Як визначається тяжкість поранення на ВЛК

Юристи пояснюють, що класифікатор затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я від 04 липня 2007 року № 370.

Як визначають ступінь важкості захворювання

Важливо, щоб у висновку ВЛК зазначалося "тяжке поранення", оскільки військовослужбовці, які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення, включаються до наказів на виплату 100 тисяч додаткової винагороди,
– розповіли фахівці.

Вони пояснили, що у випадку, якщо військово-лікарська комісія у висновку неправильно визначила тяжкість поранення, то рекомендують оскаржувати такий висновок ВЛК.

Юристи пояснили, що за характером отриманих пошкоджень до тяжких травм належать:

• відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;
• перелом черепа;
• внутрішньочерепна травма важкого і середньо важкого ступеня тяжкості;
• поранення, що проникають у просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної та вилочкової залоз;
• проникаючі поранення хребта;
• ушкодження хребців шийного відділу хребта, зокрема й без порушення функції спинного мозку;
• нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;
• закриті ушкодження спинного мозку;
• поранення грудної клітки, що проникають у плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;
• поранення живота, що проникають у порожнину очеревини;
• поранення, що проникають у порожнину сечового міхура або кишечника;
• відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);
• розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми,
• розриви передміхурової залози, розрив сечовода, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;
• переломи заднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності;
• вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;
• закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;
• множинні переломи п'ястних та плеснових кісток;
• ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або вен, що супроводжують їх;
• термічні (хімічні) опіки 4 ступеня з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
• опіки 3 ступеня з площею ураження, що перевищує 10% поверхні тіла;
• опіки 3 ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;
• опіки 2 ступеня з площею ураження, що перевищує 20% поверхні тіла;
• опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої частини голови;
• електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;
• відмороження 3-4 ступеня, загальне охолодження організму;
• радіаційні ураження середнього (12 – 20 грей) і важкого (20 грей і більше) ступеня тяжкості;
• переривання вагітності;
• ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;
• тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;
• стійка втрата працездатності (інвалідність);
• травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.

Тяжкими вважають також травми, що в гострий період супроводжуються:

• шоком будь-якого ступеня тяжкості та будь-якого генезу;
• комою різної етіології;
• гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;
• гострою нирковою або печінковою недостатністю;
• гострою дихальною недостатністю;
• розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;
• сепсисом.

Травми, які призвели до тяжких наслідків:

• втрата зору, слуху, мови;
• втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрату найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);
• психічні розлади;
• втрата репродуктивної здатності;
• невиправне понівечення обличчя.