Росія змінює риторику щодо України після Вашингтонського саміту НАТО

Літо 2024 року багате на міжнародні події. Відбулисявибори до Європейського парламенту, парламентськівибори у Франції та Великій Британії,Глобальний саміт миру в Швейцарі,дебати між лідерами президентських перегонів у США Трампом і Байденом, аУгорщина почала піврічне головування в Європейському Союзі. Кожна з цих подій була відображена у кривому дзеркалі російського агітпропу. А 9-11 липня у Вашингтоні відбувся ювілейний 75-й саміт НАТО, його пропагандисти також не оминули увагою. Але окрім традиційних тез про те, що підтримка України з боку НАТО лише підсилює конфронтацію з Росією, а вся допомога, надана Києву — марна, бо Росія все рівно переможе в цій війні, ми помітили певну зміну риторики. Росія змушена прийняти те, що Україна на незворотному шляху до НАТО, включаючи членство в Альянсі. У відповідь на це пропагандисти почали повторювати мантру про те, що членство Україна здобуде, але це буде не скоро. А також нарікали, що Альянс лишень розхитує маховик війни, відмовляється чути Росію. Росія  і надалі не налаштована на переговори з урахуванням міжнародного права, а натомість висуває нереалістичні вимоги (зокрема, «запорізько-херсонський ультиматум» чи погрожує «симетричними заходами»у відповідь на розширення Альянсу) як до НАТО, так і до України. І, мабуть, не сподівається на компроміс, а лишень всіляко намагається легітимізувати продовження війни.

Ключове здекларації за підсумками саміту НАТО:

1. Альянс продовжуватиме підтримувати Україну «на її незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включаючи членство в НАТО», оскільки Київ продовжує «життєво важливу роботу» щодо демократичних, економічних реформ і реформ безпеки.
2. Майбутнє України — в НАТО. Україна отримає запрошення до Альянсу тоді, коли союзники погодяться, що та виконала всі необхідні умови. НАТО планує надати Україні 40 млрд євро протягом наступного року.
3. Буде створено Організацію НАТО з надання допомоги та навчання у сфері безпеки для України (NSATU) для координації поставок військового обладнання та навчання для України союзниками та партнерами.
4. Альянс засуджує «безвідповідальнуядерну риторику та примусові ядерні сигнали Росії, включаючи оголошення про розміщення ядерної зброї в Білорусі», як і те, що Мінськ продовжує сприяти війні Росії в Україні.
5. НАТО не прагне конфронтації і не становить загрози для Росії. Союзники, як і раніше, готові підтримувати канали зв’язку з Москвою, щоб «зменшити ризик і запобігти ескалації».
6. НАТО має намір продовжити розширення у Чорноморському регіоні та на східних Балканах.
7. Китай названо «вирішальним чинником» війни Росії в Україні, адже Пекін надає підтримку оборонно-промисловій базі Росії; Пекін продовжує створювати системні виклики євроатлантичній безпеці. Тож Альянс закликає Китай припинити підтримку військових дій Росії.
8. Співпраця між НАТО та ЄС стала більш важливою в контексті України, Альянс ставить за пріоритет посилення європейської оборони. Альянс захищатиме населення країн Європи від усіх повітряних і ракетних загроз шляхом посилення інтегрованої протиповітряної та протиракетної оборони.

У порівнянні з минулим роком риторика Вашингтонського саміту посилилася. Під час Вільнюського саміту 2023 року було погоджено, що Києву для членства в НАТО не треба буде отримувати ПДЧ, а Україна ввійде до Альянсу як Фінляндія та Швеція — напряму. Цього ж року наголошували на «незворотності шляху» та «мосту до членства». Окрім цього, НАТО вдалося до найрізкішого формулювання щодо Китаю та його відповідальності від початку повномасштабного вторгнення.

Зобов’язання про фінансування України та створення окремого органу для координування військових поставок є своєрідним запобіжником на випадок зміщення центру прийняття рішень структур НАТО від Вашингтона.

Члени НАТО зобов’язалися підтримувати Україну та її членство, але у декого присутнє занепокоєння, пов’язане з відповідальністю та ризиком, який виникне для союзників у разі прийняття країни, яка перебуває в збройному конфлікті.

«Колись НАТО вже надавало гарантії безпеки та залучало членів, які мали територіальні суперечки. У 1955 році Західна Німеччина стала членом НАТО, і було чітко зрозуміло, що Східна Німеччина, яка все ще була спірною територією, не була частиною території НАТО», — каже колишній посол США в НАТО Іво Даалдер. Тож посол Даалдер додає, що лише безспірні частини України будуть охоплені гарантіями статті 5.

«НАТО — це фінансова піраміда»: ключові повідомлення Росії на зовнішню аудиторію

Ми зібрали ключові повідомлення Росії до, під час і після завершення саміту та виокремили ключову особливість риторики. Пропагандисти вже не наголошували, як раніше, що Україна ніколи не стане членом Альянсу, а підкреслювали, що вступ України не відбудеться найближчим часом. І Україна, і Захід розуміють, що країна зможе вступити до організації тільки по закінченню війни. Під час саміту міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський сказав, що «на цю мить існує переконання, що Україна може вступити до Альянсу лише тоді, коли ця війна закінчиться». Оскільки Росія не може більше годувати внутрішню та зовнішню аудиторію наративами про те, що Україна ніколи не долучиться до Альянсу, їй залишається «зловтішатися», що цього не станеться принаймні до закінчення війни. Це спроба мимоволі загнати читача у логічну пастку: якщо члени НАТО готові прийняти Україну і єдина перешкода цьому — поточна війна, то Києву час закінчувати цю війну. А закінчення війни можливе начебто лише за умови виконання«запорізько-херсонського ультиматуму» Путіна: відмови Києва від Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Запоріжжя та Криму, а також за умови «демілітаризації».

Окрім цього, російські видання, спрямовані на зовнішню аудиторію, повторювали низку висловлених раніше тез, як-от, «попереджали», що підтримка НАТО не допоможе Україні виграти війну, лише посилить ескалацію, тож уся допомога Україні — гроші на вітер. А також, що НАТО боїться прямого зіткнення з Росією, тому допомога Україні доволі обмежена; Росія неодмінно переможе попри те, що за спиною України стоїть Альянс.

У перший день саміту прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков сказав, що Москва уважно стежитиме «за риторикою на переговорах, за рішеннями, які прийматимуться і фіксуватимуться на папері». І звинуватив НАТО в агресивній політиці щодо Росії: «Північноатлантичний альянс вважає Росію ворогом, противником, це альянс, який неодноразово відкрито декларував мету завдати Росії стратегічної поразки на полі бою, і це альянс, який безпосередньо бере участь в українському конфлікті на боці України». Після публікації декларації Саміту Пєсков сказав: «Ми бачимо, що фактично військова інфраструктура НАТО постійно, поступово рухається в бік наших кордонів».

У одному з матеріалів пропагандистського видання RT ішлося, що хай якими були б результати саміту для України в плані військової підтримки, «поставки західної зброї призведуть до подальшої ескалації і не зможуть зупинити російську армію в досягненні своїх цілей у конфлікті». У іншому матеріалі цього ж видання йшлося про те, що у НАТО була можливість підписати з Москвою договір про всеосяжну безпеку, але блок обрав принцип відкритих дверей і неприйнятну для Кремля політику розширення на схід.

Пропагандисти RT висвітлювали коментарі західних політиків, критично налаштованих до НАТО, намагаючись створити враження, що це мейнстримна позиція та що переважна більшість членів Альянсу так вважає, лишень одиниці не бояться озвучити це. Приміром, цитували очільника угорського МЗС Сіярто з його критикою «ліберального мейнстриму». Сіярто говорив, що треба дослухатися не до Заходу, а до Росії у варіантах розв'язання російсько-української війни. Маніпулятори трактують позицію угорського міністра як таку, що сам Альянс буцімто визнає свій провал у підходах до війни в Україні. Але, мовляв, попри це, члени НАТО й далі продовжують розкручувати ескалаційний маховик.

RT також згадувало відкритий лист 60 експертів, представників університетів різних країн Європи й Америки, в якому вони закликали не приймати Україну до НАТО. У їхньому зверненні йшлося про те, що «чим ближче НАТО наближається до обіцянки, що Україна приєднається до альянсу після закінчення війни, тим більший стимул для Росії продовжувати воювати». А також, що «виклики, які ставить Росія, можна розв'язати без включення України в НАТО». Пропагандисти RT посилаються на цей лист чи не в кожній новині про саміт НАТО.

Також пропагандисти зі Sputnik випустили матеріал, в якому намагалися внести розкол між членами Альянсу через фінансові питання, називаючи НАТО «пірамідою нового зразка»; мовляв, Штати викачують оборонні бюджети країн Європи, адже саме США отримує основну частину замовлень на нові види зброї. А генсек НАТО Столтенберг однією рукою «гладить європейців по животику», а іншою — витискає з них останні соки.

То як НАТО «розкручує маховик війни»?

Від початку російсько-української війни Москва інструменталізує страхи західних політичних еліт і виборців перед прямою конфронтацією з Росією. Зокрема, лякає  Третьою світовою війною — прямим зіткненням НАТО і ядерної Росії. Одним зі способів тримати Захід у напруженні є провокування дрібних військових інцидентів, які покликані чинити психологічний тиск на Захід і створюють зручні приводи для звинувачення НАТО в навмисній ескалації. Проте якщо ретроспективно проглянути динаміку цих інцидентів, стає очевидним, що вони відбуваються з вини Росії, і саме Росія «розкручує маховик» ескалації. За оцінками деяких аналітиків, Росія навряд чи допустить втягування НАТО у війну та пряму конфронтацію з військами Альянсу. Кремлю це невигідно, адже тоді окупаційна армія не матиме шансу створити «картинку перемоги».

За даними Business Insider, після захоплення Росією Криму в 2014 році зіткнення між силами Росії та НАТО стали частішими. І хоча між Росією та НАТО не було широкомасшатбних зіткнень, трапилася низка інцидентів, які можна назвати конфронтаційними.

Збиття Туреччиною російського літака біля сирійського кордону, 24 листопада 2015 року. Туреччина збила російський літак Су-24, який порушив повітряний простір країни на кордоні з Сирією. Турецькі пілоти попередили російських про порушення повітряного простору перед тим, як його збити. Путін назвав це рішення Туреччини «ударом у спину».

Су-24 використовується переважно для прицільних бомбардувань. У цьому випадку — проти Сирійської армії Туркменістану, етнічних турків, які ведуть боротьбу проти сирійського режиму за турецької підтримки. Туркменські бійці потрапили під атаку сирійських сил, яким надавали підтримку росіяни й іранці. Очевидно, це і послужило причиною збиття російського літака на турецькій території.

Цей інцидент тимчасово охолодив відносини між Анкарою та Москвою: Росія розширила військовий контингент на території Сирії, закликала своїх громадян утриматися від поїздок до Туреччини. Росія також запровадила санкції проти Туреччини та зняла їх у 2019 році. Але з 2016 року, коли Ердоган висловив співчуття родині загиблого російського пілота, сторони пішли на зближення.

Інцидент у Балтійському морі 11-12 квітня 2016 року. Російські бойові літаки наблизилися на менш ніж 10 метрів до есмінця військово-морських сил (ВМС) США USS Donald Cook, який проводив навчання в Балтійському морі. Озброєний десятками ядерних крилатих ракет Tomahawk із дальністю до 2500 кілометрів, есмінець перебував приблизно в 70 кілометрах від міста Балтійськ Калінінградської області Росії. Бойові літаки здійснили кілька низьких прольотів на граничній близькості від корабля. 12 квітня російський гелікоптер сім разів облетів корабель на низькій висоті, невдовзі два Су-24 здійснили ще 11 схожих прольотів. Donald Cook перебував за 70 кілометрів від Балтійська, у винятковій економічній зоні Росії, але за межею територіального моря країни (12 морських миль), тобто був там цілком легально й не порушував російського кордону. ВМС США розцінили поведінку росіян як «імітацію атаки». Навчання були припинені через небезпеку, яку створювали російські літаки.

Інцидент у Чорному морі, червень 2021 року. 14 червня британський есмінець HMS Defender, який мав брати участь у навчаннях Sea Breeze-2021, увійшов у Чорне море через Босфорську протоку та пришвартувався в Одесі. На його борту українські спецпризначенці провели навчання з захоплення корабля. З 22 на 23 червня корабель рушив до Грузії. І коли він проходив міжнародним коридором, який пролягає поруч із Севастополем — шлях, що перетинає 12-мильну зону українських територіальних вод, яка наразі є окупованою Росією, — та нібито вдарила по британському судну. Москва переконувала, що випустила чотири осколково-фугасні авіабомби та відкрила попереджувальний вогонь по британському есмінцю HMS Defender, тоді як Великобританія заперечувала це. Мовляв, їхній корабель безперешкодно пройшов територіальними водами України у напрямку Грузії, а поруч відбувалися якісь військово-морські навчання Росії.

Проходження британського есмінця Defender — частина відповіді НАТО на інцидент біля Керченської протоки. 25 листопада 2018 року в Керченській протоці російські прикордонні кораблі атакували й захопили два українські катери та буксир. Усі 24 моряків, які перебували на суднах, потрапили в полон. У відповідь на це Альянс поставив за мету наростити присутність своїх кораблів у Чорному морі, щоб максимально зберігати свободу судноплавства та стримувати Росію.

Регулярні порушення повітряного простору східного флангу НАТО. Було багато випадків, коли російські літаки порушували повітряний простір країн-членів НАТО, що спонукало літаки НАТО підніматися та перехоплювати порушників. Такі випадки часто трапляються в регіонах Балтійського та Північного морів.

Як повідомляє Reuters, лише у 2023 році військово-повітряні сили НАТО в Європі понад 300 разів піднімались у повітря для перехоплення російських військових літаків, які наближалися до повітряного простору Альянсу. Кількість вильотів винищувачів НАТО на перехоплення російських літаків, що наближаються до повітряного простору Альянсу над регіоном Балтійського моря, зросла на 20-25% у першому кварталі 2024 року. Прикметно, що у 2024 році росіяни здебільшого використовують літаки спостереження або іноді транспортні літаки при підльотах до повітряного простору країн НАТО, а не винищувачі чи стратегічні бомбардувальники, як раніше.

Перехоплення російським винищувачем американського дрона у Чорному морі 14 березня 2023 року. Російський літак Су-27 скинув паливо на безпілотний літак розвідки ВПС США MQ-9 Reaper над Чорним морем, намагаючись засліпити або пошкодити його. Це сталося у міжнародному повітряному просторі. Штати звинуватили Росію в «небезпечному і непрофесійному» перехопленні її винищувачами американського безпілотника-розвідника, що призвело до його падіння в Чорне море.

Російські ракети над Польщею. 15 листопада 2022 року ракета впала на територію Польщі, в село Пшеводув поблизу кордону з Україною, забравши життя двох людей. Інцидент стався під час атак Росії на українську цивільну інфраструктуру. Це перший інцидент іноземної ракети на території НАТО з початку російського вторгнення в Україну. МЗС Польщіповідомило, що це була ракета російського виробництва, посла Росії викликали до міністерства. Але після розслідування інциденту польська Генпрокуратура проінформувала, що ракета була українською. У Білому домі прокоментували, що остаточно відповідальною за цей інцидент є Росія, «яка запустила шквал ракет по Україні, спеціально призначених для цілей по цивільній інфраструктурі. Україна мала — і має — повне право захищатися».

16 грудня 2022 року російська ракета Х-55 пролетіла вглиб Польщі 400 км і приземлилася біля Бидгоща, міста з понад 300 тисячами населення, де розташовані п’ять підрозділів НАТО та Центр підготовки Об’єднаних сил. Спершу Польща не визнавала, що це була саме російська ракета, але згодом ситуація з проґавленою російською крилатою ракетою каналізувалася у внутрішні польські розбірки зі звинуваченням Оперативного командувача збройними силами. «Нам варто було б бути поміркованими в оцінках. Ми не говоримо тут про ракету, яка була націлена на Польщу... Йдеться про ракету, яка мала заплутати українську систему протиракетної оборони, але внаслідок несправності змінила траєкторію польоту і самознищилася», — сказав заступник міністра оборони Марчин Очепа.

24 березня 2024 року одна з крилатих ракет, запущених дальньою авіацією Росії, пробула в повітряному просторі Польщі поблизу Люблінського воєводства 39 секунд. Польське командування повідомило, що не збивало ракету, бо знало, що вона покине її повітряний простір. «Більшість російських ракет прилітає зі сходу або півночі; захисники менш схильні очікувати нападу з заходу. Тому Росія навмисно маневрує своїми ракетами таким чином, щоб вони робили коло та вражали цілі в Україні з заходу», — сказав речник Оперативного командування Збройних сил підполковник Яцек Горишевський.

Російські безпілотники в Румунії. Серія падінь російських безпілотників на території Румунії була зафіксована у вересні 2023 року, коли агресор атакував портову інфраструктуру Одеської області України. Зокрема, у ніч з 3 на 4 вересня було зафіксовано дві детонації на території Румунії в районі порту «Ізмаїл», проте офіційний Бухарест заперечував інцидент. 6 вересня під час атаки Росії по українській Дунайській портовій інфраструктурі частина дрона впала поблизу румунського села Плауру, розташованого навпроти порту «Ізмаїл». 13 вересня міністерство оборони Румунії повідомило про виявлення в районі міст Нуферул і Вікторія нових уламків, які можуть бути частинами дрона. Генеральний секретар НАТО Столтенберг сказав, що не бачить жодних ознак того, що Росія навмисно атакувала Румунію.

У ніч із 13 на 14 грудня 2023 року російський безпілотник, який намагався атакувати українську портову інфраструктуру на Дунаї, впав на території прикордонного румунського регіону. Радар спостереження Збройних сил Румунії вказав на потенційне несанкціоноване порушення національного повітряного простору, зафіксувавши сигнал малої висоти на одному з маршрутів. Румунія підняла винищувачі F-16 і військові літаки Eurfighter.

За підсумками Саміту бачимо, що Росія просуває тезу, що НАТО підвищило ставки й ескалювало ситуацію, цим самим не залишивши Росії вибору. А також пропагандисти перестали просувати твердження (принаймні на зовнішню аудиторію), що НАТО ніколи не запросить Україну до організації, як вони це робили раніше. Натомість почали просувати повідомлення, що членство в Альянсі — не справа найближчої перспективи; це можливо лише з повним припиненням бойових дій. Тож Росія продовжуватиме докладати максимум зусиль, щоб затягувати війну проти України.