова Axel F, котру можна почути одразу в декількох варіаціях.

Шкода тільки, що творці проявили фантазію виключно щодо саундтрека. «Клятий Фоулі, знову за своє!» — розсерджено промовляє Джон Таггарт в одній зі сцен. І дійсно, сюжет прямує добряче протоптаною стежиною, спирається на колишні заслуги тутешніх зірок і пропонує усе те, що ми неодноразово бачили раніше. Та цього виявляється недостатньо, щоб претендувати на щось більше, ніж сумнівний статус прохідного кіно.

Висновок:

«Поліцейський із Беверлі-Гіллз: Аксель Ф.» скоріше розчаровує, адже отримати суцільне задоволення від перегляду навряд чи вийде. Певні приємності очікують на шанувальників франшизи, але їх недостатньо, щоб всерйоз наблизитися до рівня успішних попередників.