Україна готова до війни майбутнього: як вдалося стримати Росію, відстаючи в живій силі та техніці

Наприкінці лютого 2022 року президент Росії Володимир Путін протягом кількох місяців збирав сили вздовж кордону з Україною, вибудовуючи танки, піхоту, ракети й ударні гелікоптери по дузі довжиною 1000 миль від південної Білорусі до Чорного моря. Він заперечував намір Росії вторгнутися, і багато представників співтовариства національної безпеки повірили йому: вони вважали, що початок сухопутної війни в Європі був занадто надуманим — навіть для Путіна. Ця точка зору, схоже, підтвердилася, коли російські державні ЗМІ показали відео "демобілізації" і відправлення додому військових.

Але потім Пентагон опублікував безпомилкове зображення, зроблене з космосу, — бронетанкова російська колона, що перетинає білорусько-український кордон. Президент Джо Байден назвав цей знімок явним доказом брехні Путіна. Війна, по суті, вже почалася.

Супутникове зображення, передане CNN і трансльоване по всьому світу, було отримано не американськими військовими, а стартапом із Силіконової долини під назвою Capella Space, заснованим 24-річним інженером. Використовуючи сітчасті антени завширшки 11 футів, супутники Capella можуть виявити баскетбольний м'яч з висоти понад 300 миль, крізь хмарний покрив, вдень і вночі, за мізерну частину ціни військових систем. Як розповів нам засновник компанії Паям Баназаде, Capella запропонувала публіці "перші нетаємні супутникові знімки з відкритим вихідним кодом, що показують неминуче вторгнення". На початку війни новинні агентства використовували зображення Capella, щоб відстежувати російські підрозділи аж до Києва, надаючи звичайним людям майже те саме, що мав Пентагон.

Комерційні технології зіграли вирішальну роль не тільки в очікуванні путінського вторгнення, а й у його стримуванні. Українські сили, що поступалися за чисельністю та озброєнням, покладалися на геніальну мережу стартапів, щоб дати відсіч Росії на ранніх стадіях конфлікту. У багатьох випадках Кремнієва долина зміцнювала Збройні сили України швидше і з набагато меншими витратами, ніж системи відомих оборонних підрядників. Звичайні озброєння, як-от танки й артилерія, були необхідними, але вони ставали набагато ефективнішими, коли їх використовували в тандемі з продуктами, від початку створеними для комерційного ринку, як-от недорогі дрони й датчики космічного базування. Навіть найсмертоноснішою зброєю війни, ракетною установкою HIMARS, керували дрони, які можна купити на Amazon.

Доповнення традиційної зброї роботою стартапів — це саме те, що ми припускали у 2016 році, коли нас призначили керувати Підрозділом оборонних інновацій (DIU), підрозділом Пентагона, якому було доручено інтегрувати американські комерційні технології у воєнні дії. В українців було набагато менше звичайних озброєнь, ніж у Росії, але вони змогли випередити і перехитрити свого ворога, частково завдяки розгортанню більш ніж 30 систем, розроблених DIU і стартапів, які він фінансує, включно з Capella.

Комерційні технології змінили практично всі галузі війни: зв'язок, артилерію, розвідку, протиповітряну оборону. Коли Росія заглушила радіопереговори українців, вони переключилися на інтернет-термінали Starlink, здійснюючи управління і контроль через зашифровані додатки для смартфонів типу Signal і WhatsApp. Skydio, перший приватний виробник дронів у США, вартість якого оцінюють в 1 мільярд доларів, доставив автономні квадрокоптери з камерами із високою роздільною здатністю до українських піхотних підрозділів, які використовували їх для розвідки російських позицій і управління артилерійським вогнем. BlueHalo доставила на фронт системи "Титан", які збивали ворожі дрони. Anduril задіяв свій дрон "Привид", майже безшумний автономний вертоліт, який можна налаштувати за лічені хвилини. На відміну від американських супутників-шпигунів, такі стартапи, як HawkEye 360, надавали інформацію про цілі, якою можна було широко поділитися з передовими військами, не побоюючись компрометації секретних джерел. Будь-хто, у кого була кредитна картка, міг отримати доступ до розвідувальних даних, які колись були тільки у наддержав.

Завдання передачі цих технологій у руки України часто лягало на Міністерство оборони. Хоча у Пентагона були чіткі процеси транспортування танків і артилерії, доставлення комерційних товарів виявилося складнішим завданням. "Система придбання розрахована на постачання ракетних батарей Patriot протягом п'яти років. Вона не призначена для поставок дронів на завтра", — сказав нам Джаред Даннмон, старший радник DIU, який займався експортом комерційних систем в Україну. У результаті Пентагон не зміг задовольнити запити України щодо ракет.

Якщо війна в Україні є якимось орієнтиром, то наступний конфлікт великих держав визначатиметься технологіями, адаптованими з комерційного ринку. Стартапи впливатимуть на те, як держави фінансують, озброюють і мобілізують свої збройні сили. Сили, які максимально ефективно використовують дешевші, маневреніші та неортодоксальніші технології, отримають ключову перевагу над своїми супротивниками. Сполучені Штати починають засвоювати ці уроки, але ми засвоюємо їх недостатньо швидко. Якщо Україна пропонує зазирнути в майбутнє, вона також пропонує попередження: Америка не готова.

Минулої осені ми поїхали в Україну, щоб на власні очі побачити, як комерційні технології впливають на хід війни. Як ми й очікували, Кремнієва долина дала значний імпульс українським силам, але ми також виявили підпільну мережу українських стартапів, які працюють над заповненням прогалин, залишених Пентагоном. Технологи працювали в секретних майстернях по всьому Києву, захованих у провулках і немаркованих офісних приміщеннях, які діють за межами формальних структур Міністерства оборони.

Приблизно 200 компаній розробляли системи боротьби з дронами, безпілотні автомобілі, автономні роботи-розмінники, кулемети з дистанційним керуванням — і величезну кількість різноманітних дронів, які зіграли в Україні більшу роль, ніж у будь-якому попередньому конфлікті. Ми бачили "дрони-носії", які могли запускати менші ударні дрони на сотні миль за межі фронту, углиб Росії. У нас був дрон, який спочатку призначався для контрабанди цигарок до Євросоюзу, а потім був перепрофільований на бомбардувальник. Коли російські війська глушили сигнали GPS в Україні, тамтешні стартапи створювали дрони, які натомість покладалися на акселерометри і картографування місцевості за допомогою штучного інтелекту. Багато з них продавалися всього за 200 доларів. Військові літаки з аналогічною технологією зазвичай коштують значно дорожче.

На полігоні у Львові ми керували дроном далекого спостереження, використовуючи джойстик для повороту теплових і оптичних датчиків. Роздільна здатність була настільки чіткою, що ми могли ідентифікувати себе серед натовпу, що зібрався за 10 кілометрів від місця, де летів дрон. Система протидії дронам, поставлена західним оборонним підрядником, яка коштувала приблизно 250 000 доларів, спробувала вивести його з ладу, але не змогла.

Хоча українські стартапи виробляли технології на рівні технологій Кремнієвої долини, вони не мали нічого спільного з традиційними компаніями ранньої стадії. Ті створювалися для того, щоб вбивати росіян, а не долати вузькі місця в ланцюжках поставок або продавати себе військовим чи міжнародним інвесторам. Найбільше особисті стосунки розробників з окремими військовими частинами визначали, які нові технології та озброєння будуть використовуватися. Ці системи коштували копійки в доларах, як порівняти з тим, що виробляли західні фірми, але жодна з них не могла масштабуватися так, щоб змінити хід війни.

Хоча комерційні технології продовжують зміцнювати українські сили, їх виявилося недостатньо, щоб запобігти нещодавньому наступу Росії. Багато чинників схилили війну на користь Росії, не останнім з яких були довгі дебати в Конгресі. Ймовірне призупинення фінансування і постачань торкнулося як традиційних систем озброєнь (змушуючи артилерійські розрахунки нормувати снаряди), так і української стартап-спільноти, яка покладалася на допомогу американських програм, що їх довелося тимчасово призупинити. Дійсно, Росія змогла домогтися успіхів навіть тоді, коли українські стартапи працювали на повну силу. Якщо Україна продемонструвала обіцянку внеску приватного сектору, вона також показала, що самі лише інновації не дають змоги виграти війни.

У Пентагоні почалися дебати про те, які уроки слід винести з війни в Україні. З одного боку були ті, хто вважав, що Україна є доказом могутності комерційних технологій і доказом того, що американські військові витрачають на це занадто мало. Генерал-лейтенант Джек Шанахан належить до цього табору. Перший директор Об'єднаного центру штучного інтелекту Пентагона Шанахан вважає, що сьогоднішня війна є унікальним "перехідним періодом", у якому найефективнішими бійцями є ті, хто об'єднує обладнання старої школи з новими інноваціями. "Сторона, яка отримує перевагу, — сказав нам Шанахан, — це та сторона, яка придумує, як використовувати цю комбінацію технологій новими, різними і творчими способами".

Важливо В Україні розпочалися війни майбутнього: які технології впровадили ЗСУ та які ще будуть

З іншого боку була велика частина старої гвардії Пентагона, яка вважала, що результат війни в Україні вирішується здебільшого традиційними системами озброєнь і тактикою, і що стартапи Кремнієвої долини отримують надто багато похвал за всього лише скромні вклади. Вони стверджували, що бойові дії фундаментально не змінилися. Нові технології могли б змінити ситуацію на полях, але танки, ракети й оборонні траншеї — основні продукти війни протягом десятиліть — як і раніше панують.

Дебати стали надбанням громадськості, коли Білл ЛаПланте, головний закупівельник зброї Пентагона — людина, найвідповідальніша за те, як збройні сили США будуть озброюватися в майбутньому, — відкинув важливість технологій Кремнієвої долини. "Брати-технологи не особливо допомагають нам в Україні", — сказав ЛаПланте на оборонній конференції через вісім місяців після початку конфлікту. "Це жорстке виробництво дійсно серйозного озброєння — ось що важливо... Ми зараз не воюємо в Україні з Кремнієвою долиною, навіть незважаючи на те, що вони спробують привласнити собі це".

Переконання ЛаПланте про те, що традиційна зброя має для України більше значення, ніж комерційні технології, в жодному разі не помилкове. Танки, гаубиці та підприємства, які їх виробляють, незамінні, що підтвердив досвід України. Але було б помилкою розглядати війну виключно як підтвердження старих парадигм ведення війни. Один із найважливіших уроків, витягнутих з України, полягає в тому, що комерційні технології здатні послабити системи озброєння супротивника, посилити розвідку, а також удосконалити традиційні озброєння. Сили по всьому світу вже засвоїли це, про що свідчать вторгнення дронів Північної Кореї поблизу Сеула і доктрина Сі Цзіньпіна про військово-цивільне злиття в Китаї. ХАМАС представив ще один приклад 7 жовтня 2023 року, коли він використовував комерційні квадрокоптери для завдавання ударів по генераторах, що живлять ізраїльські прикордонні вежі. Легіони бойовиків увійшли до Ізраїлю практично непоміченими і вбили понад 1000 осіб, що спровокувало найжорстокіший конфлікт у регіоні, принаймні з часів арабо-ізраїльської війни 1973 року.

Якщо у військового і цивільного керівництва США була стратегія на майбутнє американських збройних сил, коли Путін вторгся в Україну, вона здебільшого була побудована на наявних бюджетах і зброї старої школи. Впровадження Росією комерційних технологій зробило більшу частину цих витрат застарілими. Наприклад, найсучасніший танк Америки, M1A1 Abrams, нещодавно був відкликаний з лінії фронту, оскільки недорогі російські безпілотники довели свою ефективність у його знищенні.

Але війна почала прискорювати реформи. У збройних силах США зараз більше підрозділів, що займаються новими технологіями, ніж будь-коли раніше. Оптимізований процес закупівель, розроблений DIU під назвою "Інший орган з транзакцій", дав змогу Пентагону прискорити контракти і зосередив понад 70 мільярдів доларів. Раніше цього року Конгрес значно розширив бюджет DIU, і міністр оборони попросив його реалізувати одну з найпріоритетніших ініціатив Пентагону, що отримала назву "Реплікатор", — спробу розробити автономні системи в достатньому масштабі для перемоги у війнах.

Однак кінцева мета полягає не в перемозі у війнах, а в їх стримуванні. Технологічний геній Америки — один із найкращих інструментів, якими вона володіє для підтримання миру. Україна показує, як наші військові не змогли повною мірою скористатися цим генієм — і наскільки далеко ми могли б випередити наших конкурентів, якби це зробили.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Україна – не в епіцентрі. Як розгорнеться Третя світова війна на думку фантастів