Цнотливі хранительки вогню: чому жриць богині Вести могли поховати живцем

У Стародавньому Римі весталки мали значну владу і престиж, опікуючись священним вогнем Вести. Проте вони стикалися із суворими наслідками, зокрема поховання живцем, якщо вони порушували свої обітниці цнотливості, пише The Conversation.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Весталки складали релігійну колегію з шести жінок, які присвятили тридцять років служінню Весті, богині домашнього вогнища. Після закінчення служіння вони могли вийти заміж, хоча багато з них вирішували цього не робити.

Ці жриці мешкали в Атріумі Вест у межах Римського форуму, де вони підтримували священний вогонь Вести, символ богині та домашнього вогнища Риму. Культ Вести, встановлений у VIII столітті до н. е. Нумою Помпілієм, був невіддільною частиною римського релігійного життя аж до його скасування у 394 році н. е. імператором Феодосієм І.

Весталки відігравали вирішальну роль у різних ритуалах, зокрема у приготуванні мола-сальси — випічки з борошна та солі для жертвоприношень, а також брали участь у сільськогосподарських святах. Їхню відданість своїм обов'язкам уособлювала цнотливість, яка забезпечувалася відбором дівчат віком від шести до десяти років. Вони мали відповідати суворим фізичним і розумовим критеріям. Ці кандидатки, обрані Сенатом і Верховним Понтифіком, проходили церемонію посвячення і забиралися з родин, щоб жити як весталки.

Весталки мали значні привілеї. Ці жінки користувалися правами, які зазвичай мали чоловіки з вищого світу, зокрема гарантований дохід, можливість володіти власністю і право давати свідчення в судових справах. Вони також могли помилувати ув'язнених і охороняти заповіти видатних політичних діячів.

Попри такий високий статус, їхня влада була хиткою, оскільки повністю залежала від їхньої цнотливості. Якщо їхню цноту ставили під сумнів, це могло призвести до суворих покарань, аж до смерті.

Історія головної весталки Корнелії у 91 році н. е. ілюструє небезпеку, з якою вони стикалися. Звинувачена імператором Доміціаном у сексуальній нечистоті, Корнелію засудили до жахливої смерті. У той час як її ймовірних коханців забили до смерті, жінку поховали живцем із мінімальними припасами і залишили помирати у невеликій кімнаті під землею.

Раніше Фокус писав, що іслам не є корінним для Перської затоки. Нове відкриття археологів доводить, що до масштабної ісламізації у 610 рр. н. е. в Перській затоці було поширене християнство.

Також ми розповідали про унікальний некрополь, виявлений турецькими вченими. Його знайшли в Каппадокії.