"Пасинок" радянської авіації: чому МіГ-23 був жахливим літаком

МіГ-23 (Flogger за класифікацією НАТО), призначений для заміни МіГ-21 і протистояння з американським F-4 Phantom, у реальних боях приніс розчарування.

Фокус переклав статтю Крістіана Д. Орра про радянський винищувач МіГ-23.

• Попри те, що на папері МіГ-23 був передовим літаком із крилом змінної стрілоподібності і здатністю уражати цілі за межами видимості, він був дешево зроблений із прицілом на експорт, складним в управлінні і дорогим в обслуговуванні.
• Бойовий послужний список МіГ-23 вкрай незадовільний: численні втрати в боях з ізраїльськими, іранськими, єгипетськими та американськими літаками. Однак ці недоліки, МіГ-23 залишався на озброєнні протягом десятиліть і досі використовується кількома державами.

МіГ-23 – жахливий літак, і у ВПС США, на щастя, немає винищувача, який міг би зрівнятися з ним у цьому відношенні. Пожаліймо нещасний МіГ-23. Побудований для заміни застарілого – зразка 1955 року – МіГ-21 Fishbed і призначений для боротьби з американським F-4 Phantom, МіГ-23 замість цього став горезвісним "рудим пасинком" винищувачів радянської розробки..

Замість того щоб виправдати свою натовську кодову назву "Flogger" (хлист) у реальному повітряному бою, літак набагато частіше опинявся в ролі жертви горезвісної прочуханки.

МіГ-23: малювали на папері…

На папері МіГ-23 здавався не таким вже й поганим літаком. Насправді змінна геометрія крила і сучасні системи радіолокації та управління вогнем робили його досить просунутим винищувачем на момент його презентації у 1970 та надходження на озброєння у 1971 році.

Особливу увагу льотчиків привертала можливість перехоплення за межами видимості (BVR) за допомогою потужних бортових датчиків. Крім того, винищувач мав надійне шасі, яке дозволяло йому злітати з коротких, віддалених злітно-посадкових смуг.

…Та забули про яри

Однак радянська сторона від самого початку створювала МіГ-23 як дешевий експортний винищувач, і тому не доклала належних зусиль і контролю якості, що пасували би винищувачу, призначеного насамперед для захисту дорогоцінної "Родины".

Радянська збройова промисловість, безумовно, не відчувала нестачі в замовниках МіГ-23, оскільки його купували не тільки всі країни-члени Варшавського договору, а й цілий список офіційних союзників комуністів, а також країн так званого Руху неприєднання (РН) по всьому світу. До цього списку клієнтів входили Алжир, Куба, Індія, Північна Корея і Сирія.

На думку спадає фраза "скупий платить двічі": літак, за повідомленнями, був складним в управлінні і дорогим в обслуговуванні, а його двигуни мали короткий термін служби. Ще одна проблема – бойовий послужний список цього птаха. Як зазначає старший редактор Пітер Сучіу:

Важливо Звір зі сходу. Радянський легендарний МіГ-25 на службі Болгарії

"Тут немає жодної двозначності: МіГ-23 може похвалитися довгим, добре задокументованим і вкрай ганебним послужним списком. Масштаби його невдач занадто великі, щоб перераховувати їх у деталях, але ось кілька основних моментів. Понад десяток сирійських винищувачів МіГ-23 було збито ізраїльськими F-15 і F-16 під час арабо-ізраїльських воєн. Іракські винищувачі МіГ-23 ще гірше протистояли іранським під час ірано-іракської війни: за деякими даними, Ірак втратив до півсотні винищувачів F-14, F-5 і F-4. Під час лівійсько-єгипетської війни єгипетські винищувачі МіГ-21 в усьому перевершували лівійські МіГ-22, а два таких винищувачі було знищено двома американськими F-14 Tomcat під час сутички в Тобруку 1989 року".

Важливо Чому МіГ-23 — можливо, найгірший винищувач в історії бойової авіації

Під час операції "Буря в пустелі" 1991 року один щасливий пілот МіГ-23 ВПС Іраку (IqAF) домігся принаймні символічного успіху, пошкодивши ракетою Р-24Т F-111 Aardvark, коли американський винищувач-бомбардувальник виконував бомбардувальну операцію.

Aardvark все ж вдалося благополучно повернутися на базу, і ця часткова перемога була слабкою втіхою для IqAF на тлі семи МіГів-23, які вони втратили в боях "повітря-повітря" з F-15C.

Довге життя МіГ-23

Попри недоліки конструкції і поразки в боях, МіГ-23 продовжив своє існування. У період з 1967 по 1985 рік росіяни побудували 5000 МіГів усіх типів, і ВПС Росії залишили їх на озброєнні до 1999 року.

До того ж він досі залишається на озброєнні Анголи, Ефіопії, Північної Кореї та Сирії.

Технічні характеристики (МіГ-23МС)

• Екіпаж: 1 льотчик
• Довжина: 16,7 метра
• Розмах крила: 13,9 метрів при мінімальному відхиленні; 7,7 метрів при максимальному відхиленні
• Висота: 4,82 метра
• Маса порожнього повітряного судна: 10,2 тонни
• Максимальна злітна маса: 17,8 тонн

Озброєння: одна двоствольна 23-мм зброя ГШ-23Л; шість ракет "повітря-повітря" (комбінація ракет ближнього радіуса дії з інфрачервоним наведенням AA-2 "Atoll" або AA-8 "Aphid" і ракет середньої дальності AA-7 "Apex").

• Двигун: один турбореактивний Р-29-300 Туманського тягою близько 12473 кг
• Максимальна швидкість: приблизно 2,4 Маха (2499 км/год)
• Параметри стріловидності крила: 16, 45 і 72 градуси; регулюється в польоті

Про автора

Крістіан Д. Орр – колишній офіцер ВПС, співробітник федеральних правоохоронних органів і приватний військовий підрядник (працював в Іраку, Об'єднаних Арабських Еміратах, Косово, Японії, Німеччині та Пентагоні). Кріс здобув ступінь бакалавра в галузі міжнародних відносин в Університеті Південної Каліфорнії (USC) і ступінь магістра в галузі розвідки (з ухилом у вивчення тероризму) в Американському військовому університеті (AMU). Він також публікувався в журналах The Daily Torch і The Journal of Intelligence and Cyber Security.