Як Англія покінчила із невдалими серіями пенальті — і непопулярний герой, який 18 місяців планував це

Від півфіналу Євро-1996 до початку чемпіонату світу-2018 список серій пенальті чоловічої національної збірної Англії був виключно невдалими. П'ять матчів на великих турнірах завершились серіями пенальті, п'ять програли. 

Пенальті стали тягарем на шиї Англії. Їхнім ворогом. 

У 1/8 фіналу Чемпіонату світу-2018 Англія зіграла з Колумбією. Після додаткового часу рахунок був 1:1 і справа дійшла до пенальті. Більшість вболівальників Англії мали чітке уявлення про те, чим це може завершитися. 

Із 1996 року вони брали участь у п'яти серіях пенальті до того моменту, і в усіх програли. Окрім того, аналіз показав, що гравці збірної Англії застосовували більше стратегій, орієнтованих на уникнення цих лотерей, у таких ситуаціях, аніж будь-які інші команди в Європі. 

Кріс Маркхем дивився гру Колумбії з колегами у власному барі на Сент-Джордж Парк, штаб-квартирі Футбольної Асоціації. Коли Ерік Даєр реалізував пенальті, завдяки якому Англія вийшла в чвертьфінал і поклала кінець 22-річній епосі кошмарів про пенальті поспіль, усі, очевидно, раділи.

Приблизно через 30 хвилин телефон Мархема задзвонив. Це було текстове повідомлення від Гарета Саутгейта, головного тренера збірної Англії, який подякував Маркхему та його команді за все, що вони зробили, без чого перемога була б неможливою. 

Пізніше буде багато людей, які отримали та/або взяли участь у цьому успіху в серії пенальті. Окрім гравців і тренера, хтось вказав на технічного директора ФА, хтось на директора з гри, хтось на психолога. Але ім'я Кріса Маркхема, здається, ніколи не згадувалося. Чому тоді Саутгейт написав Маркхему? Хто взагалі такий Маркхем і що він зробив? 

Зараз Кріс Маркхем є спортивним директором Болтон Вондерерс, але з січня 2017 року по лютий 2021 року він був провідним аналітиком Футбольної Асоціації Англії. Цей новий відділ — витвір Ріса Лонга, керівника відділу аналітики на той час, мав завдання знайти та розробити типи аналітичних даних матчів, які могли б бути важливими для методики підготовки національних збірних Англії, які робили ті, хто безпосередньо працював із командами.

Однак, незважаючи на те, що Маркхем прийшов до Англійської Асоціації після роботи керівником відділу аналізу результативності у Гаддерсфілді, він не був звичайним аналітиком матчів. За освітою він отримав диплом за спортивну психологію, у 2009 році отримав ступінь магістра. 

"Перше, що потрапило на мій стіл від FA, — сказав Маркем, — було: "Як нам виграти серію пенальті на великому турнірі?". Із січня 2017 року до Чемпіонату світу з футболу 2018 року через 18 місяців Маркхем очолював команду з чотирьох аналітиків і, зрештою, спеціаліста з даних, усі вони працювали з однією метою: допомогти Англії подолати жахливі пенальті. 

Маркхем: "Я знайшов цитати кожного з останніх п’яти тренерів збірної Англії до Гарета (Саутгейта), не враховуючи Сема (Аллардайса), які говорили, що серія пенальті була лотереєю, пенальті залежать від удачі, або що ви не можете практикувати такий тиск". 

Із часом розповідь про "лотерею" сформувала фундаментальне переконання, що пенальті не можна контролювати або тренувати, створюючи всепроникне відчуття безпорадності. Маркхем добре усвідомлював ці наслідки: "Із психологічної точки зору розмова про лотерею позбавляє гравців відповідальності. І це була перша річ для мене, щоб повернути її. Узяти під контроль не лише сам удар, а весь процес. Спочатку йшлося про уявний контроль. Як ми можемо підвищити рівень відчутного контролю для гравців, персоналу та всіх?". 

Із цією метою були зроблені різні кроки. Ось деякі з ключових: 

Презентація для Саутгейта: "Маски та захисні окуляри" 

Спочатку команда мала шість місяців, щоб підготувати одну презентацію для тренера, щоб переконати його, що вони можуть вплинути на це. 

"На щастя для нас, Гарет і його співробітники були надзвичайно відкритими та поважали якісну роботу. Але вони не дуже терплять дурнів, тому ми знали, що це має бути на дійсно високому рівні". 

Проте Маркхем усвідомлював, що вони представляють рівень деталізації, якого Саутгейт і його співробітники, ймовірно, ніколи раніше не бачили. "Говорячи про кроки розбігу, кут, темп, знаєте… усе має значення, починаючи від техніки дихання, оптимальних зон прицілювання, воротарів.

І це було лише з технічного боку. А потім вибір гравця, помилка гравця, упередженість дій і недостатнє використання ударів по центру воріт.. тому я пам’ятаю, як зайшов до офісу Гарета, і ми фактично роздрукували та розрізали на частини усі різні теми, а потім Гарет визначив пріоритети, буквально на підлозі та на столі, які з них він вважав важливими, а які — менш пріоритетними". 

Дозування 

Лідерство та комунікація Саутгейта були ключовими. Маркхем і його команда знайшли всю цю захоплюючу інформацію про пенальті і були схильні надати якомога більше її гравцям, але Саутгейт тримав все в перспективі. 

"Гарет розумів, що тут величезна кількість інформації, і частина з неї була дійсно важливою. Однак, якщо ви занадто багато розмовляєте з гравцями, це матиме зворотний ефект і замість того, щоб зменшити тиск, він збільшиться. Гарет був справді добрим, він міг отримати потрібний рівень деталізації, час деталізації, те, як це було передано їм, і просто інформував їх про ці речі". 

Розбиття перестрілки на окремі функціональні одиниці 

На початку вони читали наукові праці, щоб зрозуміти не лише пенальті, а й синтаксис усієї серії пенальті. 

Фази, на які ми розбили серію, були: 

Фаза 1: Перерва після додаткового часу 

Фаза 2: Центральне коло 

3 етап: Шлях до позначки 

Фаза 4: Біля одинадцятиметрової відмітки 

"І саме тоді це почало оживати — різні сфери, у яких ми повинні бути справді хорошими. Це не просто удар, це не просто психологія, є процес, який ми можемо зробити, який зрештою зніме тиск із гравців". 

Процес 

Саутгейт, як відомо, говорить про зосередження на процесі, а не на результаті. Те саме стосувалося і пенальті. Маркхем: "Тоді ми говорили про процес, за яким ми можемо слідувати та бути кращими. Головною причиною цього була наша ідея про те, що головне, що ми можемо зробити тут, це повернути гравцям відчуття, що вони контролюють пенальті, що це навичка, яку вони можуть покращити. Якби ми могли надати гравцям процес і власність, вони могли б повірити, що це те, що вони можуть контролювати". 

Аналіз власних гравців 

Маркхем і його команда провели детальний і ретельний аналіз пенальті своїх гравців. 

"Одна річ, яку ми додали, — це рейтинг тиску. Навіщо нам дивитися на пенальті перед сезоном, коли Джон Стоунз робить два кроки і кладе їх у верхній кут, як пенальті у фіналі Кубка Англії? Ви повинні розрізняти їх. Ми також подивились на досвід Англії в серії пенальті. Скільки гравців було на полі під час серії пенальті? І хто брав участь та не брав. Ми знайшли кілька цікавих речей про деяких атакувальних гравців, які явно уникали виконувати їх під час серії пенальті. Тож це дало нам багато зрозуміти". 

Зустріч гравців 

Маркхем і його команда представили багато з цих ідей гравцям на пенальті-семінарі, який відбувся в березні 2018 року, за кілька місяців до Чемпіонату світу. "Тоді ми представили ідею, що серію пенальті можна розбити на різні сфери та аспекти. І про кожну з них ми говорили детально". 

Частина цієї першої зустрічі полягала в тому, щоб показати відео з великою кількістю деталей про розбіги, процедури, поведінку суддів, командну поведінку тощо. Вони зробили це, щоб "загалом сказати, що це набагато більше, ніж ви думаєте". 

Це також був перший раз, коли гравці мали змогу висловити свою думку. "Деякі гравці з досвідом не хотіли виконувати (пенальті); деякі без досвіду (виконання пенальті) навпаки". 

Під час зустрічей з гравцями вони намагалися змінити менталітет навколо пенальті, демонструючи їм, серед іншого, що Англія буде підготовлена ​​краще, аніж будь-хто інший. 

"Обрамлення було головним. Уся ця робота в кінцевому підсумку була спрямована на формування сприйняття того, що ми маємо над цим контроль. Це не щось на зразок лотереї; ми можемо бути краще підготовлені, аніж інша команда, тому що вони не будуть думати про це так детально". 

Зустрічі з суддями 

На етапі підготовки Маркхем також провів зустрічі з арбітрами, щоб обговорити можливості та обмеження правил і положень серії пенальті. 

"Це все було навколо логістики сценаріїв "що-якщо". Ми обговорювали, що нам може зійти з рук і в який момент нам дадуть жовту картку". 

Ці дискусії включали спроби зрозуміти та включити психологію самих арбітрів. "Послухайте, більшість арбітрів, ймовірно, не захочуть бути в центрі уваги в цей момент. Тож з цього ми зробили висновок: вам, ймовірно, зійде з рук більше, ніж ви думаєте". 

Примітки на пляшці воротаря 

Це не було новим, але вони провели детальні дискусії навколо інформації про суперників, що виконують пенальті, яка з’являтиметься на пляшці з водою воротаря та включала передачу знань з інших видів спорту. 

Реакція на свисток 

Вони добре знали наші дослідження часу реакції та ефективності, але створили навколо цього елегантний комунікативний діалог. 

Ми були справді здивовані тим, наскільки швидкими, загалом, були гравці та наскільки короткий час для них займав удар. Як тільки пролунав свисток, вони почали бігти. Я пам’ятаю, як казав гравцям: "Свисток — це не ваша репліка; це сигнал рефері. Таким чином, ви можете почати розбіг, коли захочете. Ваша робота не починається зі свистка; вона починається тоді, коли ти цього хочеш". 

Прийоми воротаря 

Одним із особливих нововведень, які Маркхем та Англія привнесли в серії пенальті, було те, що їхній воротар завжди шукав м’яч після того, як він був за лінією воріт, щоб передавати його наступному товаришу по пенальті. Цікаво, що ідея для цього виникла після розгляду способів, за допомогою яких воротар може відволікати увагу гравців суперника під час пенальті. 

Очевидно, що однією з речей, які ми вимірювали в нашому аналізі, було відволікання. Отже, ми спробували класифікувати відволікання від воротаря від низького до середнього та високого. Ми перекодували всі їх: махання руками, стрибки, крики, покази.. у рамках цього робота воротаря полягала в тому, щоб дістати м’яч, якщо він міг". 

Індивідуальне навчання 

Гравці та команда відпрацьовували пенальті, але в ретельно виміряному ступені, який був адаптований до відповідного гравця. "До гравців із невеликим досвідом або без нього, таких як Кіран Тріпп’єр, ставилися інакше, аніж до гравців із величезним досвідом, таких як Гаррі Кейн. 

Дозування було дуже важливим, і, знову ж таки, Гарет і Стів Голланд чудово впорались із цим". 

Вони зробили все можливе, щоб імітувати повну серію пенальті. 

"Ми провели повноцінну серію пенальті з арбітрами, перервою, прогулянками полем, центральним коло, відволікання уваги — усе це. Отже, справжня генеральна репетиція була перед від’їздом на чемпіонат світу. Я впевнений, що вони б зробили інакше, якщо вже були б на турнірі". 

Окрім того, на чемпіонаті світу аналітична група збирала та кодувала кожен пенальті, щоб "моніторити ефективність і розробку процедур, які в кінцевому підсумку зіграли роль у визначенні порядку пенальтістів під час серії пенальті". 

Ролі в перерві після додаткового часу 

Іншим нововведенням, яке вони запровадили, було структурування ролей і спілкування для команди, яка збиралася після додаткового часу та перед тим, як вони вийшли в центральне коло. 

Натхненням для цієї ідеї став інший вид спорту. 

Частково це полягало в тому, щоб розділити територію навколо команди на різні зони. 

"Ми хотіли створити чіткі межі, які персонал і гравці могли або не могли переступати. У вас були бокові лінії, у вас була технічна зона. Позначили місце для пиття води, масажну станцію, і гравці не могли вийти на поле, або окремим співробітникам говорили: "Ви зараз не потрібні на полі, тому що ви потрібні нам в технічній зоні". 

Можна побачити цей план у дії в тій серії пенальті з Колумбією. Атмосфера в англійському таборі виглядала зібраною, зосередженою та професійною. Воротар спілкувався лише з кількома вибраними людьми, і до нього підходило лише по одному співробітнику за раз. Контраст із збірною Колумбії був помітний. У якийсь момент Давід Оспіна, колумбійський воротар, виявив, що до нього звертаються п’ятеро співробітників або товаришів по команді одночасно. 

Особисті враження 

Цей проект, очевидно, був великим досвідом для Маркхема, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. 

"Коли відбулася серія пенальті, я ніколи так не нервував. Мені стало погано". 

Радамель Фалькао з Колумбії почав все з потужного удару по центру. Забив. 

Наступним підійшов Гаррі Кейн. Рутина, як завжди, зібрана та контрольована. Забив. 

Наступні три удари також були реалізовані, включно з Маркусом Решфордом, пауза якого після свистка була менше однієї секунди. 

Менеджер збірної Колумбії Хосе Пекерман ховав обличчя руками протягом більшої частини перестрілки, а Гарет Саутгейт виглядав таким же холодним і спокійним, як і його жилет. 

Потім удар відправився завдавати Джордан Гендерсон. Він відбувся справа від воротаря. Голкіпер відчув це раніше. Сейв. Довга прогулянка назад до центрального кола. 

Однак наступні двоє колумбійців, Матеус Урібе та Карлос Бакка, також промахнулися, тоді як Кіран Тріпп'єр забив, залишивши Еріку Даєру вирішальний удар. 

Він це зробив. Забив. Англія виграла свою першу серію пенальті з 1996 року. 

Для Маркхема та його команди можна було очікувати, що вечірка триватиме всю ніч. Але в професійному футболі завжди є наступна гра. 

"Того ранку я не спав до 9 ранку, тому що нам потрібно було підготувати інформацію про (наступних суперників) Швецію. Тож я все ще відчуваю, що святкую той успіх зараз". 

Однак Маркхем продовжує пишатися тим, що вони зробили. 

"Це все одно, імовірно, увійде в список того, чим я найбільше пишаюсь у своїй кар'єрі, незалежно від того, чого я досягну як спортивний директор, через самий масштаб цього. Я все ще не розумію цього зараз. Ми були настільки замкнені в бульбашці в парку Сент-Джордж. Хороша річ полягає в тому, що наша чудова команда, яка разом виконувала всю важку роботу протягом попередніх 18 місяців, була тут, щоб разом відсвяткувати наші досягнення. Це було щось особливе". 

За матеріалами The Athletic