Рецензія на четвертий сезон серіалу «Хлопці» / The Boys

18 липня на платформі Prime Video завершився показ четвертого сезону супергеройської сатири «Хлопці», сюжет якої заснований на однойменній серії коміксів Гарта Енніса та Деріка Робертсона. У рецензії нижче розповідаємо, чому цей сезон здається усього лиш аперитивом перед виходом кульмінаційного, п’ятого сезону, але навіть попри це заслуговує на нашу увагу.

Плюси:

після початкового тупцювання на місці шоу вдається більш-менш вирівнятися та захопити увагу; кілька дійсно цікавих поворотів сюжету (особливо у кінцівці); не дивлячись на шмарклі, персонажі все ж отримують притаманні їм риси характеру і відповідну поведінку; збереження фірмових жорстоких і збочених фішок серіалу; попри суттєві недоліки, в цілому це все ще гідна уваги розвага і сатира; Ентоні Старр досі дуже переконливий у ролі божевільного Патріота і є окрасою цього шоу;

Мінуси:

шоу довгенько розхитується; особисті проблеми кожного з важливих персонажів здаються надуманими; присутність зайвих сюжетних ліній; почуття смутку від того, що четвертий сезон скоріше потрібен, щоб підігріти інтерес до п’ятого, аніж просувати історію вперед;

7.5/10

Оцінка ITC.ua

«Хлопці» / The Boys

Жанр супергеройська сатира
Шоуранер Ерік Кріпке
У ролях Карл Урбан, Джек Квейд, Ентоні Старр, Ерін Моріарті, Джессі Т. Ашер, Лаз Алонсо, Чейс Кроуфорд, Томер Капон, Карен Фукухара, Натан Мітчелл, Колбі Мініфі, Клаудія Думіт, Камерон Кроветті, Велорі Керрі, Сьюзан Гейворд, Саймон Пегг, Джеффрі Дін Морган
Прем’єра Prime Video
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Через пів року після подій минулого сезону Хлопці намагаються нейтралізувати Вікторію Нойман, але ця місія провалюється. Бутчеру лишилося жити лічені місяці, якщо не тижні. З ним зв’язується давній знайомий, ЦРУшник Джо Кесслер, який також виступає проти суперів, тож їхня співпраця може призвести до непередбачуваних наслідків. Хоумлендер вербує до Сімки нових персонажів, звісно, заради власної вигоди — найрозумнішу людину планети Сестру Сейдж та затяту пропагандистку Петарду.

Тим часом американське суспільство розділилося на два табори — тих, хто підтримує Хоумлендера, та тих, хто за Зіроньку. На тлі цього ідеологічного протистояння розгортається запекла політична боротьба, та й Хлопці не полишають надій нарешті знищити місцевого Супермена з комплексом Бога.

Ймовірно, з точки зору просування сюжету вперед четвертий сезон слід назвати найменш вдалим. Він отримав чимало критики, зокрема, після прем’єри перших трьох епізодів, коли було багато тупцювання на місці і складалося враження, ніби сценаристи бігають по колу, не розуміючи, що б ще такого вигадати та запропонувати глядачу.

Виникають питання і до розвитку персонажів, кожен з яких отримує якусь особисту психологічну травму чи життєву драму, але деякі з цих «проблем» виглядають вже надто штучно і неприродно. Хоумлендер страждає від кризи середнього віку, колекціонуючи у баночці свої сиві лобкові волоски. Від колишнього Бутчера майже нічого не залишилось: мало того, що він далеко не в найкращій фізичній формі, то у нього ще й добряче поплавило дах. Г’юї переживає за батька у комі та з’ясовує стосунки з матір’ю, яка його кинула у дитинстві. Французик знаходить нове любовне захоплення, але там все складно.

І ось такого штибу пристрасті спіткають кожного з героїв, що перетворює брутальну, безкомпромісно жорстоку та навмисне прямолінійну сатиру на безпорадні шмарклі для шанувальників мильних опер. Сюжетну лінію Французика на початковому етапі взагалі треба викинути у смітник.

Напередодні виборів у США особливо виразною у сюжеті виглядає політична складова, котра є прямою критикою трампізму.

Втім, фактично це ні на що не впливає. В Америці, зокрема, у кіно, самого Трампа за останні роки не критикував тільки ледачий, не кажучи вже про численні судові розгляди за його участі. Та усе це не заважає кандидату в президенти від Республіканської партії впевнено йти до своєї мети. До речі, Amazon вже опублікував офіційну заяву, у якій йдеться про те, що усі збіги сцен або сюжетних ліній з реальними подіями є випадковими та ненавмисними, маючи на увазі деяку схожість подій фінальної серії з нещодавнім замахом на Трампа.

Навіть попри певну відсутність якісного просування сюжету вперед, «Хлопці» все одно виглядають вартим уваги видовищем, котре особливо виділяється на тлі провального «Аколіта», що паралельно транслювався на Disney+.

А ще тут є чому зачепитися пильному глядацькому оку. У дебютному епізоді перед глядачем постає дівчинка-монстр з жахливими мацаками у роті, що миттєво нагадує про четверту частину «Оселі зла» Пола Андерсона. Тоді ж відбувається кумедна алюзія на Дедпула з його регенерацією кінцівки, а згодом — стрибок Кіміко з вікна у слоумо десь родом із «Матриці». В одному з епізодів творці явно надихалися «Пилою». Впродовж сезону також буде пряме висміювання Бетмена, Людини-павука й усього кіновсесвіту Marvel з їхнім химерним поділом на фази.

Нікуди не поділася й фірмова фішка шоу «збочення-кров-кишки»: до уваги глядачів пропонується власна версія людської багатоніжки, інфіковані вівці-вбивці, а якщо і цього здасться замало, то от вам добряк Саймон Пегг, котрий розправляється з навколишніми у стилі fatality з Mortal Kombat. Час від часу у кадрі миготітиме молодняк з торішнього «Покоління Ві», а в одному з камео з’явиться сильно карикатурний Вілл Феррелл.

Загалом у сезоні вистачає концентрованого крінжу і автори лишаються вірними духу попередніх сезонів і першоджерела, хоча цього разу обійшлося без зоофільно-супергеройського порно, і це, мабуть, на краще.

Поряд з цікавими моментами тут знаходяться сумнівні сценарні рішення, а захопливі сцени сусідять з відверто зайвими та нудними. Та головне — після пафосної кінцівки під депресивний гранж, яка реально інтригує, важко позбутися думки, що четвертий сезон став не більш ніж проміжним етапом на шляху до фінального п’ятого, і усе найцікавіше приберегли на потім.

Висновок:

Четвертий сезон «Хлопців» не сказати, що проходить на одному диханні, та все ще здатний тримати увагу і подекуди дивувати. Добре те, що Ерік Кріпке і компанія вирішили закінчувати на п'ятому сезоні, адже помітно, що сценарно у них виникають дратівливі самоповтори і все йде по колу. А так певна обмеженість у часі просто змусить авторів забути про другорядне та рухати історію вперед. Тепер би ще якось дочекатися тої кульмінації.