Оговорки Байдена: почему это катастрофа для его кампании

Поговорю немного на коммуникационном и политтехнологичном. Вчера Байден оговорился на полях саммита НАТО, представив Зеленского в качестве Путина. И в тот же вечер назвал Камалу Гаррис Дональдом Трампом. Что спровоцировало волну очередных возмущений и в демократической партии, и у независимых наблюдателей, а также предоставило дополнительный материал для мемов и подколов сторонников Трампа.

Далее текст на языке оригинала

Відразу скажу. Всі роблять обмовки і політики теж мають право на них. Мемними в цьому плані давно стали Джордж Буш-молодший у них і Віталій Кличко у нас. А окремі випадки трапляються у всіх. Геть у всіх. 

Але у випадку з Байденом проти нього працюють вік, старання опонентів і мислення виборців як людей. Бо застарим для цієї роботи його вважають навіть значна частина прихильників. 

Кожна його наступна обмовка чи незграбна дія буде капати на confirmation bias. Тобто на когнітивне викривлення, коли людина шукає і інтерпретує інформацію, яка б доводила її точку зору. Точку зору, якої вона вже притримується або до якої схильна. 

Чим сильніше вкорінена думка у людини і чим більше емоційне значення питання для людини має, тим більше вона схильна шукати підтвердження власної позиції. Це когнітивне викривлення - одне з базових, з яким працює політична пропаганда. Коли хоче продати позитивну чи негативну програму, підкреслити позитивну чи негативну рису кандидата. У випадку зі старістю Байдена штаб Трампа легко буде працювати і на власну, і на чужу аудиторію. Просто кожним найменшим факапом підкреслюючи свою позицію. 

І тому зараз Байден і його штаб потрапили у пастку, з якої немає виходу. Якщо президент продовжить виступати публічно, таких кейсів буде все більше. Підкріплюючи і скепсис політиків - демократів, і радість опонентів, і зневіру його потенційних виборців. Якщо він щезне з публічного простору - це буде взагалі вирок, бо вкорінить думку, що президент остаточно втратив дієздатність. 

Найкращою відповіддю на такі вкорінені переконання публіки і на схильність підтверджувати їх є стара-добра робота з запереченнями. 

Але Байден, скоріше за все, не може системно робити нічого з того, що б підтвердило його дієздатність та вітальність. (Вітальність - загальний рівень внутрішньої життєвої енергії людини, який сприяє збереженню здатності до активної дії, самореалізації, стресостійкості). Вітальність, загалом, дуже важливий фактор для американського виборця як гарантія дієздатності лідера. Наприклад, одним з факторів, який 2016 схильнув перевагу на бік Трампа, вважається випадок, коли Хіларі Клінтон знепритомніла на одному з заходів. І взагалі під час кампанії виглядала кволо. 

Тобто, якщо Байден все ж лишиться у гонці, доступним інструментом лишається лише мінімізація наступник факапів. Але це пасивна і слабка позиція. Також є робота з тим, що Трамп теж не дуже адекватний і не сильно випереджає Байдена в питанні молодості. Це правда, неадекватних заяв в нього вистачає. Але Трамп при цьому виглядає набагато живішим. 

Чи краще буде, якщо Байден зніметься? Можливо. Але це все ще має бути виключно його рішенням. Якщо так, то чим раніше це станеться, тим більше у демократів шансів просунути нового кандидата. 

Але зараз Байден і його оточення, на мою думку, банально крадуть час у власної партії і США як країни в цілому. І будуть чіплятися за власну номінацію до останнього. Чому? Це вже треба робити окремий аналіз психології і внутрішньої кухні його кампанії, для нього у мене недостатньо даних.