Частину журналістів поліція не пустила на територію Охматдиту, щоб вони не робили «сюжети на крові дітей»

Журналістка Каміла Грабчук повідомила, що її та інших колег не пускали висвітлювати роботу рятувальників після російського обстрілу дитячої лікарні Охмадит. Про це вона повідомила у фейсбуці.

«Не пускає поліція висвітлити роботу рятувальників. Є акредитація і погоджений запит від ДСНС, але вони нічим допомогти не можуть», - написала журналістка. 

Після трьох годин очікування, додала вона, її пропустили на територію Охмадиту. 

Вона також повідомила «Детектору медіа», що разом з нею не пускали кількох інших журналістів. 

«Вони пропустили депутата Верховної Ради, і коли я спитала, чому пропускають нардепа,  один з поліцейських відповів, що нардепи можуть перебувати будь-де. Хоча я мала акредитацію ЗСУ, і мала висвітлювати саме роботу рятувальників, а що там робив депутат? Я думаю, що поліції надали вказівку просто не пускати журналістів, і вони не зважали на те, чи є акредитація, чи ні».

На відео, які зняла Каміла Грабчук, чутно, як один з поліцейських каже: «Загинуло багато дітей, і ви на цій крові хочете робити сюжет. Коли вас централізовано будуть запускати, ви туди зайдете».

На іншому відео чутно, як поліцейські відмовляються пояснити, в чому причина відмови журналістам у можливості працювати. Представник поліції діалогу порадив журналістці «знаходитися у безпечному місці, і там висвітлювати роботу працівників рятувальних служб». 

Це не перший випадок, коли поліція  не допускає журналістів на місце обстрілів, і, наприклад, вимагає акредитацію для роботи в місцях, де вона не потрібна, каже фотограф і журналіст Стас Козлюк. Сам він зміг потрапити на територію лікарні:

«В мене проблем не було. Я туди приїхав відносно швидко, і це загальне правило роботи в таких ситуаціях — поки ще всі не зрозуміли, що відбувається, ти спокійно заходиш, знімаєш. В мене нацгвардійці запитали акредитацію, я її показав і я все прекрасно розумію. Але проблема в тому, що акредитацію сприймають, як єдину прескарту, що є не так. І без неї, як я розумію, мене б вигнали. Не вперше з таким зіштовхуюсь. 

Наприклад, рік тому були роковини того, як прилетіли ракети по Львову. В мене є колеги, які працюють у Львові, фотографи, які на фронт не їздять. І звісно ж у них не було акредитації від ЗСУ. Тобто якщо, наприклад, прилетіло кудись дуже далеко від фронту, в тебе все одно питають акредитацію, яка необхідна для роботи на фронті. Це дуже дивно». 

Медіаюрист Роман Головенко вважає, що взагалі вимагати акредитацію під час роботи не на фронті від журналістів не мають:

«Акредитація, про яку йде мова - від ЗСУ, тобто вона стосується допуску до структур ЗСУ і до фронту. Тобто якби це був приліт десь по воєнній частині, то так, вона потрібна. А тут вона не має до цього стосунку, бо сам термін “акредитація” був запроваджений у законі про медіа, як сприяння органам влади у висвітленні їхньої діяльності. Тобто вона стосується певного суб’єкта.

Що стосується місць прильотів, то, наприклад, якщо там працюють рятувальники, то вони по певних аспектах можуть визначити, допускати когось чи ні. Наприклад, якщо там ще є нерозірвана вибухівка або загроза обвалу. Але тоді це не питання акредитації і дивно взагалі, що вони про неї говорять. Наприклад, адміністрація ОХМАТДИТу як суб’єкта господарювання, могла б визначити рівень допуску, якщо, припустимо, там десь ще роздягнені діти чи батьки. Тобто мова про те, що є певний режим потрапляння на місце, але рішення щодо цього точно мають приймати окремі уповноважені люди. Зрозуміло, що є суспільний інтерес до того, щоб журналісти зафіксували місце злочину, але журналісти також мають зважати на стан людей, яких вони знімають. З іншого боку, у людей є мобільні телефони і фото й так з’являються.

Тобто, певні етичні чи безпекові питання можуть впливати на рішення допуску журналістів і має бути пророблена робота щодо того, хто в таких випадках відповідальний приймати рішення. Але якщо просто Нацгвардія чи поліція не пропускає медійників під приводом якоїсь акредитації, яка цього взагалі не стосується, а в той час там на території люди, які знімають це телефонами, то це ненормально».

СБУ встановила, що по Охмадиту росіяни вдарили ракетоюХ-101. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 438 ККУ (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством).

Президент Володимир Зеленський повідомив, що росіяни запустили понад 40 ракет різних типів та атакували Київ, Дніпро, Кривий Ріг, Словʼянськ, Краматорськ. 

Підтримати «Охматдит» можна переказавши кошти безпосередньо медичному закладу або за реквізитами для фонду, вказаними на сайті лікарні.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до низки міжнародних організацій із закликом відреагувати на російський обстріл медичного закладу. 

Тим часом російські пропагандисти почали виправдовувати черговий терористичний акт російських злочинців, поширюючи відповідні фейки.