Найкращий ударний вертоліт усіх часів: історія AH-64 Apache

AH-64 Apache, який зіграв у фільмі "Вогняні птахи" 1990 року, вважається найпотужнішим бойовим гелікоптером в арсеналі армії США.

Фокус переклав статтю Брендона Дж. Вайхерта про найкращий американський ударний вертоліт AH-64 Apache

• Розроблений з урахуванням невдач в'єтнамської війни і призначений для ближньої повітряної підтримки в боях проти бронетехніки, Apache може похизуватися потужною 30-мм гарматою, ракетами Hellfire і передовою авіонікою для всепогодних і нічних операцій.
• Хоча його заплановану роль у європейському конфлікті під час холодної війни так і не було реалізовано, Apache довів свою універсальність і ефективність в операціях із боротьби з повстанцями і тероризмом після завершення холодної війни. Він залишається найважливішим активом для США і союзних сил по всьому світі.

У 1990 році був створений один із найкращих поганих фільмів епохи. У "Вогняних птахах" знялися молодий Ніколас Кейдж (ще до знаменитого моменту "Тільки не бджоли!"), трохи менш старий Томмі Лі Джонс і акторка з оригінального фільму "Ейс Вентура".

Що зробило цей фільм, який критики описували як абсолютно "прохідний", таким чудовим, так це показаний у ньому новітній на той момент бойовий вертоліт армії США AH-64 Apache. Фільм розповідає про прагнення молодого армійського вертолітника Кейджа стати найкращим льотчиком-асом Apache.

Фільм "Вогняні птахи" був явною спробою передати магію вищого пілотажу класичного фільму 1986 року "Топ Ган", але з багатьох причин (зокрема, через те, що лише через кілька років після виходу "Топ Ган" культура згорнула в зовсім інше русло) він не досяг мети. Тим не менш, фільм варто було подивитися хоча б заради зображення радикально нового армійського гвинтокрила. У реальності Apache став найпопулярнішим і найпотужнішим бойовим гелікоптером в арсеналі армії.

Насправді багато хто вважає AH-64 Apache найкращим бойовим гвинтокрилом усіх часів.

Історія появи

Історія розроблення армією вертольота AH-64 Apache корениться в невдачах різних американських систем озброєнь під час війни у В'єтнамі. Приблизно в цей час усі види збройних сил США були змушені повернутися до креслярської дошки. З точки зору стратегії, військові мали твердий намір уникнути повторення В'єтнаму, тому вони почали переключати свою увагу на підготовку до конфлікту з Радянським Союзом у Європі.

Одночасно почалася адаптація нових технологій і платформ для виконання нового завдання зі стримування наступу Червоної армії на Європу через Фульдський коридор, а також для запобігання вищезгаданим невдачам деяких американських систем у В'єтнамі.

Водночас ВПС були зосереджені на можливостях ближньої повітряної підтримки (БПП) і використанні цих можливостей для знищення броньованих цілей на полі бою (знову ж таки, маючи на увазі Червону армію). ВПС гарячково працювали над своїм легендарним ударним літаком A-10 Warthog. Морська піхота будувала свій новий ударний літак із вертикальним зльотом і посадкою — стрибковий Harrier. Але армії, хоча вона і потребувала засобів БПП, було заборонено розробляти літаки. Тому армія звернулася до свого досвіду роботи з гелікоптерами у В'єтнамі.

Армія хотіла взяти концепцію ударного гелікоптера Cobra, яка так добре спрацювала у В'єтнамі, і створити новий ударний гелікоптер зі збільшеною вогневою міццю, дальністю, стелею і протитанковими можливостями. Так з'явився AH-64.

На жаль для армії (і на щастя для людства), великої битви за Фульдський коридор між Червоною армією і НАТО так і не відбулося. Натомість Apache використовуватимуть для ведення конфліктів в епоху після холодної війни. Гвинтокрил добре показав себе в тих самих протиповстанських і антитерористичних війнах на Близькому Сході, яких армійські планувальники сподівалися уникнути після поразки у В'єтнамській війні.

Можливості AH-64

AH-64 мав літати низько над землею і, за можливості, ховатися, щоб уникнути виявлення ворожими радарами, а також ухилятися від ракет із тепловим самонаведенням завдяки зниженню інфрачервоної сигнатури, або кількості випромінюваного тепла. Apache оснащений потужною 30-мм гарматою M230, яка виробляє 625 пострілів за хвилину. Він може нести 16 ракет Hellfire і 76 ракет Hydra.

Він спроєктований так, щоб витримувати фронтові умови і працювати в будь-який час доби, а також за будь-яких погодних умов. Завдяки системам захоплення та цілевказівки, системі нічного бачення для льотчиків, пасивним інфрачервоним засобам протидії, навігаційним функціям GPS та інтегрованій системі прицілювання на шоломі й дисплеї AH-64 став природженим убивцею в будь-якому місці та в будь-який час.

Створені компанією Boeing, "Апачі" можуть долати до 450 км. Їхня робоча стеля становить приблизно 6096 метрів, а максимальна споряджена маса — 10,4 тонн. На сайті компанії Boeing повідомляється, що загальний наліт армійських Apache (для всіх варіантів) становить понад 5 мільйонів годин, а загальний бойовий наліт — понад 1,3 мільйона годин. У період з 1984 по 1997 рік компанія Boeing випустила 937 моделей AH-64A Apache, деякі з них продовжують служити і сьогодні. Найновішим варіантом є AH-64E.

Apache — улюбленець військових експортерів Америки. Армії Єгипту, Греції, Ізраїлю, Японії, Нідерландів, Саудівської Аравії, Сінгапуру, Об'єднаних Арабських Еміратів і Великої Британії використовують ці гвинтокрили. Технологічні можливості, універсальність і живучість роблять їх вельми привабливим товаром.

Про автора

Брендон Дж. Вайхерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг "Winning Space: How America Remains a Superpower", "Biohacked: China's Race to Control Life" і "The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy". Його наступна книга, A Disaster of Our Own Making: How the West Lost Ukraine, вийде 22 жовтня у видавництві Encounter Books. За Вайхертом можна стежити у Twitter: @WeTheBrandon.