Засіб проти масованих ударів: що допоможе Україні впоратися з ракетним терором РФ

Ракетний удар по Київу 8 липня 2024 року. Що залишилося поза поглядами диванних експертів.

Розглянемо тільки один аспект, але дуже важливий.

В середині 2024 року одночасний пуск приблизно 30 ракет вже можна вважати масовим — восени 2022 року були удари 120+ чисто крилатих, не враховуючи балістику. Висновок з цього факту буде нижче.

Противник використав приблизно більше "Калібрів" морського базування, ніж Х-101 повітряного базування. Це аномалія, зазвичай повітряних ракет рази у півтора-два більше.

Було задіяно широкий спектр ракет — від класики до антикварних Х-22 та незрозуміло-експеріментального "Циркону" . За виключенням Х-55.

Тут тре пояснити, хто не в курсі. Х-55 — стара радянська крилата ракета, яка не має без'ядерної модифікації. То на нас пускають зразки з масо-габоритною болванкою замість бойової частини. Цих ракет у Росії дуже багато, то десь з осені 2022 року їх використовували для розрядження нашої ППО. Запамʼятаємо і цей факт.

Удар було заплановано по часу на 10-13 годин. Зазвичай противник планує пуски та щоб ракети заходили в зону поразки на світанку. Це технічна особливість певних ракет, подробиць не буде.

За інформацією від партнерів, повітряні пуски здійснювалися "з Волгоградської області", тобто над акваторією Цимлянського водосховища.

Цей нюанс теж потребує пояснення. Річ у тому, що під час практично кожного масованого пуску ракети при сході з літака падають на землю. Відомі випадки падіння ракет на території РФ, і це відбувалося саме тоді, коли літаки знаходилися над сушею. Тому 90 відсотків пусків робляться над Каспійськім морем.

Ну тепер в нас (вас) достатньо інформації для того, щоб робити висновки.

Зараз Ту-95 стартують з Кольського півострова — бо головна база в Енгельсі під Саратовом стала для них вже давно небезпечною. Це тисячі кілометрів та декілька годин польоту.

Пуск з Цимлянського водосховища, незвичний і дуже пізній за часом, свідчить, скоріш за все, про те, що носії Х-101, літаки Ту-95, знаходяться НА МЕЖІ ВИЧЕРПАННЯ РЕСУРСУ, коли навіть додаткове "плече" десь 1000 км до Каспію і назад має критичне значення.

Інші типи ракет не так залежні від часу доби, але для масовості їх підлаштовують під пуски Х-101.

Про вичерпання ресурсу також свідчить і невикористання ракет Х-55 — для економії ресурсу скорочують число літаків в пуску, тому не використовують "пустишки".

Також вже давно спостерігаємо, що літак Ту-95МС, який може нести 8 Х-101 під крилами та ще 8 Х- 55 у фюзеляжі, зазвичай пускає лише дві ракети, або навіть одну, якщо друга падає у воду. Це свідчить про дуже поганий стан обладнання на російських літаках та низьку якість самих ракет.

Загальний висновок: проблема Росії — не виробництво ракет, а наявність носіїв.

Ресурс повітряних носіїв в Росії вичерпується, і цей ресурс такий, що не поновлюється.

Ту-95 давно зняті з виробництва і відродити його нема кому і нема на чому. Суперзвукові Ту-160 — також не можуть вироблятися, там є елементи конструкції, для виробництва яких у них просто не лишилося обладнання та технологій. І ці літаки також вже виснажені "погрозливими" рейсами до Далекого Сходу та усяких венесуел.

То бити по носіях, які знаходяться на землі та у морі — це найкраща стратегія.

Для цього не треба волати "Байден, де томагавки", а робити свою зброю — далекобійну, невидиму та високоточну. Тим більш, що реальні напрацювання є.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Без ракет небо не закриєш: чому ППО Києва виявилася беззахисною перед ударом РФ 8 липня