Ангари для літаків не вирішать проблеми з БПЛА, Україні потрібні ППО та РЕБ - Крамаров

Днями російські окупанти завдали ракетних ударів по аеродрому в Миргороді Полтавської області, який знаходиться за 160 км від лінії фронту. Внаслідок ударів було знищено два надзвукові винищувачі ЗСУ Су-27 та ще чотири пошкоджені. За даними моніторингових каналів, поблизу аеродрому кілька годин поспіль перебував розвідувальний БПЛА, який наводив касетні боєприпаси для ОТРК "Іскандер".

В інтервʼю Главреду військовий експерт, офіцер резерву ЗСУ Андрій Крамаров розповів, чому деякі літаки вимушені стояти просто неба, чи має Україна можливості для захисту аеродромів та чи отримає Росія китайські аналоги "шахедів".
За останні кілька днів сталося щонайменше дві ситуації, які потрапили в публічний простір, коли російські дрони висіли над аеродромом у Миргороді і коригували вогонь по ньому. Чому на третьому році повномасштабної війни російським дронам досі вдається почуватися в українському небі, як вдома?

По-перше, це розвідувальний БПЛА і не зовсім коректно називати його дроном. Враховуючи дальність його запуску (а це робота на відстані близько 200 кілометрів від місця запуску), це вже БПЛА оперативно-стратегічного рівня. Це більш медійна історія, коли говорять, що безпілотник "завис" прямо над аеродромом і звідти вів спостереження. Це не так, тому що, як правило, такого класу БПЛА обладнані потужною оптико-спостережною системою.

Для розуміння – Bayraktar TB2, який знайомий нам усім з початку повномасштабної війни, таке спостереження міг би проводити з відстані у 50 км від фактичної зони роботи. Зрозуміло, що йому для цього буде потрібна певна висота та зручні погодні умови (світла пора доби, відсутність хмар, дощу, туману). Тому теза про те, що БПЛА перебуває прямо над аеродромом не зовсім коректна, адже навіть на відео його роботи можна побачити, що він працює з дуже серйозної відстані мінімум у 30-40 кілометрів.

У цьому полягає проблема можливості використання таких розвідувальних БПЛА. Але враховуючи, що він підлітає до цілі на такій відстані, то навіть якщо подивитися на найкоротший маршрут до Миргорода з Курської області (бо там є відповідний виступ), то він складає 160 кілометрів. Можна зробити висновок, що БПЛА пролетів таку відстань і як результат зміг зафіксувати цілі, після чого передав цілевказування. Незрозуміло, чи він одразу робив розвідувальний політ, в результаті якого було виявлено скупчення нашої авіації, чи він планово відпрацьовував удари у парі з комплексом "Іскандер-М", в результаті чого були завдані удари. Тим не менше, навіть якщо уявити, що БПЛА з моменту пуску пролетів приблизно 120-130 кілометрів, він це зробив абсолютно безперешкодно. Тобто він вийшов приблизно у зону знаходження військового об'єкта і уже звідти зміг коригувати вогонь. А це означає, що у цій зоні, незважаючи на те, що вона прикордонна, на жаль, є певний брак засобів ППО.

Необов'язково розвідувальні БПЛА летять по найкоротшій траєкторії, тобто по прямій. Тим паче, що в нас майже щоночі з того напрямку залітають "шахеди", які дозволяють побачити їхню траєкторію польоту та ті "сірі" зони, які ми не здатні перекрити засобами ураження.

По-друге, є певні інсинуації щодо зменшення кількості мобільних вогневих груп у певних регіонах, в результаті чого фахівці були переведені до Сухопутних військ, щоб компенсувати брак кадрів. Це, як правило, оператори важких кулеметів, які знають як з ними працювати. Але в даному випадку на це не можна посилатись, тому що йдеться про стратегічний аеродром.

Окрім браку засобів ППО, є брак засобів радіоелектронної боротьби. Хоч будь-який БПЛА-розвідник працює на доволі серйозних висотах (2-4 кілометри), цей діапазон висот ще дозволяє ставити ефективні радіоелектронні перешкоди за умови наявності відповідної техніки. Це окрема проблема. Адже одна справа окопні РЕБи, завданням яких є протидія FPV-дронам, дрібним розвідувальним дронам тактичного рівня на кшталт DJI Mavic, і зовсім інша – великі станції радіоелектронної боротьби, які мають виставляти радіоелектронні перешкоди.

Повністю захиститись від таких ударів не важко, але з точки зору роботи командування Повітряних сил та командування 831 бригади тактичної авіації, яка базується в місті Миргород, у цьому випадку я не бачу жорстких порушень правил безпеки.

Наскільки я розумію, один літак, який стояв окремо, міг знаходитися на оперативному чергуванні, а інші літаки на полосі могли бути не у стані боєготовності. Важко оцінити їхній стан, бо у випадку з радянською технікою передбачити, що завтра зламається – неможливо, це одному богу відомо. Відповідно, саме у результаті цього було завдано удару.

Ми бачимо таку ситуацію не вперше – наприклад, навесні на півдні була схожа ситуація, коли розвідувальний БПЛА "Zala", який підсвічує цілі для "Ланцету" також залітав на місце базування штурмовиків СУ-25 і теж завдавав удару.

На жаль, на даний момент ми не можемо дозволити собі витрачати дороговартісні ракети західного зразка для збиття БПЛА, тому потрібно шукати протидію та, можливо, нарощувати кількість мобільно-вогневих груп (МВГ). Хоча ці БПЛА працюють на висотах, які відрізняються від "шахедів". Тобто потрібно, щоб на борту МВГ була гармата, яка здатна на такій відстані дістати його, починаючи від зенітної установки 23 мм, а краще, якщо це будуть ЗРК західного зразка. Наприклад, той же "Гепард", у якого залежно від боєприпасу граничні висоти враження цілей сягають від 2,5 до 4 кілометрів.

Тобто рецептом для збиття цих БПЛА є саме засоби ППО, РЕБ та ЗРК?

Основне, чого нам не вистачає, то це ракетних комплексів та засобів РЕБ, але враховуючи розміри та висоти роботи БПЛА, тому що в них доволі низький індекс поперечного розсіювання та відбиття (для того, щоб їх могли побачити, наприклад, радіолокаційні станції), теоретично такого класу БПЛА, може вражати і тактична авіація. Але для РЛС радянських модифікацій – винищувачів МіГ-29, Су-27 та штурмовиків Су-25 – БПЛА є малопомітною ціллю і їм важко на неї навестися. Я знаю, що цілі такого типу збивалися в ручному режимі, а це доволі важко.

Щодо засобів ППО. У США заявили, що під час саміту НАТО будуть певні новини щодо передачі Україні таких засобів. Як ви гадаєте, про що йдеться в даному випадку, та чи може покращитися після цього ситуація з захистом аеродромів та інших стратегічних об'єктів?

Сподіваємося, що буде ППО і для аеродромів у тому числі. Нам потрібні засоби ППО абсолютно різних рівнів, починаючи від недорогих ракет, які здатні працювати по таких цілях та висотах (у нас такі системи в принципі є, але в невеликій кількості). Ця проблема відома, такими засобами потрібно постійно насичувати. Це також має бути постійне бойове чергування, патрулювання і достатня кількість боєкомплекту.

Ще одна проблема – потужності російського військово-промислового комплексу і його можливість до виготовлення і застосування крилатих ракет різних типів (приклад цього ми, на жаль, нещодавно бачили у Дніпрі). Це і стратегічні ракети авіаційного базування, такі як Х-101, "Калібр", які мають великі дальності, оперативно-тактичні ракетні комплекси з балістичними ракетами, такі як "Іскандер-М", а також корейські KN-23. Тобто потрібне ППО різних рівнів, починаючи від боротьби з базовими загрозами, бо стріляти по них ракетами від Patriot, напевно, у всього цивілізованого світу грошей не вистачить. Тому потрібно продовжувати шукати в сучасних технологіях ефективні засоби протидії, а також забезпечити вже наявні в нас ЗРК достатньою кількістю боєкомплекту. Погодьтесь, це потрібно мати, щоб боротися з такою кількістю цілей.

Тим паче, що зараз у росіян нова тактика. Якщо раніше вони вели масовані нічні обстріли по два-три дні підряд, то зараз ми бачимо, що вони ніби і не такою великою кількістю, але ударів завдають цілодобово. І за добу це буває по 30-40 цілей, які потрібно збивати, що є серйозним викликом.

Що, на вашу думку, варто було б зробити на наших аеродромах, щоб не допускати таких ситуацій, які ми бачили на аеродромі в Миргороді, особливо напередодні передачі Україні літаків F-16?

Перш за все, упевнитись, що у нас є аеродроми з готовими підземними укриттями серйозного рівня. Умовно, це має бути бункер для літака. Має бути розуміння про комплектацію іншою технікою, яка обслуговує аеродром. Наприклад, пожежна техніка та техніка, яка зможе швидко відбуксирувати літак в укриття за потреби, та безпосередньо навчений обслуговуючий персонал.

Після подій у Миргороді багато говорили про те, що літаки стоять просто неба, а до лінії фронту не так і далеко. Як багато часу потрібно для будівництва ангарів, та чи є зараз така потреба?

Навіть якби там і був великий наземний ангар, є літаки, які знаходяться на бойовому чергуванні. Тобто це літак, який у разі оголошення тривоги має бути оперативно піднятий у повітря для відпрацювання.

Можливо, варто обирати інші аеродроми, але, на жаль, такі цілі мають знаходитися біля злітно-посадкової смуги на умовно відкритій місцевості.

Яка у наразі ситуація з РЕБ – порівняно з росіянами, наскільки нам їх не вистачає?

Виробництво засобів радіоелектронної боротьби простіше в організації. Ми активно нарощуємо засоби РЕБ окопного рівня, тактичного – вони до нас надходять, є нові розробки. Але ситуація далека від ідеалу, тобто від нормального рівня забезпечення, однак вона має позитивну динаміку.

Якщо подивитись на потужні засоби радіоелектронної боротьби, то в цьому, на жаль, у ворога дуже велика перевага. Наскільки мені відомо, є певні спроби організувати виробництво, а також ми намагаємось зрозуміти, що ефективного можна отримати від наших партнерів.

Тобто в партнерів так само існують проблеми з РЕБ?

У них був дещо інший підхід – умовно, у них абсолютно інший стиль війни. У нас війна, як би нам того не хотілося визнавати, певною мірою за радянською військовою доктриною, тоді як у Заходу абсолютно інший стиль. У них мало відбутися подавлення засобів радіоелектронної боротьби з повітря, де вони вже не можуть ефективно працювати. До того ж, раніше розвідувальні БПЛА стратегічного рівня (на кшталт MQ-9 Reaper) у противників Сполучених Штатів Америки не було. А коли немає виклику, то, відповідно, на нього і не шукають відповіді.

Ви згадували про "Шахеди", тому хотіла б трохи до них повернутися. Бачила інформацію про те, що ці БПЛА почали запускати вище, через що їх стало важче збивати. Як змінилася ситуація саме з протидією "шахедам"?

Відстань, на якій може працювати мобільна вогнева група, становить 1-1,5 кілометри. Якщо запустити "шахеди" нижче, то вони будуть знаходитися поза зоною їхнього бойового радіусу. Але є цікавий нюанс, який стосується, наприклад, застосування кулеметів для боротьби з ними. Кажу з власного досвіду: одна справа, коли стрілецькою зброєю ти, умовно кажучи, маєш стріляти прямо, і в тебе є гранична відстань ураження цілі. Наприклад, в автомата Калашнікова АК-74 заявлена гранична дальність стрільби – 900 метрів. Якщо намагатися стріляти ним вгору, тоді починає протидіяти сила тяжіння, хоча відстань доволі серйозно скорочується.

Для цього підходять навіть класичні зенітні установки ЗУ-23, а також ті, що надходили від країн Заходу, оскільки в останніх снаряд розрахований на розрив у повітрі та подальше знищення уламками. Але враховуючи територію України і кількість цілей, таких систем може бути недостатньо.

Окреме питання – розгортання і виявлення. "Шахед" – це такий тип цілі, для якого потрібно розгорнутися та зрозуміти траєкторію, допоки він долетить. До того ж, він маневрує, хоч і не так далеко.

Коли "шахеди" летіли низько, активно застосовувалися засоби аудіовізуального визначення. Тобто їх можна було почути та побачити. Якщо вони будуть летіти вище, на відстані, наприклад, 3-3,5 кілометри над землею, потрібно мати потужний тепловізор, щоб їх виявити. Тим не менше, якщо було б більше класичних зенітних ракет хоча б радянського зразка на кшталт "Оса", "БУК-M1", то ними б можна було ефективно працювати по "шахедах".

До речі, з'явилася інформація, що Китай налагодив у себе виробництво аналогів "шахедів". Як би ви оцінили цю загрозу і наскільки багато Китай може їх виробляти у порівнянні з Іраном?

Давайте будемо відверті – яку летальну зброю на даний момент Китай постачає Росію напряму? Жодної. Навіть на передачу боєкомплектів дозволи надавали третім країнам, які раніше їх купили. Так було, наприклад, з Іраном, у якого були боєприпаси, придбані ще у 1980-х, і Китай просто дозволив їх передати.

"Шахед" – це БПЛА-камікадзе стратегічного рівня. Відповідно, ця передача – це прямий продаж зброї. Тому росіянам сподіватися на даний момент на передачу не варто, тільки якщо це не буде абсолютна копія (що важко довести, але ця ситуація активно моніториться). Звичайно, якась кількість незнайомих ударних БПЛА може бути передана виключно в рамках того, як Північна Корея передавала свої балістичні ракет, тобто для випробування в режимах реальної війни.

З чим Китай і може допомогти росіянам, то це з постачанням певних видів комплектуючих, які можуть використовуватися як товари подвійного призначення, а також обміном технологіями. Як мінімум не передати не поставити готову продукцію, але передати технологічно-інженерну інформацію.

А якщо Китай просто скопіює те, що є в Ірану? Наскільки це для нас буде серйозним викликом?

Те, що є в Ірану, Китай міг скопіювати ще у 2022 році. Китай бачить реальну ефективність використання. Якщо подивитися на загальну статистику "шахедів", тобто співвідношення тих, що були випущені та тих, які не те що не досягли цілі, а просто не були збиті, Китай розуміє, що зараз такі БПЛА-камікадзе є одним з важливих озброєнь, які потрібно мати, але при цьому вони мають можливість зробити це якісніше. Але навіщо випускати 100 "шахедів", з яких долетить 5-10, якщо можна використати 20 з тією самою ефективністю? Питання кількості може бути проблематичним, бо закидати ворога зброєю – це теж один зі способів ведення війни, але при цьому ефективність зброї може викликати багато питань.