Підсадна качка: чого коштуватиме Орбану "мирна місія"

Зустріч на Банковій: чекали чотирнадцять років

Востаннє Віктор Орбан був у Києві у 2010-му. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну президент Володимир Зеленський неодноразово запрошував угорського прем’єра до Києва, але той відмовився. Причина — відносини України та Угорщини давно перебувають у кризі і через не надання статусу та особливих прав угорськомовної меншини на Закарпатті, і через міцні зв'язки з РФ. Відтак Угорщина і Орбан особисто регулярно виступали проти фінансової допомоги Україні та вступу до НАТО, і не була в захваті від рішення про відкриття переговорів про членство країни в Євросоюзі.

Але цей візит 2 липня після тривалої паузи виявився несподіваним. По-перше, його приїзд був засекречений до останніх годин: українським журналістам, яких покликали лише на протокольну зйомку без можливості поставити запитання, не попереджали про особу візитера. Так буває у випадках, коли до Києва навідуються політики рівня президента США. По-друге, навряд чи хтось міг подумати, що саме візит до України Орбан обере у другий день піврічного головування Угорщини в Раді ЄС.

Приїзд був нетривалим — усього кілька годин. За цей час він встиг віч-на-віч зустрітися з Володимиром Зеленським, потім у більш ширшому колі з прем’єром Денисом Шмигалем та іншими урядовцями.

Але вже під час підсумкової пресконференції стало очевидно: хоча перемовини і тривали понад дві години, жодних домовленостей було досягнуто.

А домовлятися Україні та Угорщині є про що: про угорців Закарпаття, транзит російського газу через Україну, спільну позицію Угорщини та ЄС у протистоянні російській агресії.

Але публічно Орбан заговорив про мир. "Я попросив пана президента подумати про те, чи не можна трошки інакше піти — зробити перерву, перервати вогонь і потім продовжити перемовини", — сказав він і додав, що "припинення вогню могло б забезпечити пришвидшення темпу цих перемовин". Орбан пообіцяв підготувати доповідь міністрам країн ЄС про зустріч із Зеленським.

І, до речі, в ЄС спочатку позитивно відгукувалися про візит Орбана в Україну, мовляв, там розуміли, що рано чи пізно він піде на зближення з Києвом, незважаючи на зв'язки з Москвою, бо Угорщина — країна єдиного європейського простору, країна, що з 1 липня стала головуючою державою у Раді Євросоюзу.

Те, що Орбан хотів саме так налаштувати європейців, свідчить і той факт, що до Києва Орбан не взяв з собою токсичного міністра закордонних справ Петера Сіярто, який завжди різко висловлюється проти України та на підтримку дій РФ, ніби аби забезпечити позитивне враження від зустрічі у Києві. Але одразу після неї доручив йому подзвонити російському колезі Сергію Лаврову. Про що говорили – залишається припускати, але ця розмова свідчила одразу про консультації з Москвою.

Візит до Москви: Орбан порушує правила

Доповідь Орбан підготував, проте не після візиту до Києва, а після поїздки до Москви та зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним 5 липня. У Кремлі угорський прем'єр також хотів говорити про мир.

Про миротворчі зусилля Орбана чи не найточніше сказав польський прем’єр Дональд Туск, який назвав їх "інструментом у руках Путіна".

Загалом у ЄС цей візит Орбана до Москви засудили, адже поїздка лідерів ЄС до Кремля під неформальним вето.

Після перемовин із російським президентом Володимиром Путіним у Москві Орбан заявив про намір продовжувати зусилля щодо "врегулювання конфлікту" в Україні. І шукав "найкоротший шлях до припинення", але позиції влади Росії та Києва "дуже далекі одна від одної", тож "необхідно зробити багато для наближення миру".

До речі, про доповідь. Орбан надіслав непублічний лист голові Європейської ради Шарлю Мішелю та главам держав-членів ЄС. Лист датований 5 липня та відправлений з Азербайджану, куди Орбан вирушив після зустрічі з Путіним. Документ не призначений для широкого загалу. У ньому угорський лідер пише, що під час поїздок в Україну та Росію не виступав від імені всього ЄС, а лише хотів дізнатися про позиції сторін. Орбан впевнений, що "час не на боці України, а на боці російських сил".

У відповідь на візит Орбана до Москви, Володимир Зеленський, перебуваючи у Варшаві сказав, що дуже важливо, аби ніхто не пропонував альтернативні формули закінчення війни. "Немає посередництва між Росією та Україною. Можуть посередниками бути тільки серйозні сильні союзи", — заявив Зеленський, натякаючи, що про посередництва Орбана він не просив.

Китайське рандеву: в очікуванні новин

"Мирна місія 3.0. Пекін", — написав Орбан у мережі X, розмістивши фото після приземлення в аеропорту Пекіна 8 липня.

Після Москви Орбан полетів до Пекіну втілювати "миротворчу місію" та ручкатися з лідером Китаю Сі Цзіньпіном.

"Китай є ключовою силою у створенні умов для миру в російсько-українській війні. Ось чому я приїхав на зустріч із президентом Сі в Пекіні, лише за два місяці після його офіційного візиту до Будапешту. Президент Сі ясно дав мені зрозуміти, що Китай продовжить свої зусилля, спрямовані на створення умов для миру. Ми не самотні! Мирна місія буде продовжена", — прокоментував свій візит Орбан.

Приймаючи Орбана, Сі закликав Росію та Україну вкотре припинити вогонь, а інші великі держави — створити сприятливе для переговорів середовище, закликав світові держави допомогти Росії та Україні відновити прямий діалог.

Нагадаємо, два місяці тому китайський лідер був у Будапешті. Тоді столиця Угорщини стала останньою зупинку в короткому, але насиченому, європейському турне Сі. І це не випадково, адже Угорщина є економічно залежною від Китаю. І саме через Угорщину Китай намагається просувати свої інтереси у Європі. "Наприклад, після візиту до угорської столиці у Китаї заявили, що Угорщина планує стати хабом для дешевих китайських електромобілів в Європі". Тобто те, що ЄС не дає зробити вже сім років, Китай вирішив просунути через свої проксі, — говорить Фокусу експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв. — Тож не треба мати ілюзій: Орбан перш за все прокитайський проксі, а вже потім проросійський".

Можна припустити, чому Китай може бути зацікавлений у припиненні вогню в Україні. Його не цікавлять території та окупація. Він бачить Україну, як точку входу на ринки ЄС. І в цьому контексті, йому може бути навіть членство України у Європейському Союзі — буде легше заводити китайські гроші та інвестиції. І Орбан хоче бути дотичним процесу., так би мовити, стати частиною цієї "історії успіху".

Політичне самогубство: Вашингтон, де Орбану не раді

Після Москви та Пекіну Орбан полетів до Вашингтону, де відбувається саміт НАТО. Як підсумок "миротворчої місії", угорському прем'єру цей візит важливий.

Олександр Краєв говорить, що позиція НАТО певною мірою зараз зручна Орбану — він бачить, що Альянс не показує Росії чіткого меседжу по Україні. Тобто у Вашингтоні Україні не буде запропоноване членства, ані "плану членства", дорожньої карти, про яку говорив Столтенберг. Тож Кремль розуміє, що може тиснути й далі. І так буде допоки логіка підходу до стримування агресії не зміниться.

І не тільки РФ це бачить, але й Китай. Нехай він поки не обстрілює нікого, але вже розуміє, що на геополітичній арені покарання може не бути.

"Орбан і всі інші миротворці зараз дуже вчасно приїхали у Вашингтон. Бо саме зараз, коли одні не готові реагувати на агресію, а інші готові її лише посилювати, питання про замирення, припинення вогню і переговори може отримати нову актуальність і явно буде серед пріоритетів перемовин в кулуарах саміту. Це не означає, що нас зливають, але варто розуміти, що перспектива говорити з москалями, дійсно, зростає. І все питання в умовах та попередніх позиціях — які, на жаль, поки що для нас не дуже сильні", — зазначає Краєв.

І у цьому контексті важливо згадати про відносини Орбана та Трампа. Незважаючи на те, що сам Трамп погано уявляє, де знаходиться така країна як Угорщина, стверджуючи, що вона має кордон з РФ, та мало знає про самого Орбана, називаючи його лідером Туреччини, Орбан вважає Трампа "людиною, яка може врятувати західний світ і, можливо, все людство".

"Справа вже не у тому, що Віктор Орбан приїхав у Китай після візиту до Києва та Москви. Нічого нового ми не почули за підсумками цього вояжу. Аналогічно до зустрічі в Кремлі. Ключове зараз в іншому: відразу після Китаю Орбан поїде до Вашингтона на саміт НАТО; і мені важко собі уявити, щоб Орбан не скористався цією нагодою і не зустрівся в США з… Дональдом Трампом. Це може скидатися на політичне самогубство, але схоже саме так Віктор Орбан усе запланував від початку", — говорить директор Інституту центральноєвропейської стратегії Дмитро Тужанський.

Миротворча роль: гра вимагає жертв

Постає питання, чому прем’єр-міністр невеликої східноєвропейської країни вважає, що він говорити зі світовими лідерами, а тим паче бути миротворцем.

• По-перше, хоча Орбан і має імідж європейського диктатора, і це амплуа йому подобається, він залишається лідером країни ЄС та НАТО. А до того ж вважає, що може на рівних говорити і з Путіним, і з Сі.
• По-друге, його активність на міжнародній арені — це спроба продемонструвати, що він не ізольований. Угорський прем’єр опинився під критикою та можна сказати пресингом європейських лідерів, Угорщина через українське питання не вважається для багатьох партнером.
• По-третє, Орбану важливо залишатися лідером в Угорщині (мати сили боротися з новим політичним опонентом Петером Мадяром), але без економічної підтримки РФ та Китаю це неможливо – тож він і виконує забаганки Москви та Пекіна.

А одна з них якраз і полягає у тому, аби запустити ланцюжок висловлювань та публічну дискусію щодо перемовин. І вже є заяви: прем'єр-міністр Болгарії Дімітар Главчев 5 липня запропонував Болгарії виступити посередником у мирних переговорах між Україною та Росією, а міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан 6 липня закликав Україну розширити і прискорити нинішній мирний процес.

Окремо Орбан хоче здобути в обличчі Трампа реноме посередника, який може одночасно говорити і з Україно, і з Росією. Для Трампа, який обіцяв закінчити війну за кілька днів, угорський прем'єр може бути корисним.

Проте це все — в ідеальному світі Віктора Орбана, де він лідер та модератор. А насправді, його політична вага залежить не тільки від російських та китайських грошей, але й волі Європейського Союзу, де вже говорять, що готові ввести санкції щодо нього. І для початку достроково припинити головування Угорщини у Раді ЄС через навмисні зловживання Орбана своїм статусом, який, насправді, не дає додаткових повноважень, а накладає певні обмеження, за для фейкового посередництва у перемовинах Росії з Україною. Тож, ймовірно, Орбан наближає не до перемовин про мир в Україні, а до розмови про майбутнє Угорщини в ЄС.