Причина "проколу" антиросійських санкцій

ЄС забороняє імпорт російської нафти - рекордно зростає імпорт до Європи нафтопродуктів з Індії, Китаю і Туреччини, вироблених з російської нафти, що імпортується в ці країни безпосередньо з Росії.

ЄС відмовляється від імпорту російського газу - рекордно зростає імпорт мінеральних добрив, вироблених з російського газу, при чому тут уже безпосередньо поставки йдуть із самої РФ без посередників.

Індія імпортує в середньому до 2 млн бар. на день російської нафти, що в кілька разів більше, ніж до війни.

При цьому, імпорт нафтопродуктів в ЄС з Індії паралельно зріс порівняно з довоєнним рівнем також удвічі - до 230-240 тис бар на день, що є історичним рекордом.

Найбільші імпортери індійських нафтопродуктів до ЄС:

Нідерланди, Франція, Румунія, Італія, Іспанія, Німеччина та Бельгія.

Виходить парадоксальна ситуація: внаслідок санкцій такі країни, як Індія, Туреччина і Китай, отримали можливість за свої фіатні валюти купувати реальні природні ресурси у вигляді нафти, природного газу тощо.

Тобто, людним стрибком заскочили у вищу лігу глобалізму.

До цього такою привілегією користувалися лише розвинені країни зі світовими резервними валютами.

Тобто, відбулася десакралізація долара і євро, адже раніше тільки за них можна було купити нафту і природний газ.

Чи не на це натякала нещодавно Джаннет Єллен, коли говорила про вплив санкцій на ослаблення долара?

Індійську рупію російським компаніям ще й репатріювати до пуття не можна, внаслідок чого доводиться буквально вигадувати напрямки інвестування цієї виручки в індійську економіку.

Це значною мірою сформувало динамічну інституціалізацію Глобального Євразійського острова.

Країни Глобального Півдня тепер купують енергію у вигляді сировини й експортують додану вартість.

Увійшли до "клубу тягаря білих".

І це, до речі, гарний приклад, що світовий енергетичний баланс не обдуриш: якщо випиляти 20-25% світових енергоресурсів, цей дефіцит випреться або у вигляді краху хімпрому в ЄС, або у зростанні цін на енергію, або в імпорті готової продукції з країн Глобального Півдня, у структурі якої буде та ж сама російська нафта чи газ.

Думаєте, у Німеччині чи Франції не знають, з якої нафти до них іде індійський бенз чи дизель?

Ситуацію може вирішити лише введення спеціального податку на російський нафтовий слід у структурі товарів країн Глобального Півдня (за аналогією із зеленим податком на вуглецевий слід). Із спрямуванням цього податку на відновлення України.

Ця модель була описана в моїх дослідженнях, більше про неї ніхто не писав.

Чому не прийняли на офіційному рівні?

Тоді Європа купуватиме дорогий дизель і бенз з Індії та Туреччини.

Набагато простіше робити вигляд, що нафтові санкції працюють.

Тут усі задоволені: РФ отримує від експорту своїх 6 млн бар нафти на день близько 10 млрд дол. на місяць, ЄС і США демонструють санкційну підтримку України, Індія, Китай і Туреччина взагалі в шоколаді.

У підсумку, у РФ є гроші на війну, ЄС позбулася свого хімпрому, Глобальний Південь максимально зблизився з РФ і майже злився з нею в Глобальний острів.

Додаткова вартість, вона така, максимально сприяє інтеграції.

Джерело