Камери спостереження на дорогах. Чому штрафи отримують ті, хто нічого не порушив?

Якщо громадянин комусь дав свою машину у користування і його знайомий перевищив швидкість, то штраф отримає власник. Це стосується саме тих штрафів, які фіксують камери спостереження (ст. 14-2 Кодексу України про адмінправопорушення). 

Водночас Конституція гарантує всім презумпцію невинуватості. І дуже символічно, що саме в день Конституції відбувся Пленум Верховного Суду, на якому у порядку денному було питання звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності такої норми закону, але судді це звернення не підтримали. 

Проте і без рішення Пленуму Конституційний Суд вже має на розгляді п’ять скарг з цього ж приводу. 

Громадська ініціатива «Голка» з’ясовувала, чи є в цій ситуації порушення прав громадян, зокрема презумпції невинуватості, яку гарантує Конституція.

Чому ввели автоматичну фіксацію?

В Україні перші засоби автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху на трасах з’явилися ще за часів Віктора Ющенка (ст. 14-1 Кодексу України про адмінправопорушення).

Зазвичай відеокамери ставлять на аварійно-небезпечних ділянках дороги, з метою зменшення аварійних ситуацій. Додатковою метою запровадження системи було також наповнення держбюджету. 

А ось офіційно повноцінну систему відеофіксації за допомогою камер запустили 1 червня 2020 року. Про це повідомив тогочасний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції України Олексій Білошицький зазначає, що за всі роки роботи цієї системи автоматичної відеофіксації до бюджету надійшло понад 2,1 млрд грн.

Білошицький наголошує: «Швидкість залишається однією з найпоширеніших причин дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками. Проте, за чотири роки роботи камер автоматичної фіксації, кількість ДТП з тяжкими наслідками знизилася втричі на ділянках, де вони є».

Камери фіксують не лише перевищення швидкості, а й проїзд на червоне світло, рух тротуаром, зустрічною смугою чи смугою для автобусів За допомогою системи фіксуються такі порушення як перевищення дозволеної швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал світлофора, порушення правил зупинки, а також рух по смузі для громадського транспорту, по зустрічній смузі чи тротуаром.

За останні роки з’явилося чимало додатків, які допомагають водіям знизити швидкість, коли треба, але ці застосунки можуть виконувати превентивну дію.

Система ніколи не з’ясовує, хто був за кермом. Вона лише фіксує інформацію про транспортний засіб, на якому було вчинено адміністративне правопорушення. 

Тому відповідальність несуть власники машини. І от тут виникають питання.

Як проходить тест на конституційність?

Питання до конституційності такої норми в адміністративному кодексі виникло ще 14 років тому. Саме тоді до Конституційного Суду надійшла перша скарга, подана громадянином Артемом Багінським.

«Положення частини першої статті 14-1 Кодексу презюмують відповідальність власника транспортного засобу без потреби доведення його вини у вчиненні правопорушення. Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення», – йшлося у зверненні.

Щодо конституційності норми тоді свої позиції висловлювали і спікер парламенту, і Верховний суд України, і Міністерство внутрішніх справ. Залучили навіть науковців з Київського національного університету внутрішніх справ, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. І зрештою Конституційний суд визнав, що норма Кодексу України про адмінправопорушення, яка передбачила відеофіксацію та штрафи була неконституційною. 

Таке рішення Конституційний Суд ухвалив, бо відповідальність за адміністративні правопорушення може нести лише фізична особа, а формулювання, яке на той час прописали законотворці – «власники (співвласники) транспортних засобів» – допускало відповідальність юридичної особи.

За часів Петра Порошенка, кодекс доповнили іншою нормою (ст. 14-2 КУпАП), яка фактично продублювала те, що вже було написано. Законотворці уточнили в новій нормі, що відповідальність за порушення несе фізична особа, яка є власником або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Киянин Микола К. торік здав на права і отримав тимчасове посвідчення, яке видається на два роки і за цей час можна отримати не більше 2 адмінправопорушень. У той же час Микола є керівником однієї зі столичних фірм і йому доведеться скоро складати іспит знову, бо на його фірму зареєстровані кілька десятків авто. «Усі штрафи приходять на керівника, тобто на мене. Відповідно, якщо ти нещодавно отримав права і є керівником компанії, яка має машини, то у тебе автоматично буде порушень більше, ніж два на рік. Ти маєш ще раз витрачати час на повторний іспит. Зараз на мені вже понад 70 штрафів, з яких справді мій – один, а 60 штрафів взагалі були отримані в той час, коли у мене навіть не було водійських прав. Але немає часу з усім цим розбиратися, доводити свою непричетність і навантажувати цим юристів компанії, тому простіше просто перескласти екзамен з водіння», – пояснює він. 

Адвокат Антон Кравченко, який захищає права водіїв зазначає, що чинна стаття Кодексу, по суті, дублює подібну норму статті, яку вже визнано неконституційною: «Свого часу разом зі зміненою статтею, яку Конституційний суд розглядає на предмет конституційності, запровадили штрафні бали. Це було компромісне безкоштовне адміністративне стягнення, яке формально проіснувало до 2020 р. і далі його скасували. Кожному водієві щороку пропонувалася кількість балів, які б «знімалася» замість сплати адмінштрафу, доки баланс залишається позитивним. Зараз же застосовується одразу грошовий штраф, хоча знову з’явився проєкт про штрафні бали, але і тут не планують визначати, хто саме був за кермом».

Кравченко переконаний, що закон не може ігнорувати той факт, хто фактично кермував: «Відповідальність має бути строго індивідуальною, а презюмувати вину власника майна як правопорушника недопустимо (ст. 61 та 62 Конституції). Ще 2010 року парламенту було рекомендовано привести у відповідність до Рішення увесь порядок автоматизованого покарання на дорогах. Натомість з 2015 року у Кодексі вже згадана нова норма, яка схожа на ту, яку визнали неконституційною. Суди чомусь продовжують її застосовувати стосовно незгодних із «автоматичними» штрафами власників авто – хоча давно повинні діяти інакше. Конституція має найвищу юридичну силу та норми прямої дії. І будь-який суд зобов'язаний їх безпосередньо застосовувати. А у разі невизначеності, чи відповідає Конституції закон – кожен суд повинен зупинити справу і звернутися через Верховний Суд до Конституційного Суду».

Технічні параметри камер часто недостатні для того, щоб дистанційно розпізнати обличчя водія. Аби штрафувати саме порушника, можна йти до кращої якості відеофіксації. Це, звісно коштуватиме дорожче, але у пояснювальній записці проєкту ще у 2015 році зазначили: «Реалізація проєкту не потребуватиме видатків з Державного бюджету України». 

Членкиня профільного комітету Верховної Ради, який відповідає у тому числі й за транспортні питання, Юлія Клименко («Голос») зазначає, що наразі дійсно неможливо ідентифікувати водія, а тому відповідно до прийнятих законів відповідальність несе власник автотранспорту: «Це загальноприйнята світова практика. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки, де дія така ж система, якщо хтось постійно користується вашим автомобілем, можна підписати декларації між власником і водієм автотранспорту про те, що водій відповідає за штрафи. Тоді всі штрафи, які приходять власнику, легально перенаправляються на водія».

Інша частина змін до статті 14-2 Кодексу завдячувала своїй появі буму на ввезення автомобілів з-за кордону, так званих «євроблях».

Законодавець додатково передбачив, що у разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами України, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Тож всі ці компанії, що займалися пригоном авто з-за кордону, діяли на свій страх та ризик, бо могли стати заручниками «чужих» штрафів на дуже довгий час. 

Але всі зміни до законодавства мають відповідати Конституції, яка передбачає презумпцію невинуватості, що незмінно навіть під час воєнного стану. Коли мова йде про кримінальні чи адміністративні правопорушення, то обов’язок доводити, що порушником є саме ви, покладається на державу.

У самому Кодексі зазначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

А в ситуації з автоматичною фіксацією порушень, все працює зовсім навпаки. Вказані вище норми не діють, що створює можливість притягнення до адміністративної відповідальності власників транспортних засобів навіть у разі, якщо ці особи не вчиняли адміністративного правопорушення.

Така розбіжність в підходах до різних категорій адмінправопорушень і створює у суспільстві запит на їх перегляд та зміну наявної системи. Але під час розгляду питання на Пленумі Верховного Суду суддя Василь Крат пояснив свою позицію, чому немає підстав для подання звернення до Конституційного Суду: «Відповідно до статті 3 Конституції, життя людини це найвища соціальна цінність. І безпека людини це найвища соціальна цінність. Я не побачив підстав для звернення із поданням, а це питання стосується лише правозастосування. Там де працюють камери автоматичної фіксації, статистично значно менше порушень, чим зберігається життя та здоров’я людини».

Але попри те, що судді Верховного Суду це питання не підтримали, воно з 2020 року на розгляді в Конституційному Суді.

Усі ці звернення та скарги були об’єднані судом в одну справу, у якій Конституційний Суд вже перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення. Тому є шанси, що найближчим часом таки з’явиться роз’яснення з цього приводу.

А тим часом власники авто мають розуміти, що їм робити, коли надходять штрафи.

Як довести що ти не порушник?

Протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили, можна надати до поліції документи, що підтверджують вибуття з володіння транспортного засобу або факт незаконного використання власних номерних знаків.

Або можлива «особиста явка порушника». Тобто водій авто, який керував ним на момент вчинення порушення, може звернутися особисто до поліції із заявою про визнання своєї вини та квитанцією про сплату штрафу.

Також було створено можливість внесення відомостей про належного користувача (особи, яка на законних правах користується транспортним засобом) до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Таким користувачем може бути працівник компанії або особа, яка взяла автомобіль в оренду.

Зробити це можна через Електронний кабінет водія. 

У випадку, якщо інформація про належного користувача внесена до реєстру, вже він нестиме відповідальність за вчинення адмінправопорушень, зафіксованих автоматично.

Перевірити, чи є на вас накладені штрафи, можна у такий спосіб: Офіційний сайт МВС України, мобільний застосунок МВС України – «Штрафи ПДР» (версія для Android та для IOS), Чатбот «Штрафи ПДР».