Рецензія на фільм «Віджа: Потойбічний вимір» / The 100 Candles Game: The Last Possession

З 4 липня в кінотеатрах стартувала горор-антологія «Віджа: Потойбічний вимір», на офіційному постері якої красується амбітний напис «найстрашніший фільм року». У рецензії нижче розповідаємо, чому конкретно у цьому випадку подібні заяви спроможні викликати хіба що усмішку на обличчі.

«Віджа: Потойбічний вимір» / The 100 Candles Game: The Last Possession

Жанр антологія жахів
Режисери Андрес Боргі, Карлос Гойтія, Гільєрмо Локарт, Девід Феріно, Райан Графф, Максиміліан Ньєманн, Херонімо Роша, Аріє Сокорро
У ролях Бретт ДельБуоно, Магі Браві, Кірен Бью, Агустін Ольчезе, Начо Франкавія, Хосефіна Інес Фаріна, Хустіна Себальос, Чжон Лі, Пачі Лукас, Іаго Іллескас, Майте Солсона
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2023
Сайт IMDb

Леді Енн Фейрфакс — заможна герцогиня, яка почала практикувати харасмент ще до того, як це стало мейнстримом. Причому, стосувалося це іншої жінки — її служниці Клементіни Вайт. Але та на свою біду полюбила місцевого конюха Едмунда, тож цей любовний трикутник призвів до трагічних наслідків.

Сьогодні ж, коли маєток герцогині гордо пустує, сюди вирішила навідатися команда блогерів, чи інфлюенсерів, чи хто вони там такі, котра планує зіграти у стародавню японську гру «100 свічок». Завдяки розповідям міських легенд, ці хлопці та дівчата планують зібрати багато переглядів, вподобайок і всього того, заради чого вони займаються подібною діяльністю. Але безтурботні контентмейкери навіть не уявляли, що їхня, на перший погляд, гарна вигадка перетвориться на справжній жах.

Можливо, для когось це буде навіть несподіванкою, але ніякої дошки для спіритичних сеансів у жахастику «Віджа: Потойбічний вимір» немає. І взагалі, це сиквел горор-антології «Гра на 100 свічок», яка вийшла на екрани у 2021 році та про яку до цього часу всі уже успішно забули. Враховуючи формат антології, знати, що відбувалося у першому фільмі, зовсім необов’язково. Та й другий дивитися сенсу немає.

Починається цей парад несмаку з коротенької експозиції, де автори роблять ставку на огиду стосовно того, що відбувається на екрані. А далі ми знайомимося з групою молодих бовванців, тобто тими самими блогерами-недоумками, які вирішили завітати у гості до божевільної герцогині з розбитим серцем. Це знайомство, котре ще й проходить десь у лісі, виконане у стилі «знімання на смартфон», через що воно нагадало про лісові метання героїв культового горору «Відьма з Блер». Але ці думки стрімко випаровуються, коли герої ступають за поріг похмурої будівлі.

Власне, там і розгортається типу наскрізна сюжетна лінія, коли горе-інфлюенсери налаштовують камеру, запалюють сто свічок і починають травити міські байки сумнівної якості. Саме ці розповіді, а буде їх, хвала Богу, набагато менше сотні, і становитимуть сюжети місцевих короткометражок.

Взагалі, для моторошного жанру формат антології вельми звичний; це стосується як серіалів, так і повнометражних стрічок. Наприклад, його нерідко використовують у проєктах, присвячених Гелловіну. Та конкретно у «Потойбічному вимірі» він виглядає сміховинно. Кожен мінісюжет ледь не по-тіктоківськи коротенький і беззмістовний. Саме тому під час перегляду важко позбутися думки, ніби сюди накидали рандомні шматки, уривки різноманітних копійчаних жахастиків і видали це за щось єдине, що віддалено нагадує кіно.

Напис на постері «найстрашніший фільм року» голослівний та нічим не підкріплений і виглядає радше як невдалий жарт. «Віджа: Потойбічний вимір» більше скидається на збірку старанно виконаних студентських робіт, які для чогось об’єднали у монтажній і в такому вигляді випустили в прокат. Та й не дуже зрозуміло, на кого це розраховано саме в Україні: окрім того, що у нас реальних жахів вистачає, навряд чи вишукується довжелезна черга з тих, хто готовий розпорошуватися на подібну нісенітницю, особливо в нинішніх умовах.