Війна в Україні: НАТО може повторити помилки 1914 та 1938 років

Оскільки Путін загрожує ядерною ескалацією, а Україна зазнає нових нападів, дуже важливо, щоб члени НАТО разом вирішили, як їм слід розглядати війну — і як найкраще покласти їй край.

Дехто вважає, що ми перебуваємо на порозі масштабнішої війни, переживаючи еквівалент чогось, що сталося 100 років тому.

Це "вид через окуляри" Сараєво. Там, спекотним літнім днем ​​1914 року, молодий вбивця відкрив вогонь автомобілем ерцгерцога Франца Фердинанда, започаткувавши хаотичну послідовність, яка призвела до Першої світової війни. Ця війна, яка була надзвичайно руйнівною, почалася до певної міри випадково.

Історик Крістофер Кларк назвав політичний клас того часу "лунатистами". Через складну суміш емоцій, ображеної честі та нерозсудливості вони мимоволі забрели на війну.

Для тих, хто бачить ситуацію через цю призму, конфлікт в Україні не має стати еквівалентом убивства Фердинанда, стартовим пістолетом світової війни. Вони говорять пацифістським тоном: увага, крок за кроком ми рухаємося до глобального, можливо, навіть ядерного конфлікту — навіть якщо насправді ніхто цього не хоче.

Висновок для них простий. Щоб не стривожити Росію та не спровокувати незворотну ескалацію, військові амбіції України мають бути стримані та необхідно шукати дипломатичні переговори.

Інші "носять" зовсім інші окуляри - назвемо їх мюнхенськими. Їхня історична точка відліку сягає 1938 року, коли Адольф Гітлер зажадав частину Чехословаччини, і європейські держави, у дусі умиротворення, погодилися на це. Анексія була покликана задовольнити апетити Третього рейху і таким чином уникнути повторення Великої війни. Але умиротворення відбувалося за рахунок інших країн, як вам скажуть жителі Східної та Центральної Європи.

Вона також за її власними умовами провалилася. Умиротворення впало як картковий будиночок з нападом Німеччини на Польщу в 1939 році, що привело решту Європи і врешті-решт весь світ до Другої світової війни. Це саме те, чого пан Туск прагне уникнути.

Є спосіб примирити усі сторони. Він полягає у розумінні того, що ми знаходимося не в старомодній передвоєнній епосі, а в новій епосі гібридної війни. Ця багатогранна війна із Заходом та його основними політичними цінностями вже йде по всьому світу, не тільки в Європі, а й у Африці, Азії та на Близькому Сході.

Проте члени НАТО мають надати арсенал ресурсів альянсу у розпорядження України, щоб забезпечити поразку Росії. Ось як політологи бачать те, що відбувається. Цього тижня у Вашингтоні країни мають шанс зняти очки, подивитися один одному в очі та встановити новий курс.

Джерело: nytimes .