Дефіцит робочої сили – майже 9 млн людей. Як рятувати Україну?

Міністерство соціальної політики розробило стратегію для вирішення до 2040 року ключових проблем, пов’язаних із низькою народжуваністю, передчасною смертністю і дефіцитом на ринку праці. Про це повідомила заступниця міністра соціальної політики Дарія Марчак на саміті HR-фахівців провідних компаній України. Інформаційним партнером форуму виступив «Главком».

За словами чиновниці, дефіцит на ринку праці не спаде, а буде проблемою наступні багато років.

Відповідно до прогнозу Міжнародної організації праці (МОП), протягом наступних 10 років дефіцит на ринку праці України становитиме 8,6 млн людей. Мінекономіки трохи оптимістичніше, його прогноз – 4,5 млн людей. При тому, що сьогодні офіційно працевлаштованими є приблизно 10,5 млн осіб.

На одну жінку припадає 0,9 дитини

Такій ситуації, говорить Марчак, є об’єктивне пояснення. За оцінками Інституту демографії, на підконтрольній Україні території проживає 31 млн людей, 4,9 млн виїхали за кордон, близько 5 млн проживають на тимчасово окупованих територіях. До 2025 року в Україні може залишитися всього 25 млн.

Причини: низка народжуваність, висока смертність і зовнішня міграція

«Перед повномасштабним вторгненням у нас на одну жінку дітородного віку припадала 1,2 дитини, після початку повномасштабного вторгнення – 0,9. Цей показник третій з кінця у світі. Навіть якщо після повномасштабного вторгнення ми повернемося до довоєнних показників, або навіть якщо ми зробимо дуже великий прорив і вийдемо на показники, середні серед країн ЄС, тобто 1,5 дитини на одну жінку – це буде дуже хороший результат для нашої країни з точки зору показника народжуваності, але це не вирішить проблему падіння демографії», – робить висновок заступниця міністра. 

Марчак наголосила: велика зовнішня міграція спостерігалася і до повномасштабного вторгнення. До 2022 року українці були одними з лідерів за кількістю виданих посвідчень щодо права на проживання в країнах ЄС.

«Кількість дітей щороку скорочується. Це означає, що у майбутньому, коли ми з вами вийдемо на пенсію, на одного працюючого припадатиме декілька пенсіонерів. Вже сьогодні у нас один працюючий утримує одного пенсіонера», – констатує чиновниця.

Наслідки невтішних демографічних показників:

• Зменшення кількості платників податків;
• Нестача кадрів для відновлення;
• Брак кадрів для сил безпеки, оборони;
• Дефіцит на ринку праці.

Є 1 мільйон осіб з інвалідністю, які не працюють

За словами заступниці міністра, завадити найгіршим сценаріям має Стратегія 2040, мета якої створити можливості для народження дітей, зниження передчасної смертності і зміни міграційних трендів. «Наразі ми сфокусувалися на високорівневих рішеннях, але паралельно вже розробили план заходів. Це дуже детальний перелік дій, які мають зробити різні органи влади», – розповіла Марчак. 

За словами чиновниці, серед бізнесу популярна теорія про те, що вирішення проблеми кадрового голоду можливе за рахунок мігрантів.

«На жаль, є підстави думати, що так не буде з кількох причин. Насамперед тому, що імміграційна політика є дуже дорогою», – пояснює Марчак, адже якісних спеціалістів не тільки потрібно віднайти, а ще й інтегрувати для проживання в Україні. Не відмовляючись від ідеї залучення іноземних мігрантів, чиновниця говорить і про інший підхід покращення умов на ринку праці – забезпечення максимальної інклюзивності, тобто адаптації фахівців до нинішніх реалій.

За словами представниці Мінсоцполітики, в країні вже є значна кількість людей зі знанням мови, яка повністю інтегрована у суспільство, але… не працевлаштована, або працевлаштована на посади, які не задовольняють ані цю людину, ані економіку.

«У нас 700 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО) працездатного віку, які не працюють. Поки не визначена кількість ВПО, яких можна було би перенавчити, запропонувати кращу роботу, вирішити завдяки ним проблеми бізнесу… Окрім того є близько 1 млн осіб з інвалідністю, які не працюють, але можуть бути працевлаштовані. З урахуванням того, що у нас 1 млн потенційних ветеранів, значна частина яких повертатиметься із серйозними травмуваннями, ми починаємо думати про те, що це буде новою нормою для суспільства», – визнає Марчак.

За словами заступниці міністра, задача держави – забезпечити умови життя у безбар’єрному середовищі, де має працювати безбар’єрний бізнес, тобто людина з фізичним обмеженням повинна мати можливість бути активним учасником ринку праці.

Михайло Глуховський, «Главком»