Голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик: «Розгляд резонансних скарг на суддів — зона відповідальності кожного члена ВРП»

У вересні 2024 року в Україні має нарешті запрацювати Служба дисциплінарних інспекторів (СДІ), які розглядатимуть скарги на суддів, котрих у Вищій раді правосуддя (ВРП) назбиралося вже близько 14 тисяч. Дисциплінарні інспектори пришвидшать роботу ВРП, а тим самим — і очищення судової влади, адже самостійно Рада з цим, вочевидь, не справляється або не дуже хоче робити це швидко та якісно.

Чому у ВРП гальмують розгляд резонансних дисциплінарних скарг на суддів ліквідованого ОАСК і його ексголову Павла Вовка? Хто це робить? Чи є у членів ВРП відповідальність за їхню бездіяльність? Чи варто змінювати норми законодавства щодо роботи членів ВРП і хто має це ініціювати? Хто помиляється в конкурсі на голову Державної судової адміністрації: ВРП, міжнародні партнери чи громадськість? Та чому новому складу ВРП наразі не вдалося виправдати надії суспільства?

На ці прямі запитання відповідає голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик.

Про лідерство, відносини з владою та відповідальність кожного

— Пане Григорію, від початку роботи цього складу Вищої ради правосуддя щодо органу були й залишаються великі очікування та надії. Рік тому в інтерв’ю нашому виданню ви заявляли про лідерські амбіції ВРП у судовій реформі. На вашу думку, чи все вийшло?

— Одним із ключових завдань Вищої ради правосуддя є відновлення довіри до судової влади, однак поки, на мою думку, ВРП не стала лідером судової реформи в тому сенсі, як цього вимагає суспільство та наші міжнародні партнери. Чого від нас очікує суспільство та міжнародні партнери? Найперше, що ми чуємо, — це очищення судової влади. Водночас очищення судової влади не означає, що необхідно звільнити всіх суддів, — лише тих, які припустилися суттєвих дисциплінарних проступків і корупційних правопорушень.

Ми вже звільнили чимало суддів, серед них — судді-колаборанти, ексголова Верховного суду Всеволод Князєв (за дисциплінарною скаргою стосовно заниженої вартості квартири, яку він орендував), колишній суддя Макарівського районного суду Київської області Олексій Тандир (по справі про смертельне ДТП, в якому він звинувачується), голова Полтавського апеляційного суду, суддя Білгород-Дністровського районного суду Одеської області (який позбавляв матерів батьківських прав, щоб батько мав право виїзду за кордон). Натомість у засобах масової інформації ставлять багато запитань про нерозгляд нами дисциплінарних скарг стосовно суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, а також суддів Київського апеляційного суду, щодо яких оголошено підозру у вчиненні корупційного кримінального правопорушення.

Запит на очищення судової влади від недоброчесних суддів виник не сьогодні, об’єктивно ця ситуація ускладнилася тим, що чотири роки не працювала Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС). З лютого 2022 до січня 2023 року була неповноважною ВРП. А з серпня 2021 року ВРП взагалі не здійснювала дисциплінарної функції, внаслідок чого станом на грудень 2023 року в ній накопичилося понад 14 тисяч дисциплінарних скарг на суддів.

Але одна з основних функцій Вищої ради правосуддя — формування доброчесного високопрофесійного суддівського корпусу — має здійснюватися не лише у спосіб звільнення недоброчесних суддів у процедурі дисциплінарних проваджень, а й у спосіб здійснення нового добору доброчесних і професійно підготовлених суддів.

— Тобто в тому, що ви не почали розглядати дисциплінарні скарги стосовно суддів ОАСК і Київського апеляційного суду, винна виключно ВККС, яка не працювала? Проте вона вже рік як працює.

— Не хочу, щоб це звучало як виправдання, але крім дисциплінарної функції, Вища рада правосуддя також відповідальна за формування суддівського корпусу, що натепер забирає багато часу на вивчення та розгляд рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно звернення з поданням до президента України про призначення кандидатів на посади суддів. Багато часу потребує й первинний розгляд скарги на засіданні дисциплінарних палат, куди учасники зазвичай не завжди з’являються з першого разу, що є підставою для відкладення розгляду скарг. Крім того, в нас дотепер неповний склад ВРП, що інколи призводить до відкладення розгляду скарг на рішення дисциплінарних палат, оскільки члени цих палат, які брали участь в ухваленні оскаржуваного рішення, не можуть брати участь у його перегляді в пленарному засіданні ВРП. А тому за наявності задоволеного відводу чи самовідводу та відсутності з поважних причин одного з членів ВРП в нас немає кворуму для розгляду такого питання, що є підставою для виключення його з порядку денного.

Чого найбільше очікують пересічні громадяни від судової влади? Очевидно, що захисту своїх прав, справедливих і обґрунтованих судових рішень у розумні строки розгляду справ. Що ми маємо в реальності? Катастрофічний некомплект суддів та апарату судів першої й апеляційної інстанцій. Суди першої інстанції є тим місцем, де людина вперше стикається із судовою владою, й за тим, наскільки якісно їй нададуть судові послуги, наскільки вчасно й справедливо розглянуть її справу, вона оцінюватиме роботу судової влади.

Натомість у нас наразі така ситуація, що в деяких судах узагалі немає жодного судді, навантаження на суддю в деяких регіонах — більш як 3000 справ, а працівники апаратів місцевих судів отримують заробітну плату в розмірі 10–12 тисяч гривень. Ці питання ми регулярно аналізуємо, намагаємося вирішити проблему неналежного рівня заробітної плати працівників апаратів судів через окрему постанову Кабінету міністрів України. Додайте до цього запуск дисциплінарної функції ВРП, формування служби дисциплінарних інспекторів, обрання голови Державної судової адміністрації (ДСА), відновлення роботи судів на деокупованих територіях, вирішення купи інших питань, що виникають у процесі діяльності ВРП.

— Ми ще повернемося до дисциплінарних скарг, тому що саме тут знаходиться червона кнопка, щоб подати сигнал усій системі: ми реально робимо реформу й позбуваємося тих, хто зганьбив суд як інституцію. В цьому лідерство. Чи не так? Що ви особисто маєте на увазі, коли говорите про лідерство ВРП?

— Коли я говорю про лідерство, то маю на увазі насамперед відповідальність — перед суспільством загалом, перед суддями та працівниками апаратів судів. Це здатність вирішувати проблемні питання, що стоять перед судовою владою, показувати приклад у роботі, вселяти впевненість у суспільство та суддівську спільноту в тому, що ми проблеми подолаємо.

Бути лідером — це що? Це коли ти говориш те, що хоче почути радикально налаштована частина суспільства? Чи коли ти ухвалюєш виважені рішення, можливо, непопулярні, але важливі, які безпосередньо впливають на життя людей, і несеш за них відповідальність? Не завжди вдається знаходити порозуміння чи підтримку. Головне — не зупинятися, не впадати у відчай, ми маємо змінити судову систему, зробити її зрозумілою та справедливою.

Важливо, щоб це мало хоч якусь підтримку в суспільстві, а не лише критику, часто не зовсім справедливу й об’єктивну. Не відразу вийде так, як нам би цього хотілося, назбиралося дуже багато проблем, і не тільки в судовій владі, а й в інших органах системи правосуддя — прокуратурі, адвокатурі, правоохоронних органах. Були помилки й у стратегії проведення судової реформи, а тому вирішувати ці проблеми необхідно комплексно, починаючи від реформи вищої освіти в юридичних закладах.

— Чи відчуваєте ви особисту відповідальність за те, що ВРП не демонструє амбіцій у проведенні судової реформи?

— Звісно. Якщо на нас покладають такі надії та сподівання, а ми їх не виправдовуємо, — кому це приємно? Моя особиста відповідальність як голови — в організації роботи Вищої ради правосуддя. Якщо Рада не виправдовує довіри суспільства, в цьому є й моє недопрацювання. Проте внесення на розгляд Дисциплінарної палати чи в пленарне засідання Вищої ради правосуддя того ж питання про розгляд дисциплінарної скарги чи скарги на рішення Дисциплінарної палати лежить виключно в площині відповідальності члена ВРП, який обов’язково має підготувати висновок, а також проєкт рішення, й ознайомити членів ВРП з матеріалами справи. У вирішенні цих питань голова ВРП чи секретар дисциплінарної палати позбавлені будь-якого впливу на члена ВРП. І це правильно, оскільки він є незалежним і має керуватися лише своєю правосвідомістю й законом.

— У травні Верховна Рада могла ухвалити зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів», які б дозволяли президенту повертати ВРП подання про призначення суддів, якщо СБУ чи НАБУ мають інформацію про вчинення такою особою дій, які можуть загрожувати національній безпеці України чи завдати шкоди національним інтересам. Який сигнал ви для себе отримали із цим законопроєктом?

— Цей законопроєкт, на мою думку, стосувався ситуації, коли після звернення ВРП з поданням до президента України й до видання ним указу про призначення судді на посаду від СБУ чи НАБУ надійде, наприклад, інформація про колабораційну діяльність кандидата (судді) чи про наявність у нього громадянства Російської Федерації, як це було виявлено у судді Богдана Львова після проведення конкурсу до Верховного суду. Всі матеріали перевіряли під час проведення конкурсної процедури, але потім у нього знайшли російський паспорт. Це виняткові випадки, а тому особливих пересторог я в цьому законопроєкті не бачив, оскільки президент України був наділений лише правом повернути матеріали щодо кандидата на посаду судді до ВРП для додаткової перевірки саме з цих питань.

— Навіщо, якщо це робить ВРП, звертаючись до всіх спецслужб? Ви так легко здаєте лідерство й знімаєте з себе відповідальність за свою роботу?

— Якщо це повертається для додаткової перевірки з наявною інформацією, це повідомлення має містити під собою доказову базу. ВРП надала консультативний висновок до цього законопроєкту, де висловила ряд зауважень і пропозицій. Свої пропозиції надали й інші органи, які мали бути залучені до процесу. В підсумку Верховна Рада не ухвалила цього законопроєкту.

Про дисциплінарні скарги, саботаж і недосконалий закон

— Ви самі згадали дисциплінарні справи Тандира й Князєва, в яких ВРП усе-таки дійшла згоди. Але чому суспільство так довго очікувало рішень у цих дисциплінарних скаргах? Громадські організації перед кожним засіданням Вищої ради правосуддя писали й нагадували про ці скарги. Ви, мабуть, і самі бачили публікації.

— Це, як я вже зазначив, зона відповідальності кожного члена ВРП, у провадженні якого перебувають такі справи. Саме член ВРП готує висновок по кожній дисциплінарній скарзі, яку передає на розгляд палати, й ставить питання про включення її в порядок денний засідання.

— Тобто по кожному з цих кейсів кожен член ВРП свавільно не хотів вносити питання на розгляд?

— Давайте уникати слова «свавільно». Але це особиста відповідальність члена ВРП, який самостійно вирішує у тому числі й питання пріоритетності розгляду скарг.

— А давайте тоді назвемо прізвища членів ВРП, які відповідають за найрезонансніші дисциплінарні справи. Хто конкретно гальмує розгляд? Громадські організації постійно звертають увагу на членів ВРП Сергія Бурлакова та Віталія Саліхова. Вам є що їм публічно відповісти?

— Мені неетично давати оцінку діям зазначених членів ВРП. Але саме в цих членів ВРП перебувають скарги стосовно Всеволода Князєва та суддів Київського апеляційного суду.

— Дякую. Суддя Павло Вовк подавав на ВРП позови стосовно пріоритетності розгляду його скарг. Якою є подальша доля цих скарг?

— Ці скарги мають під собою намагання показати діяльність ВРП у позазаконний спосіб, аби потім поставити під сумнів подальші рішення ради. Ці скарги не затягують і не зупиняють розгляду дисциплінарних скарг стосовно суддів ОАСК.

— То що тоді робити з пунктом про пріоритетність, якщо він не працює, коли є відвертий саботаж членів ВРП? Чи потрібно змінити закон, аби ця норма працювала? Чи треба в новий закон вписувати окремі статті Кримінального кодексу, за якими провадження, відкриті проти суддів органами досудового розслідування, вважатимуться пріоритетними для розгляду на засіданнях ВРП?

— Ця норма не працює, бо немає механізму її реалізації, а також відповідальності за її недотримання. Гадаю, що деякі зміни до закону щодо пріоритетності розгляду саме цих скарг можуть бути доречними.

— Виходить така картина: пріоритетні скарги роками не розглядаються, пункт про пріоритетність не працює, у членів ВРП за це немає відповідальності. Тобто скарга лежатиме скільки завгодно? Хороший сигнал для системи.

— В чинному законі немає відповіді на це. А стосовно покращення закону — тут питання до законодавця. Ініціювати його для обговорення може будь-хто, в тому числі громадські організації.

— Тобто цим питанням мають зайнятися громадські організації?

— Коли на це є суспільний запит, вони ініціюють відповідні питання. Як, наприклад, конкурсні процедури до ВРП, ВККС, ВАКС, конкурсні комісії до Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції.

Проте хочу зазначити, що крім згаданих вами скарг стосовно суддів Київського апеляційного суду та суддів ОАСК (а там дуже великий об’єм матеріалів), ми десь на п’ять з мінусом справляємося з розглядом дисциплінарних скарг. З 1 листопада 2023 року ми відновили роботу з розгляду дисциплінарних скарг, уже є напрацьована практика й відповідний темп їх розгляду.

— Ключове — найрезонансніших справ. А чому голова ВРП не каже про це публічно? Чому ви не ініціюєте дискусії в профільному комітеті й у суддівській спільноті щодо необхідних змін до закону, аби стимулювати своїх колег?

— На наших нарадах ми постійно приділяємо увагу питанню пріоритетності розгляду дисциплінарних скарг. Я не вважаю, що ситуація є критичною настільки, що про це необхідно говорити публічно. Кожен член ВРП усвідомлює свою відповідальність перед суспільством, а також перед тим органом, який його призначив чи обрав членом ВРП.

— Що конкретно потрібно змінити в законодавстві?

— Я не готовий зараз сказати, які саме зміни необхідно внести до наших профільних законів, аби пріоритетність розгляду дисциплінарних скарг щодо корупційних кримінальних правопорушень була обов’язковою до виконання. Хіба щодо часових рамок розгляду скарг, наприклад, не пізніше трьох місяців з дня надходження їх до ВРП. Сподіваюся, що коли буде сформовано Службу дисциплінарних інспекторів, ця проблема стане неактуальною. За нашими оптимістичними прогнозами, СДІ має бути сформовано у вересні цього року.

— Ви вже казали, що Службу дисциплінарних інспекторів буде створено у вересні 2024 року. Ви вважаєте, що встигнете? Бо все, що зараз відбувається навколо цієї служби, поки насторожує.

— Це залежатиме від процедури завершення конкурсу. Мене турбує лише те, що на посаду керівника служби залишилося тільки два кандидати. До початку першого етапу добору загалом було більш як 400 кандидатів на посаду дисциплінарного інспектора, заступника керівника СДІ та керівника СДІ, а після нього залишилося 69. На мою думку, комісія встановила занадто високий прохідний бал у процедурі перевірки когнітивних здібностей кандидатів, унаслідок чого значна частина їх припинила участь у цьому конкурсі. Але сподіваюся, що у вересні цього року конкурс закінчиться.

— Стосовно приміщення для дисциплінарних інспекторів. Як з’ясувалося на початку червня, «двоповерховий будинок за адресою вулиця Тарасівська, буд. 15А, який у 2023 році був відведений під розміщення Служби дисциплінарних інспекторів та відділу забезпечення Служби, знаходиться в аварійному стані та потребує капітальної реконструкції, аж до ремонту фундаменту будинку. Лише за попередніми розрахунками ВРП, на ремонт будівлі потрібно щонайменше 36 мільйонів гривень, яких у розпорядженні Ради правосуддя наразі немає». Чому це питання стало очевидним лише за три місяці до початку роботи інспекторів? Що ви плануєте робити з цим? Як вам у цьому допомагає Фонд держмайна та АРМА?

— Служба дисциплінарних інспекторів — це самостійний функціонально незалежний підрозділ у структурі ВРП, якому необхідне окреме приміщення. Це приміщення ми відшукали на вулиці Тарасівська, 15А, воно перебуває в державній власності. Його власником була Служба судової охорони, яка передала його нам у користування на правах оренди. Але це приміщення дійсно потребує капітального ремонту, оскільки внаслідок прильоту ракети в районі університету Шевченка в його стінах з’явилися тріщини. Ми оглянули його разом із представниками Програми USAID «Справедливість для всіх», які погодилися профінансувати капітальний ремонт. На жаль, дотепер питання проведення капітального ремонту цього приміщення не вирішено.

Стосовно Фонду держмайна. Вища рада правосуддя з 2016 року неодноразово зверталася до Кабінету міністрів України щодо виділення додаткового приміщення, оскільки те, в якому нині розташована ВРП, не відповідає санітарним нормам у пункті про «забезпечення необхідною площею на одного працівника». Щоразу Кабмін адресував наше звернення до ФДМУ, який пропонував нам об’єкти, або абсолютно не пристосовані для роботи СДІ, або дуже далеко розташовані від основного приміщення ВРП.

Тому як крайній випадок Служба дисциплінарних інспекторів може бути тимчасово розташована в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва. Це далеко не найкращий варіант, але це буде окремий поверх і окрема система карток для входу.

— Повертаючись до вашого пасажу про лише двох претендентів на посаду голови Служби дисциплінарних інспекторів. Чи потрібно зменшувати поріг тестування кандидатів на різноманітні посади до суддівського самоврядування? Питання не нове як щодо дисциплінарних інспекторів, так і, наприклад, загалом щодо добору суддів до ВККС зараз, але якоїсь консолідованої позиції в різних спікерів немає. Проте громадськість, на противагу таким ідеям, не послаблює ні інтересу, ні критеріїв добору, ні вимог до кандидатів.

— На мою думку, комісія визначила занадто високий поріг проходження певних етапів конкурсу, мабуть, з огляду на те, що повноваження дисциплінарних інспекторів у процедурі попередньої перевірки дисциплінарних скарг на дії суддів є досить значними й відповідальними. А тому такі посади мають обіймати високопрофесійні й доброчесні переможці конкурсу.

Відповідно до чинного законодавства, ВРП лише оголошує про початок конкурсу, вся процедура конкурсу прописана в законі, її проводить конкурсна комісія, яку затверджує ВРП.

— У березні 2025 року закінчуються повноваження членів ВРП — Віталія Саліхова та Інни Плахтій. У ВРП мають працювати десять суддів, аби вона була правочинною. Чи встигне Рада суддів зібратися? Чи обговорювали з головою Ради суддів це питання?

— Вже відомо, коли буде проведено з’їзд суддів, на якому обиратимуть членів ВРП. Ми оголосили про прийом документів від кандидатів.

— Тобто ситуації, коли одного дня у ВРП не буде достатньо суддів, не станеться?

— Впевнений, що ні. Цим переймався й голова Ради суддів, ми з ним у цьому є однодумцями, хочемо, щоби з’їзд суддів завчасно обрав нових членів Вищої ради правосуддя.

Про конкурс на посаду голови ДСА, непорозуміння з міжнародниками й довіру

— Громадські організації аналізували кандидатів на посаду голови Державної судової адміністрації (ДСА) й лише одного з тринадцяти визнали доброчесним. Коли очікувати перезавантаження конкурсу на голову ДСА й чи очікувати взагалі?

— Навколо цього питання багато інсинуацій, які абсолютно не ґрунтуються на положеннях закону. Я не знаю, наскільки громадські організації володіють усім обсягом інформації, щоби зробити такий передчасний висновок.

Ситуація виглядає так: із серпня минулого року в нас фактично немає голови ДСА. Тимчасовий виконувач обов’язків — це не той рівень керівника, який здійснюватиме в органі істотні зміни. А вони потрібні, як структурні, так і кадрові. В січні ми голосили процедуру добору на вакантну посаду голови ДСА. В умовах дії воєнного стану конкурси на посади державних службовців не проводяться, а тому ВРП могла б оголосити прийом документів від кандидатів на вакантну посаду голови ДСА, і за день чи два на пленарному засіданні призначити голову ДСА.

Що ми робимо? Щоб показати відкритість і прозорість проведення цього добору, ВРП оголосила прийом документів від кандидатів на вакантну посаду голови Державної судової адміністрації, створила робочу групу, яка складається з п’ятьох членів ВРП. До робочої групи залучено представників міжнародних проєктів, які мають фактично такі ж самі права, як і члени робочої групи від ВРП (тобто мають право отримувати будь-які документи щодо кандидатів, надавати робочій групі документи, які вони отримали з різних джерел, ставити питання кандидатам під час проведення з ними співбесіди, брати участь в обговоренні їхніх кандидатур, вносити власні пропозиції, надавати експертну допомогу членам робочої групи, брати участь у голосуванні під час визначення рейтингу кандидатів із правом дорадчого голосу). Співбесіда з кандидатами мала б транслюватися в режимі реального часу на сайті ВРП. Остаточне рішення щодо призначення кандидатів на посаду голови ДСА мало бути ухвалене в пленарному засіданні колегіально всіма членами ВРП.

Наразі наші міжнародні партнери відмовилися брати участь у робочій групі, оскільки вважають, що вони повинні мати право переважного голосу під час визначення рейтингу кандидатів.

— І ви не дійшли спільної думки?

— Поки не дійшли. Наразі ведуться дискусії з цього питання, зокрема всередині ВРП. Вважаю, що буде ухвалено виважене рішення, що ґрунтуватиметься на законі.

— Може, проблема в тому, що громадськість теж не відчуває у ВРП лідерства й має ті ж запитання, які я вам поставила.

— Можливо, але всі члени ВРП пройшли добір за новою процедурою через Етичну раду, до складу якої входять три авторитетні міжнародні експерти, а отже, є доброчесними й нам мають довіряти. Тим більше, що ВРП призначає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та має вирішальну роль у призначенні суддів.