Економічне бронювання: міфи та реальність

На мій погляд, проста логіка економічного бронювання — це справедливість, економічна стійкість і обороноздатність. Але існує чимало міфів, пов’язаних з економічним бронюванням. Вирішив зібрати 15 аргументів, які розвінчують ці міфи і показують, чому економічне бронювання є критично важливим для України сьогодні.

Розглянемо кожен із них.

Міф: економічне бронювання порушує принцип справедливості.

Реальність: за визначенням, справедливість — це не суб’єктивне, а об’єктивне поняття. І означає воно суспільне благо. Ми виходимо з цього фундаментального принципу. Отже, рішення, що нам як суспільству і державі як представнику наших інтересів потрібно ухвалювати, особливо в ці часи викликів, мають ґрунтуватися на максимізації суспільного блага. В тому числі від кожного з нас.

Тож використати найважливіший майже не відновлюваний ресурс — людський капітал — ми мусимо в найбільш ефективний спосіб. У тому числі дати можливість підприємству забронювати критичний для його функціонування персонал; державі — визначити критичні підприємства і ОПК як такі, що можуть бронювати персонал і надати відстрочку тим, кого заради суспільного блага, отже, справедливо, варто не мобілізовувати на даному етапі.

Міф: економічне бронювання може призвести до провалу мобілізації.

Реальність: передумови Перемоги — укомплектоване й озброєне військо з технологічною та управлінською перевагою. В Силах оборони України вже налічується, за різними оцінками, від 800 тисяч до більш як 1 мільйона осіб. Наскільки ефективно військове керівництво розпоряджається цими силами? Наскільки швидко спроможне навчати? Проводити ротацію? Результати аудиту нам так і невідомі. А факти неефективного управління відомі.

З іншого боку, мобілізаційний потенціал України — від 3,5 до 6 мільйонів чоловіків. При цьому критичний персонал для бізнесу — такий, мобілізація якого призведе до значного скорочення оборотів бізнесів, аж до закриття, — це близько 600 тисяч осіб. Їхня мобілізація може призвести до закриття бізнесів і краху економіки.

Отже, економічне бронювання стосуватиметься максимум 15% мобілізаційного потенціалу і не вплине на обсяги мобілізації. Натомість суттєво знизить вартість мобілізації для держави, сприятиме отриманню державою більше грошей через податки і збереже можливість для бізнесу фінансувати ОПК і військо як через податки, так і через пожертви.

Міф: оскільки пріоритет — це перемога, то всі мають іти до війська.

Реальність: Перемога вимагає реалізації цілої низки факторів. А саме таких: кількість військових, технологічна оснащеність війська і відповідна перевага, управлінська ефективність. Якщо акцент робиться на кількості військових, то ми програємо не тільки через більший мобілізаційний ресурс РФ (25 млн) і через готовність ворога наймати громадян інших країн або домовлятися про військових із КНДР. Головне — це їхнє ставлення до самих військових як до «гарматного м’яса».

Оскільки очевидно, що стратегія «кількості» програшна для України, основний акцент має робитися на управлінській і технологічній перевазі. Основні джерела технологізації та озброєння — західна допомога і приватний бізнес, який налічує вже 1500 підприємств оборонно-промислового комплексу.

Щодо управління, то мотивація мобілізованих, як і потік рекрутів, будуть вищими у тому разі, коли буде дотримана реальна можливість вибору підрозділу, підвищиться якість забезпечення військових, навчання, відносин. Усе перелічене своєю чергою потребує працюючої економіки та підвищення довіри до військового керівництва і ТЦК.

Наявна практика горизонтальної взаємодії бізнесу і військових підрозділів у допомозі з оснащенням і рекрутингом може стати прикладом для поширення на вищих рівнях. Для цього необхідно убезпечити сам бізнес від втрати продуктивності і можливості вести діяльність через мобілізацію критичного персоналу.

Міф: грошове забезпечення військових — це державні витрати, і це не залежить від бізнесу.

Реальність: грошові ресурси, якими розпоряджається держава, — це переважно податкові надходження, запозичення держави і міжнародна допомога. Досі міжнародні партнери не погоджувалися на те, щоб за рахунок їхньої допомоги фінансувалися Сили оборони України. Таким чином, податкові надходження — це основне джерело фінансування війська.

Податки своєю чергою сплачуються державними установами та підприємствами, бізнесом і громадянами. Скорочення бізнесу призведе до скорочення податкових надходжень, а значить, позначиться на можливості забезпечувати військових.

Власне, тому йдеться про знаходження балансу — як зробити так, щоб мобілізація, що потребує збільшення військового бюджету, не призвела до скорочення бізнесу і зменшення надходжень до державного бюджету. Саме тому економічне бронювання передбачає бронювання лише критичного персоналу бізнесу.

Також варто звернути увагу, що вже зараз бізнес робить суттєві пожертви на ЗСУ, які, за дослідженнями Advanter Group, становлять приблизно 200 млрд грн за останні 12 місяців. Неефективна мобілізація вдарила вже зараз передусім по білих підприємствах, обсяг пожертв яких був найбільшим. Через це вже спостерігається скорочення спроможності бізнесу до пожертв і фінансування проєктів розвитку ОПК.

Міф: мобілізація не впливає на економіку.

Реальність: бізнесу вже не вистачає 26% персоналу через мобілізацію і міграцію, що призводить до уповільнення відновлення після шоку 2022 року. У зв’язку із збільшенням мобілізації в будь-якому разі скорочуються податкові надходження, а потреба в фінансуванні збільшується. Тому, як зазначено вище, важливо зберегти баланс між кількістю та якістю мобілізованих і збереженням можливості бізнесу функціонувати, що також досягається бронюванням критичного персоналу.

Міф: не існує більш важливого персоналу — всі працівники однаково важливі.

Реальність: змодельована ситуація показує, що мобілізація ще 15% чоловіків призведе до скорочення оборотів бізнесу в середньому на 20%, але при мобілізації критично важливих працівників падіння оборотів бізнесу сягатиме від 30 до 100%, тобто спричинить повну зупинку бізнесу.

Так, для людиноцентричної держави всі люди однаково важливі. Проте під час війни держава повинна виходити саме з питання суспільного блага у застосуванні можливостей кожної людини. Тому бронювання критичного персоналу — це раціональна частина суспільної угоди держави і бізнесу, за якої бізнес збільшує сплату податків і надалі підтримуватиме обороноздатність.

Держава при цьому зменшує складність процедур бронювання, сприяє бізнесу у збереженні можливості працювати, забезпечує ефективну прозору мобілізацію та рекрутинг, підвищуючи в такий спосіб довіру до себе.

Міф: бронювання персоналу стане тотальним і вплине на мобілізацію.

Реальність: для збереження спроможності бізнесу працювати, сплачувати податки і донатити необхідно дати можливість бізнесу забронювати ключовий персонал у межах лише до 20% від штатної кількості чоловіків.

Міф: система бронювання не може бути прозорою.

Реальність: ідея полягає в тому, щоб дати підприємцю можливість зробити це в електронний, некорупційний спосіб, тим самим зменшуючи поточну корупцію в сфері бронювання.

Міф: бронювання ніяк не вирішує питання фінансування армії.

Реальність: додаткове фінансування для забезпечення Сил оборони України від економічного бронювання можна знайти, сприяючи детінізації частини зарплат. Ми виходимо з того, що 34% зарплат на сьогодні перебувають у «тіні».

Ідея — зробити додатковою умовою для бізнесу в бронюванні критичного персоналу встановлення зарплати для таких співробітників на рівні не нижчому за 30 тис. грн. Аналогічно для ФОП при бронюванні встановити доплату на рівні 20 тис. грн у вигляді військового збору.

Міф: встановлення високих зарплат для бронювання не збільшить бюджетних надходжень.

Реальність: підприємець, якщо йому для функціонування бізнесу потрібен саме цей технолог, зварювальник, інженер, установить йому відповідну зарплату. При тому, що середній рівень зарплат 19 тис. грн, такий хід приведе до збільшення надходжень ПДФО і ВЗ, а також ЄСВ на рівні 80–170 млрд грн і навіть більше за умов зниження мінімального рівня заробітної плати в 30 тис. грн. Це покриє суттєву частину потреб у додатковому фінансуванні війська при мобілізації.

Міф: економічне бронювання — це нова схема для ухилення від мобілізації.

Реальність: економічне бронювання — це продовження існуючої системи бронювання критичних підприємств, що включає критичний персонал підприємств, важливих для економіки. Тільки тепер мова йде про критичний персонал не критичних підприємств, які, тим не менш, важливі для економіки.

Міф: економічне бронювання встановлює майновий ценз — воювати будуть бідні.

Реальність: об’єктивно військові отримують принаймні в п'ять разів вищу плату, ніж середня по країні. Також не забуваймо, що на фронті багато підприємців і керівників бізнесу: статистика свідчить, що 13% із тих, хто на фронті, — підприємці.

Економічне бронювання не дає переваг заможним людям. Насправді ті, хто «має гроші», вже мають безліч інструментів відкупитися, — вони цей «інструмент» уже використовують як корупцію на рівні ВЛК, ТЦК та в інші способи.

Обсяг подібної корупції оцінюється в десятки мільярдів гривень, і це гроші, які виводяться з економіки. А економічне бронювання якраз здатне детінізувати суттєву частку економіки, давши можливість профінансувати збільшення війська.

Міф: замість економічного бронювання краще провели б демобілізацію, щоб ті, хто на фронті, могли повернутися до роботи.

Реальність: якщо питання мобілізації та бронювання критичного персоналу є пріоритетом цивільного керівництва держави, то питання демобілізації — це рішення військового керівництва.

Окремо слід зауважити, що процес адаптації ветеранів до цивільного життя й виходу на ефективний рівень роботи займає час, як і навчання рекрутів, що разом із питанням мотивованості також треба враховувати в питаннях ротації та демобілізації.

Керівник однієї з ветеранських організацій, у власному бізнесі якого мобілізованих більш як половина чоловіків, каже: «Важливо, щоб бізнес працював, щоб військовим було куди повертатися після служби».

Міф: відповідальність за питання, впроваджувати чи ні економічне бронювання, — це питання до президента Зеленського, то нехай він і вирішує.

Реальність: так, політичні лідери в складні часи мають брати на себе складні, іноді непопулярні, але важливі й ефективні рішення саме з огляду на благо для країни та її майбутнього.

Однак і доросле суспільство мусить не перекладати такі питання на політичне керівництво країни, а брати на себе сміливість говорити вголос саме про об’єктивну справедливість. Зокрема, ті, кого прийнято називати моральними авторитетами нації, можуть об’єктивізувати для суспільства і керівництва країни важливість економічного бронювання.

Міф: бізнес можуть зненавидіти через те, що він «відсидиться» через економічне бронювання, — що для бізнесу важливіше: вижити під час війни чи після Перемоги.

Реальність: це хибна розтяжка. В сценарії відсутності економічного бронювання відбудеться закриття і скорочення значної частки приватного бізнесу, зросте корупція, збільшиться тіньовий сектор. Для порятунку ситуації держава буде змушена підвищувати податки, девальвувати гривню, збільшувати частку держави в економіці, збільшувати дорогі зовнішні запозичення.

Акцентувати увагу на тому, що бізнес «відсиджується», неправильно. І так само помилково звинувачувати в цьому економічне бронювання. Економічне бронювання дасть можливість забронювати суттєво менше персоналу порівняно з тією кількістю, що вже зараз заброньовано за існуючими процедурами.

У час, коли країна стоїть перед багатьма викликами, важливо знаходити баланс між економічною стійкістю та обороноздатністю. Лише об'єднуючи зусилля, збільшуючи взаємну довіру, ми зможемо забезпечити Перемогу та процвітання України.

Для цього потрібно не уникати складних питань, а обʼєктивізувати наслідки їхнього вирішення чи невирішення і на базі діалогу знаходити спільну відповідь.